Рішення № 32935545, 26.07.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/12970/13-ц

Провадження по справі 2/122/767/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення суми, мотивуючі позовні вимоги тим, що 04.11.2011 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передала відповідачу кошти в розмірі 2500 доларів США. Суму боргу відповідач зобов'язався повернути 25.11.2011 року в розмірі 3750 доларів США, на підтвердження чого ОСОБА_2 04.11.2011 року року власноруч була написана розписка. Однак відповідач суму позики у встановлений строк не повернув. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд: розірвати договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь суму боргу за договором позики в еквіваленті в розмірі 30562 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

А відповідно до частини 3 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Предметом договору позики є грошові кошти в національній або іноземній валюті або інші речі, визначені родовими ознаками.

Судом встановлено, що 04.11.2011 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 позику в розмірі 2500 доларів США, який у свою чергу зобов'язався 25 листопада 2011 року повернути суму в розмірі 3750 доларів США.

Факт укладення 04.11.2011 року письмового договору позики і отримання відповідачем згідно з його умовами суми у розмірі 2500 доларів США, матеріалами цивільної справи не спростовується, а навпаки, підтверджується оригіналом боргової розписки позичальника, яка посвідчує передання позичальникові відповідачу ОСОБА_2 визначеної грошової суми (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_2 умови договору позики не виконав та суму боргу не повернув.

Суд, з урахуванням положень частини 2 статті 1047 ЦК України, приймає як доказ існування між сторонами боргових зобов'язань розписку позичальника - відповідача ОСОБА_2, яка посвідчує передання його позикодавцем - позивачкою ОСОБА_1 позики у розмірі 2500 доларів США.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Знаходження у позивачки оригіналу боргового документу - розписки свідчить про існування на час розгляду справи у суді між сторонами по справі зобов'язань за договором позики.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача суми еквівалентної 3750 доларам США, оскільки як вже було встановлено судом та убачається з оригіналу боргового документу - розписки від 04.11.2011 року ОСОБА_2 брав позику у розмірі 2500 доларів США. Позивачкою необґрунтовано збільшення суми.

Таким чином, загальна сума боргу складає 19982,50 грн., що, виходячи із офіційного курсу долару США, встановленого Національним банком України станом на 26 липня 2013 року становить 2500,00 доларів США та підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди..

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині розірвання договору позики, укладеного між сторонами по справі 04.11.2011 року, суд дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки договір позики діяв до 25.11.2011 року, а тому у сенсі вимог статей 611, 651 ЦК України, не може бути розірваний, оскільки вже припинив діяти.

Відповідно до статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні рішення, повинен, у тому числі, вирішити питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Так, відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені і документально підтверджені витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам - судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі статей 526, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення суми - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, суму заборгованості за договором позики в розмірі 19982 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домнікова М.В.