Постанова № 32937063, 01.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року 810/3430/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представників позивача: Борисенко Є.С., Жолобової С.В.;

представників відповідача: Мурги Р.Я., Кабанова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «профайн Україна» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «профайн Україна» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001652205 та № 0001662205 від 20.05.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика - М», ПП «Екоскан сервіс», ТОВ «Ангстрем континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт - Д», ТОВ «Старт - Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс - Атлантика сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ПНВП «Техніка» за період 01.01.2010 по 31.01.2013 та за результатами якої було складено акт перевірки від 23.04.2013 № 22-00/30770195.

Зазначає, що на підставі даного акту перевірки відповідачем були сформовані оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0001652205 від 20.05.2013, якими йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 272 523,00 грн., за штрафними санкціями 136 262,00 грн. та № 0001662205 від 20.05.2013, яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 286 149,00 грн., за штрафними санкціями 143 075,00 грн.

На думку позивача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства України.

Зокрема, зазначає, що позивач має всі без винятку первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання зобов'язань за укладеними правочинами з контрагентами по яким безпосередньо відповідачем встановлені порушення, в тому числі, податкові накладні оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просили відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено ряд порушення ним податкового законодавства, а саме: п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 272 523,00 грн.; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік - 186 620,00 (І квартал 2012 року - 6 703,00 грн., ІІ квартал - 86 101,00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 186 620,00 грн., ІV квартал 2012 року - 286 149,00 грн.).

Зазначив, що контрагенти позивача, а саме ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран» не має адміністративно - господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеними договороми, оскільки у них відсутні транспортні засоби.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 10.04.2013 № 197, виданого ДПІ у Вишгородському районі Київської області та направлення від 10.04.2013 № 89/22-00, а також відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика - М», ПП «Екоскан сервіс», ТОВ «Ангстрем континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт - Д», ТОВ «Старт - Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс - Атлантика сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ПНВП «Техніка» за період 01.01.2010 по 31.01.2013.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За результатами перевірки було складено акт від 23.04.2013 № 22-00/30770195, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

п. 198,1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 272 523,00 грн.;

п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік - 186 620,00 грн. (І квартал 2012 року - 6 703,00 грн., ІІ квартал - 86 101,00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 186 620,00 грн., ІV квартал 2012 року - 286 149,00 грн.).

В основу акту перевірки податкового органу покладено оцінку господарських операцій позивача з приводу отримання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, які здійснювались на підставі договорів, укладених з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лірган» та ТОВ «Ферріт-Д».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «профан Україна» та ТОВ «Шоковіта» укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг № 4 від 01.09.2012 згідно з яким виконавець зобов'язувався надати транспортно - експедиційні послуги по перевезенню вантажу позивача автомобільним транспортом, а саме: організувати перевезення вантажу; консультувати замовника при складанні транспортної схеми перевезення, оформлення документів, необхідних для перевезення та супроводження вантажу; передати замовнику документи, підписані одержувачем товару в місці розвантаження для звіту перед податковими органами (товарно - транспортні накладні з печаткою виконавця та одержувача товару); прийняти вантаж від відправника, здійснити кріплення та укриття вантажу; здавання вантажу у пункті призначення одержувачу тощо.

На підтвердження факту отримання транспортно - експедиційних послуг від ТОВ «Шоковіта» позивач надав суду копії податкових, видаткових накладних, товарно -транспортних накладних та актів приймання - передачі наданих послуг.

Також позивачем було укладено договір з ТОВ «Лігран» про надання транспортно - експедиційних послуг № 18 від 12.12.2011 згідно з яким замовник зобов'язується передати для перевезення вантаж, а виконавець зобов'язується надати послуги щодо перевезення вантажу. Виконавець виконує організацію перевезення вантажу в повному обсязі та забезпечує натупні види транспортно - експедиційні послуги: організувати перевезення вантажу; консультувати замовника при складанні транспортної схеми перевезення, оформлення документів, необхідних для перевезення та супроводження вантажу; передати документи підписані отримувачем на місці вигрузки (товарно - транспортні накладні з печаткою виконавця та отримувача вантажу).

