Рішення № 32935164, 08.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р.Справа № 5023/4928/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків про стягнення 25 710 593,08грн. за участю сторін:

позивач - Гусак Б.М.

відповідач - Радигін Є.С.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у загальному розмірі 25 710 593,08 грн., що включає суму основного боргу у розмірі 14 087 039,12 грн, суму на яку збільшено борг внаслідок інфляції на весь час прострочення, що складає 138 250,50 грн., 3% річних у розмірі 8 761 939,32 грн. сума пені у розмірі 1 560 559,97 грн. та штрафу у розмірі 1 162 804,16 грн., а також просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені ТОВ "НАК "Нафтогаз Україна" судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що заборгованість утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором куплі-продажу природного газу №14/2453/11, укладеним між ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території".

20.11.2012 року позивачем в порядку ст.22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, де скориговано розрахунок боргу загальна сума якого складає 19 479 7923,37 грн. в т.ч. інфляційні витрати у розмірі 138 197,38 грн., 3% річних у розмірі 301 906,76 грн., пеня у розмірі 1 264 346,11 грн. та 7% штрафу у розмірі 1 163 854,16 грн.

08.07.2013 року позивачем в порядку ст.22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, де скориговано розрахунок боргу загальна сума якого складає 19 622 974 ,73 грн. в т.ч. інфляційні витрати у розмірі 138 197,38 грн., 3% річних у розмірі 447 279,07 грн., пеня у розмірі 1 263 206,16 грн. та 7% штрафу у розмірі 1 162 804,16 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також відмовитись від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

На підставі викладеного, судом прийнято заяву до розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, з урахуванням наданих уточнень, і просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні та у письмових запереченнях суму основного борг в розмірі 16 611 478,96 грн. визнав, однак в частині стягнення інфляційних витрат, пені та штрафу заперечував та просив суд відмовити у стягненні цих сум або значно зменшити їх розмір, посилаючись на те, що ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів у теплопостачанні у вигляді опалення, гарячого водопостачання, водопостачання та водовідведення, які в свою чергу, несвоєчасно сплачують заборгованість за спожиту теплову енергію. Крім того, заборгованість, яка виникла, пов'язана зі збитками, які виникають внаслідок різниці в тарифах на теплову енергію та тарифами для населення. При цьому строки виплати субвенцій з Державного бюджету в погашення заборгованості з різниці між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення у 2011-2012 р. р. до цього часу не визначені нормами діючого законодавства та не залежать від відповідача, а до їх отримання фінансовий стан підприємства не дозволяє сплатити залишок боргу за газ.

Одночасно відповідачем було заявлено клопотання про проведення судової експертизи та поставлено на вирішення наступні питання:

1) чи були тарифи на теплопостачання для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання у період постачання газу за договором № 14/2453/11 від 30.09.2011 року економічно обґрунтованими, тобто тими чинниками, що надавали ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" фінансову стабільність та беззбитковість?

2) визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" на дату укладання договору № 14/2453/11 від 30.09.2011 на момент закінчення постачання газу за договором № 14/2453/11 від 30.09.2011року?

3) які саме з вказаних показників вплинули на результати господарсько-фінансової діяльності ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" та яким чином?

4) чи могло ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" у період постачання газу за договором № 14/2453/11 від 30.09.2011 року згідно вище встановлених економічних показників господарсько-фінансової діяльності своєчасно розрахуватися за поставлений газ за договором № 14/2453/11 від 30.09.2011 року тобто чи була у нього (підприємства) фінансова можливість це зробити на час дії договору № 14/2453/11 від 30.09.2011 року та на цей час ?

Ухвалою від 11.12.2012 року призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі.

Справа у розгляді зупинялась, але у зв'язку з тим, що відповідачем не було своєчасно сплачено рахунок експертної установи, матеріали повернулись без виконання.

23.04.2013 року відповідачем по справі було заявлено клопотання щодо повторного призначення судово-економічної експертизи на вирішення якої поставлені питання відображені в ухвалі від 11.12.2012 року та надано копію рахунку по сплаті послуг експертної установи в сумі 8 384,70 грн. (т.7 а. с. 45-46).

Ухвалою від 23.04. року призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі.

26.06.2013 року до господарського суду надійшов висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області.

Ухвалою від 27.06.2013 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду.

01.07.2013 року відповідачем надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому з урахуванням змін до позовних вимог, а також висновку судово-економічної експертизи №40 від 26.06.2013 року просить суд відмовити позивачу у стягненні інфляційних витрат у повному обсязі, зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання рішення на один рік з моменту винесення рішення суду по даній справі.

В обґрунтування свої правової позиції зазначив, що він є природною монополією з централізованого постачання теплової енергії у районах своєї діяльності. Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання» - тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на теплову енергію затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг в межах повноважень визначених законодавством, а остаточні ціни на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води кінцевим споживачам встановлюються органами місцевого самоврядування в межах їх територіальної компетенції, рішення про встановлення цін на ці послуги повинно бути оприлюднено та опубліковано в передбачених законодавством засобах масової інформації.

У разі зміни показників, які формують ціну послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води ціна на ці послуги змінюється через деякий час, виходячи з того, що уся процедура введення нових цін на комунальні послуги потребує часу. Відповідно у цей проміжок часу відповідач постачає теплову енергію до кінцевого споживача по вартості нижчої її собівартості з чого у відповідача виникають збитки. Держава розуміючи дану ситуацію у відповідному Державному бюджеті на рік передбачає компенсацію витрат з різниці в тарифах на теплову енергію для таких підприємств як відповідач у вигляді субвенцій, однак ні якого постійно діючого правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію до цього часу не має, тому виплата такої компенсація у повній мірі залежить від прийняття законодавчим органом відповідного нормативного акту (ЗУ "Про бюджет") на кожний рік.

На сьогодні, вказував відповідач, по вже затвердженим розрахункам обсягу заборгованості за минулі роки з різниці тарифів на теплову енергію та послуги водопостачання не перерахована з державного бюджету різниця у тарифах у розмірі 39805070,75 грн. та це без урахування другого та третього кварталів 2012 року, тому він фізично не може погасити заборгованість перед позивачем, яка на цей час, менше суми яку повинна компенсувати Держава.

Крім того, відповідач звертав увагу суду, що на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку з збитковістю послуг, що надає підприємство, а саме з послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Однією з основних причин збитковості відповідача є невідповідність тарифів для населення та інших споживачів на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення їх фактичним витратам. На сьогодні тарифи на теплопостачання покривають лише на 55 % витрат на їх виробництво, тарифи на воду окупаються лише на 50%. Крім цього у відповідності до розрахунків обсягу заборгованості за минулі роки різниця в тарифах на теплову енергію за 2010, 2011, 2012 рік що надана населенню складе суму 42875332,00 грн., що значно більше суми, яку просить стягнути позивач з відповідача. До того ж відповідач вказує на той факт, що несе збитки у вигляді різниці в тарифах на теплову енергію, що надана бюджетним та іншим споживачам, так у відповідності до розрахунку ці збитки за 2010 -2012 роки склали суму у розмірі 43949911,00 грн. (невідповідність складової газу в них 18248371,00 грн.).

Ще одною причиною, тяжкого економічного стану відповідач вважає дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними не платежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги станом на 01.10.2012 року у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" досягли по теплопостачанню суму у розмірі 22685411,86 грн., також не своєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації).

В судовому засіданні, за клопотанням позивача, оголошувалася перерва з 03.07.2013 року до 08.07.2013 року до 11 год..

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Так, 30.09.2011 року між Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір №14/2453/11 від 30.09.2011 р. про купівлю-продаж природного газу.

У відповідності до п. 6.1. цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 16 611 478,96 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 16 611 478,96 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За неналежне виконання зобов'язань за спірним договором позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 447 279,07 грн. та інфляційні втрати в розмірі 138 197,38 грн.

Відповідач визнав вимоги в частині стягнення з нього 3% річних у сумі 447 279,07 грн., у свою чергу суд перевіривши розрахунок приходить до висновку про те, що сума 3% річних підлягає стягненню.

Відповідач не погоджується з розрахунком інфляційних витрат, з тих причин, що розрахунок позивачем зроблений не на момент звернення до суду (жовтень 2012 р.), а станом на квітень 2012 р. Вказує що у разі розрахунку на момент звернення до суду ніяких інфляційних витрат не буде. Так, на думку відповідача, не можна вважати належним розрахунок інфляційних сум, зроблений позивачем у позові, за період з листопада 2011 року по березень 2012 року, без урахування періоду з квітня 2012 року по вересень 2012 року, коли інфляції зовсім не було або було укріплення гривні (квітень 2012 р. -100,0; травень 2011 р. - 99,7; червень 2012 р. - 99,7; липень 2012 р. - 99,8; серпень 2012 р. - 99,7; вересень 2012 р. - 100,1). Враховуючи цей період (16769932,58 грн. х 1,00х0,997х0,997х0,998х1,01) - 16769932,58 грн. = - 165768,12 грн., тобто за цей період відбулася дефляція, яка повністю покриває інфляційні процеси розраховані позивачем у позові. У зв'язку з цим, вказує відповідач, зроблений позивачем розрахунок інфляційних збитків (витрат) не є поверненням понесених збитків (витрат), пов'язаним з знеціненням національної валюти.

Такий висновок мотивований тим, що статтею 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнується весь ланцюг розрахунків.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Така правова позиція розрахунку інфляційних витрат, повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.

Крім того, відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.0.04.2005 р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Враховуючи наведене, суд перевірив розрахунок зроблений позивачем з урахуванням наданого розрахунку відповідача, та прийшов до висновку, що на момент звернення позивача до суду заборгованість, що виникла на підставі договору про закупівлю природного газу № 14/2453/11 від 30.09.2011 року з початку її виникнення до моменту звернення позивача до суду не піддалася знеціненню, тому у позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 138197,38 грн. не підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач надав розрахунок пені, що відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". належна до сплати сума становить 1 263 206,15 грн. за період з 14.11.2011 року по 23.03.2012 року.

Також, позивачем надано розрахунок штрафу, який складає 1 162 804,16 грн. Перевіривши його відповідність суд дійшов до висновку про його належність та такого, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

За приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання даного рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України) та надання відстрочки виконання рішення суду, суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості;

- на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. На даний час тарифи на теплопостачання покривають лише на 55 % витрат на їх виробництво;

- однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" досягли по теплопостачанню суму у розмірі 22685411,86 грн.;

- крім населення несвоєчасно розраховуються відповідачем бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 3977264,18 грн.;

- субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів;

- обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за період за період з 2010 - 2012 рік у відповідності до розрахунків склав суму у розмірі 42875332,00 грн., яка складається з не доплаченої державою суми у розмірі 5215241,00 грн. за 2010 рік та з заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2011 рік, 1 - 3 квартал 2012 року у розмірі 37660091,00 грн.

- тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується висновком судово-економічної експертизи №40 від 25.06.2013 р., проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, в якій, зокрема, зазначено про те, що фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища, розрахуватися підприємство за договором про закупівлю природного газу № 14/2453/11 від 30.09.2011 року без зовнішнього фінансування не може, крім того у підприємства в обігу знаходиться більше позикових коштів, ніж власних, і це співвідношення стає все більше вагомим;;

- сума штрафних санкцій є надмірно великою, а стягнуті судом суми 3 % річних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Таким чином, суд враховує той факт, що заборгованість відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, частково задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені та штрафу на 90 % (відповідно пеня до стягнення становить 126320,60 грн., сума штрафу до стягнення становить 116 280,41 грн.), та надає відстрочку виконання рішення строком на 6 місяців з моменту винесення резолютивної частини цього рішення.

Дана правова позиція з вищевикладених питань узгоджується з практикою Вищого господарського суду України по аналогічним справам, це, зокрема, викладено у постановах: від 23.05.2012 р. №5023/128/12, від 13.08.2012 р. №5023/1324/12, від 13.08.2012 р. у справі №5023/1235/12, від 13.08.2012 р. у справі №5023/1231/12, від 22.08.2012 р. у справі №5023/579/12, від 27.09.2012 р. у справі №16/4/5022-107/2012, від 31.10.2012 р. у справі №5015/2216/12, від 19.12.2012 р. у справі №5023/3165/12, від 19.12.2012 р. у справі №5019/880/12, у справі 5023/10324/11 від 12.06.2013 р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 08.07.2013 року.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, Держпром, під'їзд 3, 5 поверх, р/р 26035023298, банк філія ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код 03361721) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна компанія" "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) суму основного боргу у розмірі 16 611 478,96 грн., пеню у розмірі 126 320,60 грн., штраф у розмірі 116 280,41 грн., 3 % річних у розмірі 447 279,07 грн., а також судовий збір у розмірі 64 380 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 08.07.2013 року.

В іншій частині позову відмовити

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.