Постанова № 32931551, 07.08.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 р. Справа № 818/4564/13-a

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савченко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 травня 2013 року № 0000781712, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 15736,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за наслідками податкової перевірки позивача Конотопською ОДПІ складений акт від 07.05.2013 року та винесено повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року № 0000781712. Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки щодо заниження ним податку з доходів фізичних осіб з наступних підстав.

Щодо заниження суми доходу від продажу валюти на 1372,11 грн. зазначає, що перевіряючими невірно зроблений висновок щодо визначення валового доходу підприємця, а саме те, що до складу валового доходу підприємця Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» не передбачено включення виручки від продажу валюти. Вважає, що позивач вірно відобразив виручку від реалізації товару, отриману в іноземній валюті, в сумі грошових коштів, яка надійшла на рахунок в перерахунку за курсом НБУ, як це передбачено ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Щодо завищення витрат на суми послуг по навантаженню та розвантаженню товарів (продукції) ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 98124,77 грн. зазначає, що між позивачем та ПП ОСОБА_3 в 2010 - 2011 роках були укладені договори про надання послуг з транспортної обробки вантажів (навантажувально-завантажувальні послуги). Вартість отриманих від ПП ОСОБА_3 послуг у 2010 році відносилась позивачем до витрат у повній відповідності з вимогами розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та підпункту 2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки понесені витрати безпосередньо пов'язані з одержанням доходів від здійснюваної позивачем підприємницької діяльності.

Вартість отриманих від ПП ОСОБА_3 послуг у 2011 році відносилась до витрат відповідно до п. 177.2. ст. 172, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Складені між позивачем та ПП ОСОБА_3 акти виконаних робіт, грошові документи (прибуткові ордери, платіжні доручення), рахунки на оплату повністю відображають зміст та обсяги отриманих послуг, містять всі необхідні підписи та реквізити.

Щодо безпідставного включення витрат в розмірі 5062,50 грн. при придбанні послуг по транспортуванню товару від ФОП ОСОБА_4 позивач зазначає, що з метою здійснення господарської діяльності, а саме реалізації товару, позивач укладав відповідні договори з ФОП ОСОБА_4 Виконання зазначених договорів здійснено при перевезені товару до ПП ЗКФ «Сервіс-Агро» м. Луганськ та підтверджено необхідними первинними документами.

Оплата за надані послуги здійснена у безготівковому порядку та включена до складу витрат відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Щодо заниження оподаткованого доходу на суму 2233,38 грн. та завищення витрат на суму 1885,76 грн. при реалізації товару ФОП ОСОБА_5 зазначає, що оскільки відповідач безпідставно вважає про невідповідність віднесення до складу витрат суми 5062,53 грн. за послуги по транспортуванню товару ФОП ОСОБА_4, визначення заниження загального оподаткованого доходу за 2012 рік є неможливим.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (а.с. 100-105), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оскаржувану постанову законною з тих підстав, що Конотопською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки платнику податків було нараховано податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 15736,06 грн., в т.ч. за 2010 рік на 12715,30 грн., за 2011 рік на 2261,38 грн., за 2012 рік на 759,38 грн. Відповідач вважає висновки документальної перевірки обґрунтованими, а прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення законним.

У судове засідання 07.08.13 р. представник позивача не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 151).

У судове засідання 07.08.13 р. представник відповідача не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі (а.с. 155).

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, що беруть участь у справі, та подання ними заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представників сторін. З цих же причин технічна фіксація судового засідання відповідно до вимог ст.ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.01.97 р. виконавчим комітетом Конотопської міської ради (а.с. 13), перебуває на обліку як платник податків у Конотопській ОДПІ.

У період з 11.04.13 р. по 24.04.13 р. фахівцями Конотопської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої складено Акт № 299/17-1/2680408091/153 від 07.05.2013 р. (далі - Акт перевірки), (а.с. 16-50).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено зокрема порушення позивачем вимог ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» та ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід на 84 768,63 грн.

