Рішення № 32934910, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8798/13 17.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт»

до Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»

про стягнення 7 590,64 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники : не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» суму заборгованості в розмірі 7 590,64 грн., з яких сума основного боргу 7 192,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 100,69 грн., 3% річних у сумі 297,93 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8798/13, призначено розгляд справи на 29.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 26.06.2013 р..

04.06.2013 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін у судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.07.2013 р. та за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2011 року між ТОВ «Спец-Контакт» та ПАТ НВК «Гірничі машини» було укладено договір № 118-11.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором строки покупцю продукцію та\або товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити за нього відповідну суму. Кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору, базисні умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС-2000р.». Конкретні умови та строки поставки по кожній партії товарів сторони узгоджують в специфікаціях до договору, та є невід'ємною його частиною.

Сторонами визначено, що порядок оплати по кожній конкретній узгодженій партії товару визначається у відповідній специфікації (п. 4.3 Договору).

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 20 жовтня 2011 року за № 484, видаткових накладних № 1661 від 20 жовтня 2011 року, № 1191 від 27 жовтня 2011 року, наявних в матеріалах справи, позивачем поставлено відповідачу товар.

Відповідачем товарно-транспортна накладна від 20 жовтня 2011 року за № 484 та видаткові накладні № 1661 від 20 жовтня 2011 року, № 1191 від 27 жовтня 2011 року підписані без зауважень, та приймаються судом як належний доказ прийняття відповідачем товару за договором.

Позивач зазначає, що виставлені за поставлений товар рахунки № 1397 від 10 жовтня 2011 року та № 1374 від 04.10.2011 року, відповідачем не оплачені.

Таким чином, на день розгляду спору основний борг відповідача перед позивачем за Договором становить 7 192,02 грн., інфляційні втрати - 100,69 грн., 3% річних у розмірі 297,93 грн..

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар».

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки товару належним чином, відповідачем зобов'язання з оплати товару не виконано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У Листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Як встановлено судом, товар прийнятий відповідачем за видатковими накладними № 1661 - 20 жовтня 2011 року, № 1191 - 27 жовтня 2011 року, отже строк виконання зобов'язання у відповідача почався з моменту прийняття товару, тобто за видатковою накладною № 1661 з 20 жовтня 2011 року, за видатковою накладною № 1191 з 27 жовтня 2011 року.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату за поставлений товар, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належним чином виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву були досліджені в судовому засіданні, проте не знайшли свого законного та документального підтвердження.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми в розмірі 100,69 грн. та інфляційні втрати за зазначений період у розмірі 297,93 грн..

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» (юридична адреса: 01601, м. Київ, Спортивна площа, 3В, код ЄДРПОУ 34046713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» (83086, м. Донецьк, вул.. Первомайська, 24\1, код ЄДРПОУ 32019384), основний борг у розмірі 7 192 (одна тисяча сто дев'яносто дві) грн.. 02 коп., 3% річних у розмірі 100 (сто) грн.. 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн.. 93 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.07.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала