Постанова № 32933171, 01.08.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/17109/13-а

Провадження по справі 2-а/122/269/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого судді - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Каськова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Сімферополі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, треті особи - Військова частина А4614, ОСОБА_3 про визнання постанови протиправною та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про визнання постанови протиправною та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що судовим рішенням Залізничного районного суду від 30.10.2012 року командиру військової частини А4614 було доручено створити належну комісію, якої доручити виконання певних дій. Вказане судове рішення набрало законної сили 12.03.2013 року. 27.05.2013 року позивач отримав виконавчий лист у зв'язку з ухиленням посадової особи військової частини А4614 від виконання вказаного судового рішення та 04.06.2013 року надав його в адресу відповідача. Але 05.06.2013 року відповідач прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі вимог п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". Вказане рішення відповідача та його бездіяльність порушує права та законні інтереси позивача та які, у даному випадку, потребують судового захисту від бездіяльності відповідача. Так, посилання відповідача у постанові від 05.06.2013 року на приписи п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" щодо наявності інших передбачених законом обставин, що виключать здійснення виконавчого провадження - не ґрунтується на законі, оскільки відповідач ні вказав у постанові будь-якої обставини, що виключає здійснення виконавчого провадження по виконавчому листу. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 55, 129 Конституції України, статті 3, 6, 26, 82 Закону України "Про виконавче провадження" позивач просив суд: визнати постанову відповідача від 05.06.2013 року протиправною та скасувати її; зобов'язати відповідача винести постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та з підстав, викладених у позові, просив заявлені вимоги задовольнити.

Представник відповідача вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третіх осіб надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши доводи позивача, заперечення представника відповідача, оглянувши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріалі справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30.10.2012 року було доручено командиру в/ч А 4614 своїм наказом (розпорядженням) створити комісію, якій доручити виготовити дублікати наказів (по стройовій) №84 від 03.04.2007 року, №86 від 05.04.2007 року та №87 від 06.04.2007 року з книги наказів в/ч А4614, після чого вилучити оригінали зазначених наказів, а виготовлені дублікати оформити до книги наказів в/ч А4614 у відповідності до нормативно-правових актів Міністерства оборони України.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 12.03.2013 року.

27.05.2013 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим позивачу був виданий виконавчий лист №2а-122/17/13.

ОСОБА_1 04.06.2013 року звернувся до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання судового рішення.

Постановою державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Коськова М.С. від 05.06.2013 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-122/17/13, виданого Залізничним районним судом м. Сімферополя 27.05.2013 року. В обґрунтування своєї відмови державний виконавець посилається на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому документі відсутні примусові заходи виконання рішення суду.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010р. №3.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 1, частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно зі статтею 25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Стаття 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначає підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, до яких відноситься наявність передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Відповідно до частини 1 статті 26 цього ж Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відмовляючи в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-122/17/13, виданого Залізничним районним судом м. Сімферополя 27.05.2013 року, державний виконавець обґрунтовував це відсутністю у виконавчому документі примусових заходів виконання рішення суду.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, з урахуванням відсильної норми, яка передбачає інші обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження відповідно до законодавства України.

При цьому, посилання відповідача на положення пункту 8 частини 1 статті 26 цього закону без зазначення того, якою саме нормою закону передбачені обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови є неприпустимим.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена процедура, за якою державний виконавець після відкриття виконавчого провадження повідомляє боржника про необхідність самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до положень частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, з урахуванням наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", вбачається, що відповідачем не дотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження", і винесено передчасну постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки цим законом передбачені певні дії, які в даному випадку позивач повинен був вчинити, не зважаючи на відсутність зобов'язального характеру даного виконавчого документа.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправною постанови від 05.06.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-122/17/13 та її скасування, а також зобов'язання відповідача вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-122/17/13.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, на підставі ст. 94 КАС України, вважаю необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 34 гривні 41 копійка.

На підставі статті 19 Конституції України, статей 1, 2, 11, 17, 25-27 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 128, 159, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, треті особи - Військова частина А4614, ОСОБА_3 про визнання постанови протиправною та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову від 05.06.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-122/17/13.

Скасувати постанову від 05.06.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-122/17/13.

Зобов'язати Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-122/17/13.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Домнікова М.В.