Ухвала суду № 32935996, 08.08.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Петричко І.В., Кутровської Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» про скасування наказу про скорочення посади механіка електростанції, поновлення на посаді, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» про скасування наказу про скорочення посади механіка електростанції, поновлення на посаді, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Просив суд зобов'язати комунальну установу «Кельменецька центральна районна лікарня» скасувати наказ про його скорочення; поновити його на посаді механіка дизельної електростанції; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути 30 000 грн. моральної шкоди; вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» від 22 січня 2013 року №3-зв та зобов'язано комунальну установу «Кельменецька центральна районна лікарня» скасувати його.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді механіка дизельної установки комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» з

_____________22ц-936 Головуючий у 1 інстанції Владичан А.І.

Категорія: 52 Доповідач: Кулянда М.І.

22 січня 2013 року, з дня незаконного звільнення.

Стягнуто з комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 407 грн. 13 коп. без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що повинні бути нараховані та утримані відповідачем при виплаті.

Стягнуто з комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 1 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні решту позовних вимог відмовлено.

На дане рішення комунальною установою « Кельменецька центральна районна лікарня» подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення, яким просить у позові ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючі частково позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про скорочення посади механіка електростанції, поновлення на посаді, суд першої інстанції керувався ст.ст. 40, 49-2 КЗпП та вважав, що на момент звільнення позивача в комунальній установі «Кельменецька центральна районна лікарня» не було ніяких змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату, та відсутні докази попередження ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення у визначений законом строк - два місяці.

При цьому, приймаючи до уваги характер і обсяг моральних страждань, які переніс ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи вимоги п.п. 1,2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що наказом від 25 червня 2002 року № 63-К ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду дизеліста для обслуговування електростанції ДЕС-60 Кельменецької центральної районної лікарні, яка в подальшому перейменована в комунальну установу «Кельменецька центральна районна лікарня».

Наказом від 17 жовтня 2011 року №25-пв ОСОБА_1 переведено на 0,5 посади механіка дизельної установи.

Відповідно до наказу від 22 січня 2013 року №3-зв ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників під час реорганізації установи.

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

За змістом наказу від 02 листопада 2012 року №210 про майбутнє вивільнення працівників установи зобов'язано начальника відділу кадрів Огородніка О.Д. попередити в двох місячний термін працівників про можливе майбутнє виведення їхніх посад з штатного розпису комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» та про фактичне скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно додатку 46 до наказу МОЗ України від 23 лютого 2000 р. № 33 в комунальній установі «Кельменецька ЦРЛ» при наявності дизельної установки повинна бути одна посада у зміну механіка дизельної установки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач видав наказ про звільнення ОСОБА_1 22 січня 2013 року із займаної посади, і тільки після цього він видає наказ від 30 січня 2013 року №86 про зміну в штатному розписі шляхом виведення 27,5 штатних одиниць, в тому числі і посаду, яку займає позивач.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 у відповідача не було ніяких змін в організації виробництва і праці, та не надано комунальною установою «Кельменецька центральна районна лікарня» доказів про те, що попереджено позивача про майбутнє вивільнення за два місяці.

А тому доводи апелянта про те, що наказами було завчасно попереджено ОСОБА_1 про проведення реорганізації та скорочення штату не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги характер і обсяг моральних страждань, які переніс позивач, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши частково позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди з відповідача є безпідставними.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, посилання апелянта щодо неправильності висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та неможливості поновлення позивача на посаді механіка дизельної установки через відсутність цієї посади у штатному розписі підприємства не заслуговують на увагу.

За таких обставин, рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/:

З оригіналом згідно: