Постанова № 329367, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.06 р. Справа № 41/238пн

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „Міні металургійний завод "Істіл”,

м. Донецьк

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку

про зобов’язання надати до УДК у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що

підлягає відшкодуванню з державного бюджету по декларації з податку на додану

вартість за листопад 2005р. у розмірі 2509718 грн.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Міні металургійний завод "Істіл”, звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобов’язання надати до УДК у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету по декларації з податку на додану вартість за листопад 2005р. у розмірі 2509718 грн.

Ухвалою від 14.08.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 41/238пн, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалами від 26.09.06р. та від 26.10.06р. провадження у справі зупинялось, ухвалами від 26.10.06р. та від 07.12.06р. провадження у справі було поновлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачає, що податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Позивач вказує, що ним до відповідача надано декларацію з ПДВ за листопад 2005р., згідно із якою сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, становить 19745669грн. Позивач зазначає, що СДПІ проведено перевірку, за результатами якої підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005р. у розмірі 19729168 грн., із цієї суми відшкодування відбулося частково на суму 17219450 грн.

Позивач надав пояснення, згідно із якими перевірка закінчена 18 лютого 2006року та відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган був зобов’язаний надати висновок до Управління державного казначейства у Донецькій області із зазначенням підтвердженої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, до 24 лютого 2006року. Станом на 02 серпня 2006 року висновок до Управління державного казначейства в Донецькій області із зазначенням залишку належного до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 2509718 грн. не надавався.

Відповідач у запереченнях проти позову заперечує за тих підстав, що відповідно до п.4.5 наказу №359 від 18.08.2005року “Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” встановлена обов’язковість зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, які проводяться по тих постачальниках платника ПДВ, у яких сума зобов’язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником ПДВ складає 30 і більш відсотків від загальної суми податкових зобов’язань в цьому періоді. Під час надіслання запитів на проведення зустрічних перевірок податковим органом встановленою, що контрагенти позивача не є виробниками товарів, що викликало необхідність подальшого відпрацювання та надіслання запитів “по ланцюгу”. Відповідач зазначає, що за результатами зустрічних перевірок по ланцюгам постачання кінцевих виробників не встановлено. Триває робота по направленню запитів та отриманню результатів зустрічних перевірок від інших ДПІ. Таким чином, враховуючи, що зустрічні перевірки, за наслідками яких можливо дійти законного та обґрунтованого висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу, тривають, податковий орган не має підстав надання до органу казначейства відповідного висновку.

Сторонами визнано ту обставину, що відповідачем на момент розгляду спору та прийняття рішення по справі відповідачем складено та направлено до органів держказначейства висновки щодо відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005р. на загальну суму 17219450 грн.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: декларація позивача за листопад 2005 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації, розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2005 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування до декларації за жовтень 2005 року, акт № 38/15-16-23/1-30479040 від 18.02.2006р. та додатки до нього, розписка, довідка, лист про залишки сировини, податкове повідомлення-рішення, наказ, направлення, свідоцтво про держреєстрацію позивача, довідка статистики, інформаційні довідки, реєстр інформаційних та зустрічних перевірок, постанова №34/242пн від 27.11.06р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково надані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконкомом Донецької міськради (свідоцтво про держреєстрацію від 16.02.01р. №304036), код ЕДРПОУ 30479040.

Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем було складено та надано до податкового органу 19.12.2005 р. декларацію з податку на додану вартість за листопад 2005 року. Відповідно до рядків 25 та 25.1 цієї декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 19745669 грн. При цьому, до складу податкового кредиту листопада 2005 року віднесено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту жовтня 2005 р. в розмірі 20636423 грн. (рядок 23).

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На виконання такої правової норми відповідачем проведено позапланову документальну перевірку правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларації за жовтень та за листопад 2005р. За результатами перевірки було складено акт № 38/15-16-23/1-30479040 від 18.02.2006р. (далі - "акт перевірки"), у якому встановлено порушення позивачем п.п 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, на 16501грн. У пункті 3.5 акту перевірки податкова інспекція підтвердила правильність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, за листопад 2005р. у розмірі 19729168грн.

Суд зазначає, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2005 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 (в редакції Закону № 2642-4 від 3 червня 2005 року) податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вказувалось вище, сторонами визнана обставина, що відповідачем на момент розгляду спору та прийняття рішення по справі відповідачем складено та направлено до органів держказначейства висновки щодо відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005р. на загальну суму 17219450 грн. Інших висновків відповідачем до органів держказначейства не надавалось, отже невідшкодованою за листопад 2005р. залишилась сума ПДВ у розмірі 2509718 грн.

Аналіз наведених норм підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.

Посилання відповідача, викладені у запереченнях на позовну заяву, про те, що податковий орган не має підстав надання до органу казначейства відповідного висновку з тої причини, що зустрічні перевірки, за наслідками яких можливо дійти законного та обґрунтованого висновку щодо суми відшкодування ПДВ, тривають, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та інше.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету. Таким чином, саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання пов’язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ” вбачається, що „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Крім того, нова редакція підпункту „а” п.п.7.7.2. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати ПДВ у наступному податковому періоді. Відповідачем у акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п. п.п.7.7.2. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” на суму 16501грн., яка не заперечується позивачем, щодо суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005р. у розмірі 19729168грн., то відповідач вказав, що така сума є сплатою податкового кредиту за отримані товари у податкових періодах з 01.06.05р.

Як вказувалося вище, з підтвердженої відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2005р. в розмірі 19729168 грн. невідшкодованою залишилась сума ПДВ у розмірі 2509718 грн.

Відповідачем підтверджується та обставина, що на цей час ним не надано до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету по декларації за листопад 2005р., у розмірі 2509718 грн.

З огляду на викладене суд погоджується з позивачем у його твердженнях про безпідставність ненадання відповідачем наведеного висновку, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 1, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Міні металургійний завод "Істіл” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку - задовольнити.

Зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати до Управління державного казначейства у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету по декларації з податку на додану вартість за листопад 2005р. у розмірі 2509718 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Міні металургійний завод "Істіл” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.