На підтвердження факту отримання транспортно - експедиційних послуг від ТОВ «Лігран» позивач надав суду копії податкови, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних та актів приймання - передачі наданих послуг.

Крім того, як вбачається з акту перевірки на адресу позивача було виписано податкові накладні від ТОВ «Ферріт - Д» щодо купівлі «клапана соленоїдного електромагнітного 8324-1/2». Однак на підтвердження реальності угоди позивачем в час, що був наданий йому судом відповідні документи не представив.

На підставі отриманих від контрагентів податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит.

Однак, під час перевірки позивача щодо повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення, та як наслідок, заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету. Також встановлено безпідставне віднесення до складу валових витрат.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено базу оподаткування, а саме база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Щодо встановлених порушень з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Крім того, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що реальність угоди вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підтвердження реальності укладеного договору позивач надав суду копії податкових, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних та актів приймання - передачі наданих послуг.

З досліджених судом заявок на перевезення, рахунків - фактур, товарно - транспортних накладних, довіреностей на одержання товарно - матеріальних цінностей, видаткових накладних та податкових накладних убачається, що для кожного перевезення усі пов'язані з ним документи складались в один день - день перевезення.

Суд проаналізувавши маршрути перевезення з точки зору часу, а саме виходячи з того, що багато перевезень відбувалось в один день, одним транспортним засобом та одним водієм, відстані між пунктами завантаження та розвантаження товару, часу, необхідного вантажному автомобілю для подолання такої відстані, виконання вантажно - розвантажувальних операцій та відпочинку водія, робочого часу підприємств суд дійшов висновку, що виконати ці операції з оформленням документів в один день з об'єктивних обставин є неможливим.

Зокрема, як вбачається з товаро - транспортних накладних від 13.11.2012 водієм ОСОБА_5 автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_2 та причепом з державним номерним знаком НОМЕР_1 здійснено перевезення та вантажно - розвантажувальні операції по маршруту м. Запоріжжя - смт. Щирець, Львівська область, м. Запоріжжя - м. Хмельницький, м. Запоріжжя - м. Ужгород, м. Запоріжжя - м. Коломия, м. Запоріжжя - м. Черкаси, м. Запоріжжя - м. Луцьк (відповідно до акту приймання - передачі надання послуг № 0000548 від 13.11.2012 - відстань складає 2100 км.), що свідчить про неможливість за один день, з урахуванням відстані між містами виконати дані перевезення.

Також більшість товаро - транспортних накладних, що надані позивачем до суду у графі одержувача вантажу стоять підписи осіб, що не засвідченні печаткою підприємства одержувача.

Також у судовому засідання представником відповідача було надано пояснення з приводу того, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС листом від 02.04.2013 № 481/9/22-01/518 звернулась до органів ДАІ з приводу надання інформації про те, чи належать транспортні засоби, на яких здійснювалось перевезення вантажу, ТОВ «Шоковіта». З відповіді від 08.05.2013 № 287 Вишгородського відділення РЕР ДАІ при УДАІ ГУМВС України у Київській області убачається, що за ТОВ «Шоковіта» перелічені у запиті транспортні засоби не зареєстровані.

Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично транспортно - експедиційні послуги ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лірган» позивачу не надавались. Вказані підприємства неспроможні надати послуги, описані у представлених позивачем первинних фінансово - господарських документах, адже в них відсутні транспортні засоби та відповідні адміністративно - господарські можливості, а надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом впродовж одного дня, виходячи з відстані між пунктами завантаження та розвантаження товару, часу, необхідного вантажному автомобілю для подолання такої відстані, виконання вантажно - розвантажувальних операцій та відпочинку водія, робочого часу підприємств є неможливим.

Отже, позивачем не підтверджено наявність отримання послуг від свої контрагентів, що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду позивач не надав доказів щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що надані позивачем первинної документації не є достатніми доказами отримання послуг за договором и на транспортно - експедиторське обслуговування та, як наслідок не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з наданням послуг.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішеннях ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС № 0001652205 та № 0001662205 від 20.05.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позву відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 05 серпня 2013 р.