Постанова № 32935504, 29.07.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/15087/13-а

Провадження по справі 2-а/122/189/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сімферополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення строку для подачі звіту про виконання рішення, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства звернулася до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області, мотивуючі позовні вимоги тим, що 01.10.2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області ОСОБА_1 виданий виконавчий лист №2-446/07 з наступною резолютивною частиною рішення суду «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської Ради на користь ОСОБА_1 індекс інфляції вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 1208 грн. 14 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.». У вказаному виконавчому листі вказана інформація про стягувача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 11.09.2009 року. 23.02.2013 року позивачкою на адресу начальника Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області направлений зазначений виконавчий лист із заявою про виконання судового рішення та копією ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012 року та ці документи отримані уповноваженою особою Управління 26.02.2013 року. 22.03.2013 року, отриманого 27.03.2013 року, на адресу позивачки начальником Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області був направлений лист, в якому повідомлено, що виконавчий лист повертається без виконання через виявлення порушень в оформленні виконавчого листа, а саме відсутня інформація щодо ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника та ідентифікаційного номера стягувача. Проте зазначені реквізити є обов'язковою вимогою до виконавчого листа. Вказану відмову ОСОБА_1 вважає протиправною, враховуючи, що боржник у справі №2-446/07 Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області не є суб'єктом господарської діяльності, боржник є суб'єктом владних повноважень. Також стягувач ОСОБА_1 не є платником податків, оскільки вона є довічно інвалідом 1 групи, який за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду, 1926 року народження, пенсіонером, не працює і не сплачує жодних податків. Через оскаржувану протиправну відмову відповідача було порушено право позивачки у сенсі ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим їй була заподіяна моральна шкода. З урахуванням наведеного та з посилання на ст. 19, ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 5 ст. 11 ЦК України, ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст.ст. 4, 6, 11, 19, ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 26, ст.ст. 33, 82, 86 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зубко та інші проти України», п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України», п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокур проти України», у справі «Крищук проти України», ОСОБА_1 просила суд: визнати відмову Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області у виконанні постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року у справі №2-446/07 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 індексу інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування та моральної шкоди на підставі виконавчого листа №2-446/07, виданого 01 жовтня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, протиправною в частині безпідставного застосування приписів п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», які стосуються зазначення у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника, що є суб'єктом господарської діяльності та ідентифікаційного номера стягувача фізичної особи, що є платником податків; Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області у виконанні постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року у справі №2-446/07 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 індексу інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування та моральної шкоди на підставі виконавчого листа №2-446/07, виданого 01 жовтня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, такою, що порушує ч. 5 ст. 124 Конституції України в частині обов'язковості до виконання постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року у справі №2-446/07; визнати відмову Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області у виконанні постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року у справі №2-446/07 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 індексу інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування та моральної шкоди на підставі виконавчого листа №2-446/07, виданого 01 жовтня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, протиправною в частині безпідставного застосування приписів п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», такою що порушує принцип правової визначеності у сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області виконати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року у справі №2-446/07 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 індексу інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування та моральної шкоди на підставі виконавчого листа №2а-446/07, виданого 01 жовтня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області; встановити Управлінню Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області строк для подачі Залізничному районному суду м. Сімферополя звіту про виконання судового рішення по цій справі; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області подати Залізничному районному суду м. Сімферополя у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по цій справі; стягнути з Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, діючі на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала та з підстав, викладених у позову просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов ОСОБА_1, у яких представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні, а також заява про розгляд справи у відсутність представника.

З урахуванням норм діючого законодавства та думки представника позивачки, суд ухвалив провести розгляд справи по суті у відсутність представника відповідача з урахуванням наданих заперечень.

Заслухавши доводи представника позивача, оглянувши матеріали адміністративної справи разом з письмовими запереченнями Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріалі справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2012 року ОСОБА_1 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області був виданий виконавчий лист по справі №2-446/07, на виконання рішення цього ж суду від 12.09.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області, стягнення вартості компенсації самостійного санаторно-курортного лікування в повному обсязі з урахуванням індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до цього виконавчого документу з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області стягнуто на користь ОСОБА_1 індекс інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 1208 грн. 14 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Також зі зворотної сторони виконавчого листа вказані дані: про боржника «Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області, адреса - Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Івана Франка, 10»; про стягувача «ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 11.09.2002 року, адреса - АДРЕСА_1».

