Рішення № 32933410, 01.08.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

01.08.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1174/2013р. Головуючий у першій інстанції Шкірай М.І. Категорія 5 Головуючий в апеляційній інстанції Лівінський С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Лівінського С.В.,

суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І.,

при секретарі - Сидорук М.А.

за участю - представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України в м. Севастополі, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення без надання іншого приміщення та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із

позовом до відповідачів та просив суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою відповідачів.

Вимоги мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і наявність відомостей про реєстрацію відповідачів за адресою розташування будинку порушує його право користування.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого, осіб, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що позивач, хоча і посилався на зміст ст. 391 ЦК України як на правову підставу позову, однак, він не обґрунтував позов будь-якими іншими обставинами наявності перешкод у здійсненні власником повноважень у користуванні своїм майном, а пред'явлення позовів про зняття судом з реєстраційного обліку місця проживання особи - законом не передбачено як належний спосіб захисту порушеного права.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 157 ЖК України виселення членів сім'ї власника житла здійснюється за рішенням суду на підставах, визначених ч. 1 ст. 116 ЖК, тобто на підставах, аналогічних виселенню членів сім'ї наймача. До таких підстав закон відносить: а) систематичне руйнування або псування житлового приміщення; б) систематичне порушення правил співжиття, що унеможливлює спільне проживання з порушниками інших осіб в одному житловому приміщенні. При цьому виселення допускається за умови, що вжиті заходи громадського впливу виявились безрезультатними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1 ( а. с. ).

Також у спірному домоволодінні за реєстровані ОСОБА_8, яка є донькою позивача, та її діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що сторонами не заперечується.

Через неприязні стосунки, які склались між сторонами, позивач просив усунити йому перешкоди у користуванні спірним будинком, шляхом виселення відповідачів з цього будинку без надання їм іншого приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 того ж Кодексу.

Однак, всупереч твердженням апелянта, як вбачається з матеріалів цивільної справи, ним в порушення наведених вимог закону, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Сам же по собі факт існування між сторонами неприязних стосунків, незважаючи на доводи апеляційної скарги, не визначає неможливості спільного користування майном, а тому не може бути обґрунтованою підставою для виселення відповідачів.

Необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи, є також посилання апелянта на систематичне приниження його відповідачами.

Інші доводи апелянта являються наслідком помилкового тлумачення норм права, а тому теж не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, однак, неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та невірно визначився з підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Севастополя, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України в м. Севастополі, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення без надання іншого приміщення та зняття з реєстрації - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Лівінський

Судді: Т.П. Колбіна

В.І.Птіціна