Рішення № 32933150, 01.08.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/13248/13-ц

Провадження по справі 2/122/861/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Домнікової М.В.,

при секретарі - Шерет Ф.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов» до ОСОБА_1, треті особи по справі: Прокуратура Залізничного району м. Сімферополя, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим про стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

Республіканський навчальний заклад «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати, мотивуючі позовні вимоги тим, що 01.03.2007 року відповідачка була прийнята на роботу на посаду лікаря-педіатра на 0,5 ставки (наказ №25-к п.1 від 01.03.2007 року) до Сімферопольської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату 1-2ступенів №1. Згідно наказу №333 від 30.03.2012 року провідними фахівцями контрольно-ревізійної групи, централізованої бухгалтерії республіканських закладів при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту АР Крим, на виконання листа прокуратури Залізничного району м. Сімферополя проведено перевірку навчального закладу, в частині обґрунтованості виплати заробітної плати відповідачці по справі, одночасно працюючої заступником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної службі в першому клінічному об'єднанні м. Сімферополя і лікарем-педіатром у школі-інтернаті. Факт наявності двох трудових книжок ОСОБА_1 був прихований, в результаті чого було зайво нараховано та виплачено за період з 2007 року по 2011 рік 14646,39 грн., тобто бюджетній установі завдано збитків у вказаному розмірі. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 82, 1166 ЦК України, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача зайво нараховану та виплачену заробітну плату в розмірі 14646,39 грн.; стягнути з відповідачки судовий збір в розмірі 146,47 грн.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідачка та її представник заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважала їх необґрунтованими, просили врахувати письмові заперечення, що були додані до матеріалів цивільної справи та відмовити у задоволені позову.

Прокурор, присутній у судовому засіданні вважав, що між сторонами існують трудові відносини, тому застосування до позовних вимог норм ЦК України недоцільне.

Представник третьої особи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність, вважав позов обґрунтованим.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідачки та її представника, думку прокурора, оглянувши матеріали цивільної справи разом із наявними запереченнями, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову Республіканському навчальному закладу «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов» у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог статті 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 ЦПК України, якою закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що наказом №25-к від 01.03.2007 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Сімферопольської спеціальної школи-інтернату 1-2 ступенів №1 на посаду лікаря-педіатра на 0,5 ставки.

Наказом №78-к від 06.08.2007 року ОСОБА_1 була переведена на повну ставку з 07.08.2007 року, а згідно з наказом №20-к від 11.02.2009 року з неї знята 0,25 ставки лікаря-педіатра.

01.02.2011 року наказом №16-к з ОСОБА_1 було знято 0,25 ставки.

Наказом №191-к від 02.09.2011 року ОСОБА_1 була звільнена з посади лікаря-педіатра за власним бажанням.

Прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя була проведена перевірка законності дій посадових осіб Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов», в ході якої встановлено порушення вимог трудового законодавства з боку посадових осіб учбового закладу, зокрема, наявність двох трудових книжок у працівника школи-інтернату.

Про наслідками перевірки Прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя було повідомлено Міністерство освіти та науки, молоді та спорту АР Крим листом №71-1408 вих/к від 07.03.2012 року.

Згідно наказу №333 від 30.03.2012 року провідними фахівцями контрольно-ревізійної групи, централізованої бухгалтерії республіканських закладів при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту АР Крим, на виконання листа прокуратури Залізничного району м. Сімферополя проведено перевірку навчального закладу, в частині обґрунтованості виплати заробітної плати відповідачці по справі, одночасно працюючої заступником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної службі в першому клінічному об'єднанні м. Сімферополя і лікарем-педіатром у школі-інтернаті.

У зв'язка зі встановленими порушеннями, було зайво нараховано та виплачено відповідачці за період з 2007 року по 2011 рік 14646,39 грн.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати, Республіканський навчальний заклад «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов» посилається в обґрунтування вимог на частину 1 статті 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, заборговування зазначених сум сталося під час виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, а тому відповідальність може настати лише на підставі норм трудового, а не цивільного законодавства.

Стаття 130 КЗпП України дозволяє стягувати з працівників (в том числі й зі звільнених) в порядку притягнення їх до матеріальної відповідальності не тільки вартість втрати, пошкодження майна і витрат, яких зазнало підприємство, установа, організація, а і будь-яку іншу шкоду, що не може бути віднесена до категорії не отриманого доходу, чи який законодавство не забороняє стягувати з працівника з інших підстав. Так, до категорії прямої дійсної шкоди відносяться витрати, викликані зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав, визначених зконом для задоволення позовних вимог Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, передбаченої частиною 1 статті 1166 ЦК України, у вигляді зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати.

На підставі статей 16, 1166 Цивільного кодексу України, статті 130 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Республіканського навчального закладу «Сімферопольська спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням іноземних мов» до ОСОБА_1, треті особи по справі: Прокуратура Залізничного району м. Сімферополя, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим про стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домнікова М.В.