На підставі Акту перевірки 22 травня 2013 року Конотопською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000781712 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 15 736,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 755,19 грн. (а.с. 14).

Згідно з Актом перевірки, підставами для висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу в сумі 84 768,63 грн. стали наступні обставини.

Як встановлено перевіркою, за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав дохід від продажу валюти, яка була отримана від ТОВ "Агродизель" (Росія, м. Курськ, провул. 2-й Шосейний, д.21. оф. 18 ІПН НОМЕР_2) в сумі 2383 79,83 грн.

При проведенні аналізу надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податків було встановлено, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти за реалізовані товари на митній території України в сумі 658254,44 грн., в т.ч. ПДВ (сума без ПДВ складає 548545,37 грн.)

Враховуючи викладене, сума отриманого доходу від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. складала 786925,20 грн.

Проте ФОП ОСОБА_1 в декларації про доходи, одержані за 2010 р. за № 200000000000237 від 09.02.2010 р., зазначив дохід в сумі 785553,10 грн.

Отже, за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 р. ФОП ОСОБА_1 було занижено суму валового доходу на 1372,11 грн.

В ході проведення перевірки також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включив до складу одержаного доходу в 2011 р. кошти в сумі 2233,38 грн. (без ПДВ) за реалізовану продукції контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП 210540736).

При проведенні перевірки за період з 01.01.2011 р, по 31.12.2011 р. було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в адресу контрагента - покупця ФОП ОСОБА_5 був відвантажений товар (запчастини) згідно накладної № 52 від 11.10.2011 р. на загальну суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн. та № 55 від 19.10.2011 р. на загальну суму 1680,05 грн., в т.ч. ПДВ 280,01 грн.

Розрахунки за товар по зазначеній операції між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. На розрахунковий рахунок НОМЕР_5, відкритий ФОП ОСОБА_1 в Конотопській філії АБ "Експрес-Банк", МФО 337212 надійшли грошові кошти від ФОП ОСОБА_5 згідно платіжного доручення № 289 від 26.10.2011 р. в сумі 2680,05 грн., в т.ч. ПДВ 446,67 грн., (сума без ПДВ 2233,38 грн.) за відвантажену продукцію по накладних № 52 від 11.10.2011 р. та № 55 від 19.10.2011 р.

Зазначена сума грошових коштів не була відображена ФОП ОСОБА_1 в книзі обліку доходів і витрат та не була відображена в складі доходів, задекларованих платником в декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. (вх. № НОМЕР_3 від 07.02.2012 р.)

Враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-71 було занижено доходи, отримані протягом 2011 року від провадження господарської діяльності, в сумі 2233,38 грн.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю ФОН ОСОБА_1, встановлено завищення витрат, сформованих за рахунок включення до їх складу послуг по навантаженню та розвантаженню товарів (продукції), придбаних у ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 98124,77 грн., в т.ч. друге півріччя 2010 р. - 83396,52 грн., та 2011 р. 2012 р. - 14 728,25 грн.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 протягом періоду з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року було укладено 2 угоди з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (м. Конотоп, код НОМЕР_4, не платник ПДВ), оподаткування доходів, якого здійснювалось шляхом сплати єдиного податку.

Перевіркою встановлено, що вищезазначені договори були укладені з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Перевіркою встановлено невідповідність даних при укладанні догорів з первинними документами, які б мали підтверджувати факт здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1

В ст. 189 Господарського кодексу України зазначено, що ціна виражається у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Проте ціна, зазначена в договорах на надання послуг, не відповідає фактичній сумі витрат, понесених ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з придбанням вантажно-розвантажувальних робіт у ФОП ОСОБА_3

Вартість наданих послуг, яка зазначена в договорах, не є обґрунтованою у зв'язку з тим, що договірна ціна визначається замовником шляхом прямої домовленості і залежить від складу витрат з урахуванням чинних нормативних документів, які містять інформацію про вартість раніше здійснених робіт, розрахунків кошторисної вартості робіт тощо та включає кошторисну вартість робіт, лімітовані та інші витрати.

