Ухвала суду № 32934458, 13.08.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/3089/12-к Головуючий у 1-й інст. Дубцов О.В.

Категорія ст.307 ч.2 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів Андрушкевича С.З., Городиського С.С.

з участю прокурора Селюченко І.І.

засудженого ОСОБА_1

та його захисника - адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 22.07.2010 року Бердичівським міськрайонним судом за ст.335 КК України до 1 року обмеження волі,

засуджено за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту його затримання з 03.04.2012 року.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_1: мобільний телефон «Соні-Еріксон М600» ЕМЕІ: НОМЕР_2, сім-картку стільникового оператора «Київстар», а.н. НОМЕР_1 та гроші в сумі 127 грн. - скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів та судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 705,84 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, які постановлено перерахувати в УДК в Житомирській області р/р 31258272211843, код 25574601, МФО 811039.

Речові докази:

- наркотичний засіб канабіс загальною масою 24,79 грам та пляшка об'ємом 1,5 л з прозорого полімерного матеріалу з прозорою рідиною, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів при УМВС України в Житомирській області, - постановлено знищити;

- мобільний телефон «Соні-Еріксон М600» ЕМЕІ: НОМЕР_2, сім-картку стільникового оператора «Київстар», а.н. НОМЕР_1 та гроші в сумі 127 грн., що знаходяться на зберіганні у бухгалтерії Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області - вирішено повернути ОСОБА_1, як власнику.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення наступного злочину.

В невстановлений слідством час, в невстановленому слідством місці, ОСОБА_1 вступив в злочинну змову з невстановленими слідством особами на незаконний збут наркотичного засобу канабісу у місця позбавлення волі невстановленій слідством особі, шляхом перекидання наркотичного засобу через паркан до території Бердичівського виправного центру № 108, що розташований за адресою м. Бердичів, вул. Нізгурецька, 2. Після чого, невстановлена слідством особа продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру в невстановлений слідством час, помістила наркотичний засіб канабіс, масою у висушеному стані 24,79 грам, який знаходився в двох поліетиленових пакетах, які поміщені один в одний, до камери зберігання речей, що знаходиться в приміщенні залізничного вокзалу м. Бердичева, який розташований за адресою м. Бердичів, площа Привокзальна, 1.

21 березня 2012 року ОСОБА_1 згідно попередньої домовленості з невстановленою слідством особою близько 15 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні залізничного вокзалу м. Бердичева, дістав з камери зберігання речей вищевказаний наркотичний засіб канабіс і в поліетиленовому пакеті переніс його до паркану БВЦ № 108, тобто незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб з метою збуту. Після чого, ОСОБА_1 близько 16 год. 00 хв., взявши пакунок з наркотичним засобом в руку, намагався перекинути його на територію БВЦ № 108, однак був помічений та затриманий працівниками вказаної установи, які викликали працівників міліції.

Цього ж дня в період часу з 17 год. 45 хв. по 18 год. 40 хв. працівниками міліції за адресою м. Бердичів, вул. Нізгурецька, 2 у громадянина ОСОБА_1 було виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс загальною масою - 24,79 грам, який він незаконно зберігав з метою збуту.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 засудити за ст.307 ч.2 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

При цьому вказує, що при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, на його думку, безпідставно застосував положення, передбачені ст.69 КК України, оскільки не в повній мірі врахував те, що злочин, вчинений засудженим, відноситься до категорії тяжких та пов'язаний зі збутом особливо-небезпечних наркотичних засобів до установи відбування покарань, а ті обставини, на які при призначені ОСОБА_1 покарання посилався суд, не є достатніми для застосування положень ст.69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала доводи апеляції з вищенаведених підстав, засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено та кваліфікація його неправомірних дій за ст.307 ч.2 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, зазначеним у вироку, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах, зміст яких наведений у вироку.

В цій частині вирок суду першої інстанції ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Що ж стосується призначеного засудженому покарання, то за змістом положень ст.65 КК України, при призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, в повній мірі дотримався цих вимог закону.

Зокрема, зміст мотивувальної частини вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_1, у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України, врахував тяжкість скоєного ним злочину, що він вчинив тяжкий злочин, дані про особу засудженого, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин маючи непогашену судимість за попереднім вироком, з урахуванням чого, прийшов до правильного висновку про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, яке необхідно і достатньо для виправлення винної особи і попередження нових злочинів.

Разом з тим, суд також прийняв до уваги дані про особу засудженого ОСОБА_1, зокрема те, що він визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має молодий вік, походить з багатодітної родини, має постійне місце проживання та те, що в діях засудженого не встановлено корисливого мотиву.

З урахуванням зазначених даних про особу засудженого і наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, суд, на думку колегії суддів, дійшов цілком обґрунтованого висновку про можливість застосування до засудженого положень ст.69 КК України та призначив основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованого ОСОБА_1 злочину без додаткового покарання у виді конфіскації майна, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, твердження ОСОБА_1 про те, що злочин було вчинено під впливом погроз особи, з якою він відбував покарання органами досудового слідства не спростовані, хоча дані протоколу огляду мобільного телефону засудженого свідчать про наявність у пам'яті телефону вхідних sms повідомлень загрозливого змісту (а.с.28), при цьому особа, на яку посилався ОСОБА_1, як на автора цих погроз встановлена та допитана (а.с.117), проте юридичної оцінки цим обставинам органами досудового слідство не було дано.

Отже, вищенаведеними обставинами, які підтверджуються матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції, спростовуються твердження апеляції прокурора про відсутність у даному випадку підстав для застосування до засудженого положень ст.69 КК України.

Враховуючи вищевказане, доводи прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання та необґрунтованість вироку суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними і приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання є законним, справедливим та таким, що сприятиме перевихованню засудженого та попередженню нових злочинів.

Тому підстав для постановлення нового вироку щодо засудженого з мотивів необхідності призначення йому більш суворого покарання, на чому наполягає прокурор в апеляції, не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1, - без змін.

Судді