23.02.2013 року ОСОБА_1 шляхом направлення рекомендованого листа звернулася до начальника Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області із заявою про виконання судового рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.09.2007 року у справі № 2-446/07 в частині стягнення коштів на підставі виконавчого листа №2-446/07, виданого 01.10.2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області. До вказаної заяви позивачкою по цій справі також був доданий оригінал виконавчого листа та копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2012 року.

Управлінням Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області на адресу ОСОБА_1 листом за вих.№ 06-04/646 від 21.03.2013 року був повернутий без виконання оригінал виконавчого листа №2-446/07, виданого 01.10.2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, з посиланням на порушення вимог в оформлені виконавчого листа, а саме статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Крім того, зазначено, що у виконавчому листі, виданого 01.10.2012 року по справі №2-446/07 щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради на користь ОСОБА_1 індексу інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 1208 грн. 14 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн., відсутня інформація щодо ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника та індивідуального ідентифікаційного номера стягувача. Проте зазначені реквізити є обов'язковою вимогою до виконавчого листа.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (частина 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1 статті 259 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Дійсно на час ухвалення судового рішення нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачалося обов'язкового зазначення ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Однак, згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяв на час видачі виконавчого документу, повернення виконавчого листа без виконання) у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Також, Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України 27.06.2006р. №68, в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа ОСОБА_1, вже був затвердженим новий зразок виконавчого листа (додаток 44) з урахуванням положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, визначено, що виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.п.1 пункту 9 цього ж Порядку орган Казначейства повертає: виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявніінші передбачені законом випадки.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вважає відмову Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області протиправною, оскільки боржник у справі №2-446/07 Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області не є суб'єктом господарської діяльності, а є суб'єктом владних повноважень. Крім того, стягувач ОСОБА_1 не є платником податків, оскільки вона є довічно інвалідом 1 групи, який за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду, 1926 року народження, пенсіонером, не працює і не сплачує жодних податків.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як було встановлено судом, боржником за виконавчим листом №2-446/07, виданим 01.10.2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області є Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області має правовий статус суб'єкта - юридична особа та ідентифікаційний код 03194772.

Відповідно до Положення про Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, затвердженого рішенням 21 сесії XXIII скликання Ізмаїльської міської ради від 18.05.2001 року, вказане Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, поточні рахунки в установах банків, печатку з зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, поточні рахунки в установах банків, печатку з зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

У зв'язку із наведеним, Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області відноситься до суб'єктів господарювання, оскільки за класифікацією організаційно-правових форм господарювання є органом місцевого самоврядування, код 420 (довідка АБ №593581 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).

Суд також вважає необґрунтованими доводи позивачки стосовного того, що вона не є платником податків, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 згідно з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера 26.01.2000 року занесена до Державного реєстру фізичних-осіб та Державною податковою адміністрацією України одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Згідно зі статтею 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 06.11.2012року №1147 реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі здійснюється з метою єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України. Усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Аналогічні положення містилися й у Законі України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», що діяв на час одержання ОСОБА_1 ідентифікаційного номеру та який втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що Управлінням Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області правомірно був повернутий ОСОБА_1 виконавчий лист №2-446/07, виданий 01.10.2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області на виконання рішення цього ж суду від 12.09.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області індексу інфляції вартості самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 1208 грн. 14 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

У зв'язку із чим, стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із відповідною заявою про виправлення допущених в ньому помилок, а саме не зазначення ідентифікаційного коду Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області та індивідуального ідентифікаційного номера ОСОБА_1

Враховуючи, що судом не встановлено порушень прав позивачки з боку Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області, то й відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та вищенаведених положень законодавства, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

На підставі статей 18 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 2, 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 159, 163, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення строку для подачі звіту про виконання рішення, відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Домнікова М.В.