Фізичною особою - підприємцем надані відомості на виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт (додаються до акту перевірки), тобто документи, які повинні підтверджувати факт надання послуг по транспортній обробці вантажу (навантажувально-розвантажувальні послуги), у відомостях визначалась вага продукції, згідно видаткових (прибуткових) накладних, по яких здійснювалось отримання та відвантаження продукції, проте прибуткові та видаткові накладні не містять такого реквізиту як вага за один кг продукції (товару).

Отже дослідити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку ОСОБА_1 на підставі наданих ним документів немає можливості.

Первинні документи, надані платником податків в ході проведення перевірки, не відповідають реальності здійснення господарських операцій. При укладенні договорів на надання послуг по транспортній обробці вантажу (навантажувально-розвантажувальні послуги) не враховувались суттєві умови, які б мали вплив на формування ціни за одиницю виміру, а саме, що обумовило зміну ціни, тобто відсутні документи, які б підтверджували обґрунтування ціни, зазначеної в актах виконаних робіт.

Також перевіркою встановлено, що в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. ФОП ОСОБА_1 не користувався послугами по транспортній обробці вантажу. Навантаження та розвантаження, а також складування товару на складі здійснював власноруч, без залучення додаткової робочої сили. Тобто в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. ФОП ОСОБА_1 вважав недоцільним з боку економічного обґрунтування, залучення інших суб'єктів господарювання до виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Незважаючи на те, що в зазначеному періоді збільшилась кількість робіт, пов'язаних з навантаженням та розвантаженням придбаної продукції, в зв'язку з тим, що для транспортування товару ФОП ОСОБА_1 користувався послугами ПП «Нічний експрес» (код 31511336, м. Київ) та ТОВ «Делівері» (м. Дніпропетровськ).

Таким чином, договори укладені між ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_3 з порушенням вимог чинного законодавства, первинні документи складені формально, в зв'язку з відсутністю визначених умов, які б вплинули на зміну ціни, відсутня частина первинних документів, які повинні підтверджувати визначення вартості отриманих послуг, визначення ваги продукції, тобто угоди носять формальний характер та були укладені не для отримання економічної вигоди суб'єктами господарювання, а для безпідставного формування валових витрат.

Перевіркою правильності визначення сум витрат встановлено, що в порушення вимог п. 138.4. ст. 138, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 до складу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік безпідставно включено суму витрат в розмірі 5062,50 грн. в зв'язку з придбанням послуг по транспортуванню товару, який здійснював ФОП ОСОБА_4

Вказані витрати не були пов'язані з отриманням доходу підприємця у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не отримав доходу від реалізації товару на адресу ПП "ВКФ ''СЕРВІС-АГРО", оскільки товар був повернутий ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що придбана група товару не співпадала з групою М замовлених імпортованих гільз.

Операція по транспортуванню товару, яка була здійснена ФОП ОСОБА_4 в сумі 5062,50 грн. (без ПДВ), була відображена ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації за 2012 р. та включена до складу вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Враховуючи, що підприємець може відносити документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані із отриманням доходу, ФОП ОСОБА_1 не мав права включати до складу витрат витрати на оплату за отримані послуги по транспортуванню товару в сумі 5062,50 грн. від ФОП ОСОБА_4

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заниження позивачем доходу від продажу валюти, отриманої від ТОВ «Агродизель», суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 25 травня 2010 року між позивачем (продавець) і ТОВ «Агродизель» (покупець) укладено зовнішньоекономічний Договір № 1, згідно з яким продавець продає, а покупець покупає продукцію в асортименті на умовах FCA м. Конотоп згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору. Вартість договору - 20 000 000 крб. РФ (а.с. 51, 52).

