Рішення № 32932894, 09.08.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/4815/13-ц

№ 2/106/1326/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Абзатової Г.Г.

при секретарі Поарчук Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Євпаторія справу по позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини.

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини. Свої вимоги мотивує тим, що з 29 серпня 2009 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з серпня 2012 року сторони разом не проживають, подружні відносини сторони не підтримують та спільного господарства не ведуть. Вважає, що примирення між сторонами неможливо, оскільки відповідач не бажає допомагати в утриманні та вихованні дочки. Відповідач не має постійного місця роботи. Спільно майно між ними було поділено в добровільному порядку. Просить розірвати шлюб між сторонами, місце проживання дочки визначити, разом з нею та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі ? частка від всіх видій його заробітку, але не менше ніж один неоподаткований мінімум доход громадян щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнути на її користь понесені нею судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві. Позовні вимоги задовольнити та після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Відповідач був належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма.(а.с.15) Про причини неявки до суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надав.

При таких обставинах, згідно заяви представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбу з 29 серпня 2009 року. Шлюб між ними зареєстрований відділом державної реєстрації актів про шлюб Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим. (актовий запис 529)(а.с.4).

Від шлюбу сторона мають дочку ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач, зазначене підтверджується свідоцтвом про народження.(а.с5).

Згідно довідки № 15203 від 12.07.2013 року виданої КП «Єдиний розрахунковий центр» дитина проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1(а.с.6)

Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб засновується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Примусовість жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з серпня 2012 року.

З'ясувавши фактичні взаємостосунки подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить їх інтересам.

Надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним, оскільки з пояснень позивача встановлено, що збереження шлюбу не можливо, в наслідок тривалої відсутності зв'язку між сторонами.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз", підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Позивач скористувався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу, бо фактично сімейні стосунки припинені та їх відновлення не можливо.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Керуючись ст. 112 Сімейного кодексу України, суд прийшов до висновку, що шлюб між позивачем і відповідачем слід розірвати.

Відповідно до п.14 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дітей. За роз'ясненням Пленума Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Частиною 1 ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6), проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Враховуючи викладене суд вважає необхідним визначити місце проживання ОСОБА_4 - 24 грудня 2009 року, разом з її матір'ю ОСОБА_1.

Крім того, згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. У силу ст.ст. 181, 182 СК України у випадку невиконання батьками свого обов'язку утримувати дітей, аліменти присуджуються за рішенням суду в долі від доходу їхньої матері, батька і (чи) у твердій грошовій сумі. Суд вважає, що відповідач зобов'язаний надавати дитині утримання, достатнє для задоволення їх розумних потреб, виходячи зі стану здоров'я дитини, її матеріального становища. При цьому суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище відповідача, та ту обставину, що він є молодою, працездатною особою.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», «Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення».

Суд, з огляду на те, що батьки зобов'язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, житло, приймаючи в увагу матеріальне становище дитини, а саме те, що вона є малолітньою, не має іншого доходу і особу відповідача, який є молодим, працездатним, зі слів позивача не має постійного місця роботи, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки треба стягнути аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, розмірі 1\4 частки всіх видів доходів щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд роз'яснює сторонам, що позивачка та відповідач не позбавлені права у подальшому звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Згідно із вхідним штампом Євпаторійського міського суду позивачка звернулася до суду із позовною заявою 15.07.2013 року. Таким чином, з оглядом на вищевказану норму матеріального закону, аліменти на утримання неповнолітньої дитини потрібно стягувати з відповідача, починаючи з 15.07.2013року.

З урахуванням ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат і вважає за необхідне стягнути з відповідача згідно зі ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», що набрав чинності 01.11.2011 року в доход держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. та стягнути з відповідача на користь позивачки, понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229 грн. 40 коп.(114 грн. 70 коп. за квитанцією № 22583.215.1 від 18.07.2013 року, та 114 грн. 70 коп. за квитанцією № ПН 6827 від 11 липня 2013 року)

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Таким чином, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст.. 24, 112, 160 СК України, Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст. ст.10,11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 29 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів про шлюб Євпаторійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 529.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище «ОСОБА_1 »

Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Макіївка Донецької області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 24 грудня 2009 народження у розмірі 1\4 частині усіх видів доходів щомісяця, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення їм повноліття, починаючи з 15 липня 2013 року.

Стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах місячних платежів.

Визначити місця проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп. у доход держави.

Стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 229 грн.40 коп. на користь ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний термін із дня проголошення рішення, апеляційної скарги

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г.Г. Абзатова