Згідно з Актом перевірки, за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав дохід від продажу валюти, яка була отримана від ТОВ "Агродизель" (Росія, м. Курськ, провул. 2-й Шосейний, д.21. оф. 18 ІПН НОМЕР_2) в сумі 238 379,83 грн.

При проведенні аналізу надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податків було встановлено, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти за реалізовані товари на митній території України в сумі 658254,44 грн. в т.ч. ПДВ (сума без ПДВ складає 548545,37 грн.)

Враховуючи викладене, сума отриманого доходу від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. складала 786925,20 грн.

Проте ФОП ОСОБА_1 в декларації про доходи, одержані за 2010 р. за № 200000000000237 від 09.02.2010 р., зазначив дохід в сумі 785553,10 грн. Отже, за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 р. ФОП ОСОБА_1 було занижено суму валового доходу на 1372,11 грн.

Вищевказані фактичні обставини представником позивача не заперечувались.

Неправомірність висновку про заниження доходу за вказаною операцією обґрунтовується позивачем тим, що перевіряючими невірно зроблений висновок щодо визначення валового доходу підприємця, а саме те, що до складу валового доходу підприємця Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» не передбачено включення виручки від продажу валюти.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вказаними нормами не передбачено виключення з валового доходу фізичної особи-підприємця виручки від продажу валюти, у зв'язку з чим суд погоджується з висновком податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу у сумі 1372,11 грн. унаслідок заниження суми доходу від реалізації валюти, отриманої від ТОВ «Агродизель».

Щодо не включення до складу одержаного в 2011 році доходу коштів в сумі 2233,38 грн. за реалізовану продукцію контрагенту ФОП ОСОБА_5 суд зазначає, що факт невідображення в книзі обліку доходів та витрат за 2011 рік коштів від реалізації продукції на адресу ФОП ОСОБА_5 визнано представником позивача в судовому засіданні, заперечень щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно зазначеного порушення позивачем не надано.

Тому суд погоджується з висновками Акту перевірки щодо заниження позивачем доходу в сумі 2233,38 грн. по операціях з ФОП ОСОБА_5

Стосовно завищення позивачем витрат в сумі 5062,50 грн. по операціях з ФОП ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Як встановлено документальною перевіркою, ФОП ОСОБА_1 безпідставно включив до складу валових витрат вартість одержаних від ФОП ОСОБА_4 транспортних послуг щодо транспортування товару на адресу ПП «ВКФ «Сервіс-Агро», оскільки вказаний товар було повернуто постачальнику - ФОП ОСОБА_1

Оподаткування доходів фізичної особи-підприємця від провадження господарської діяльності у період виникнення спірних правовідносин регулювалось статтею 177 ПК України, пунктом 177.2 якої передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано статтею 138 ПК України, згідно з п.138.1.1. якого витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.8 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. «е» п. 138.10.3 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у тому числі витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Отже, транспортні послуги включаються до складу собівартості реалізованих товарів лише у випадку, коли такі послуги передбачені умовами договору (базису) поставки.

Натомість як убачається з копії Договору № 18-01 від 18.01.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (продавець) і ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сервіс-Агро» (покупець), предметом якого є поставка запчастин до автомобільної та сільгосптехніки, обов'язку позивача нести витрати по транспортуванню вказаної продукції до покупця зазначеним договором не передбачено (а.с. 152).

Таким чином, позивач необґрунтовано відніс витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_4 з транспортуванню продукції позивача на адресу ПП «ВКФ «Сервіс-Агро» до складу валових витрат, у зв'язку з чим висновок Акту перевірки про завищення позивачем витрат у сумі 5062,50 грн. у зв'язку з придбанням послуг по транспортуванню товарів у ФОП ОСОБА_4 є обґрунтованим.

Щодо завищення позивачем витрат за рахунок включення до їх складу вартості послуг по навантаженню та розвантаженню товарів, придбаних у ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 98124,77 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ПП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір від 01.01.2010 № 1 про надання послуг з транспортної обробки вантажів (навантажувально-розвантажувальні послуги) та договір від 01.01.2011 № 1 про надання послуг з транспортної обробки вантажів (навантажувально - розвантажувальні послуги), (а.с. 53, 54).

За умовами договорів виконавець зобов'язується здійснити навантажувально - розвантажувальні послуги, складування вантажу на складі, здійснювати навантажувальні роботи при реалізації вантажу та розвантажувальні роботи при отриманні вантажу на склад, а замовник сплачувати навантажувально - розвантажувальні послуги згідно актів прийому - передачі виконаних робіт.

Виконання навантажувально - розвантажувальних послуг оформлено актами прийому-передачі виконаних робіт, а саме, актами прийому-передачі виконаних робіт від 30 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року, 31 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 31 грудня 2010 року, 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року (а.с. 76-84).

Копії вказаних актів надані позивачем під час перевірки та знаходяться в матеріалах справи.

Ціни за надання послуг з навантажувально-розвантажуваних робіт визначені у протоколах узгодження договірної ціни від 01 липня 2010 року, 01 вересня 2010 року, 01 жовтня 2010 року 01 січня 2011 року між позивачем і ФОП ОСОБА_3 (а.с. 55-58).

Дані щодо проведених розвантажувальних робіт містяться у відомостях виконання розвантажувальних робіт від 31.07.10 р., 31.08.10 р., 30.09.2010 р., 30.11.2010 р., 31.12.2010 р., 31.01.2011 р., 28.02.2011 р., 31.03.2011 р. (а.с. 59-66).

Дані щодо проведених завантажувальних робіт містяться у відомостях виконання завантажувальних робіт від 31.07.10 р., 31.08.10 р., 30.09.2010 р., 30.11.2010 р., 31.12.2010 р., 31.01.2011 р., 28.02.2011 р., 31.03.2011 р. (а.с. 67-75).

Згідно з вимогами ст. 13 Декрету № 13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений акт може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, надані позивачем при проведенні перевірки, а саме, акти прийому-передачі виконаних робіт, відомості проведення завантажувальних і розвантажувальних робіт, містять усі передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Твердження відповідача про відсутність у первинних документах позивача таких обов'язкових реквізитів як зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції спростовується наявними матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі товару.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів стосовно недоцільності залучення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, систематичного отримання від нього зазначених послуг та завищення позивачем ціни за отримані послуги від нього.

Відповідачем в Акті перевірки не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладених угод та не доведено невикористання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, законність господарської діяльності позивача в рамках договору з ФОП ОСОБА_3 від 01.01.2010 р. № 1 про надання послуг з транспортної обробки вантажів (навантажувально-розвантажувальні послуги) була предметом судового дослідження під час розгляду справи № 2а-1870/2051/11 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Конотопської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року (а.с. 118-132, 144-147), позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано.

При цьому судом встановлена безпідставність висновків податкового органу про неналежне документальне оформлення надання вказаних послуг та відсутності економічної доцільності у їх одержанні.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки про завищення позивачем витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 на суму 98 124,77 грн.

Згідно з розрахунком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с. 140), сума заниженого податку з доходів фізичних осіб по операціях позивача з ФОП ОСОБА_3 складає 12 509,48 грн. за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. та 2209,24 грн. за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., усього в сумі 14 718,72 грн., сума штрафної санкції складає 552,31 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги стосуються скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем, суд відповідно до положень статті 11 КАС України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Отже, є необґрунтованим і підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб у сумі 14 718,72 грн.

Згідно з частиною 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з цим підлягають присудженню позивачеві судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об"єднаної державної податкової інспекції від 22 травня 2013 року № 0000781712 в частині збільшення суми грошового зобов"язання ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 14 718,72 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 147,19 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Конотопської об"єднаної державної податкової інспекції Сумської області.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Д.М. Савченко

З оригіналом згідно

Суддя Д.М. Савченко