Постанова № 32931437, 29.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1433/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р.О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І.А.,

за участю сторін:

позивача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, представник - Сабо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання неправомірним та скасування рішення №1014 Ф про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання неправомірним та скасування рішення №1014 Ф про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2012 року. Позовні вимоги аргументовані тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням порядку та строків, оскільки таке, у відповідності до норм чинного законодавства, повинно було бути прийняте до 05 числа після закінчення звітного базового періоду (місяці) починаючи з березня 2011 року, натомість воно прийняте тільки 11 грудня 2012 року. Крім того, враховуючи положення ст. 250 Господарського кодексу України, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, до яких, на думку позивача, відноситься і штрафні санкції, застосовані відповідачем, складають шість місяців з моменту виявлення правопорушення (момент винесення вимоги про сплату боргу), а тому в його випадку були пропущені відповідачем. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатської області порушено строки розгляду скарги на оскаржуване рішення, надісланої 26.12.2012 року, а саме, в період з 27 грудня 2012 року по 16 січня 2013 року рішення щодо продовження строків розгляду скарги або рішення про результати розгляду скарги ним не отримувалось, тому вважає, що, починаючи з 16 січня 2013 року така скарга, враховуючи положення п. 6.8 Порядку розгляду органами Пенсійного Фонду України скарг на рішення про накладення штрафу та пені та заяв платників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, рахується повністю задоволеною на його користь. Разом з тим, 08 лютого 2013 року позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги, яким така залишена без задоволення.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі на підставі вищезазначеного, а також аргументів, наведених в додатках до позовної заяви б/н від 25.07.2013 р.

Представник відповідача у засіданнях суду позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях №7862-14/10 від 06.06.2013 року, та вважає, що п. 7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5, не вимагає від органів Пенсійного фонду виносити рішення про застосування штрафних санкцій за результатами погашення заборгованості за кожен звітний базовий період окремо, а тільки визначає, що за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум. Крім того, вказує на те, що штрафна санкція, застосована оскаржуваним рішенням, не відноситься до адміністративно-господарських санкцій, а тому до неї не може бути застосовано строк давності, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України. Також пояснив суду, що, враховуючи продовження рішенням від 15.01.2013 р. №490/07 строку розгляду скарги ОСОБА_1 у зв'язку з витребуванням додаткових матеріалів, яке направлене позивачу та отримано ним 16.01.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, скарга на рішення №1014 Ф від 11.12.2012 року була розглянута в строки, передбачені законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області фізичною особо-підприємцем 04 травня 2005 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішенням №1014 Ф про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2012 року начальником управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Гунгредер В.В. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було застосовано до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штраф у розмірі 2302,08 грн. та нараховано пеню у розмірі 1263,73 грн. за період з 21.02.2011 року до 20.09.2012 року. Нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені Пенсійним органом було здійснено на підставі облікових даних картки особового рахунку позивача.

Про наявну заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з вимогою щодо її погашення ОСОБА_1 було повідомлено направленими вимогами про сплату боргу від 05 квітня 2011 року, 05 травня 2011 року, 03 червня 2011 року, 05 липня 2011 року, 04 листопада 2011 року, 05 грудня 2011 року, 04 січня 2012 року, 03 лютого 2012 року, 03 березня 2012 року, 04 травня 2012 року, 05 червня 2012 року, 03 липня 2012 року, 03 серпня 2012 року, 04 вересня 2012 року. Наявність заборгованості також не заперечується позивачем.

Проте, не погоджуючись з винесеним рішенням №1014 Ф про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску, ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зі скаргою від 24.12.2012 року, яку останнє отримало 29 грудня 2012 року, про що свідчить копія витягу з журналу реєстрації скарг, наявна в матеріалах справи.

Рішенням про продовження строків розгляду скарги №490/07 від 15.01.13 з метою витребування від управління ПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі додаткових документів, отриманим ОСОБА_1 16 січня 2013 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи, позивача було повідомлено про продовження строків розгляду скарги до 26 лютого 2013 року. Крім того, факт надіслання зазначеного рішення ОСОБА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру відправлених листів від 15.01.2013 року, поданих в Відділення поштового зв'язку №8 ГУПФУ в Закарпатській області, та фіскального чеку №1812 від 15.01.2013 року.

За результатами розгляду скарги на рішення №1014 Ф від 11.12.2012 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням про результати розгляду скарги №1427/07 від 07.02.13 р. у її задоволенні було відмовлено, а оскаржуване рішення Пенсійного органу залишено без змін.

Рішенням Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги №10296/09-10 від 22.04.2013 року рішення управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі №1014 Ф від 11.12.2012 року також залишено без змін.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного законодавчого акту, платниками єдиного внеску є роботодавці, в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

П. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» покладає на платника єдиного внеску обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Ст. 9 вищезазначеного нормативно-правового акту встановлює порядок обчислення і сплати єдиного внеску. Так, ч. 8 ст. 9 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з положеннями чч. 2, 3 ст. 25 зазначеного законодавчого акту у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5 (далі - Інструкція).

Розділом VII Інструкції визначається порядок застосування фінансових санкцій за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Так, п. 7.1 Інструкції передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період (пп. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 19.09.2011 р. №26-1, що набрала чинності 21 жовтня 2011 року).

Таким чином, провівши правовий аналіз правових відносин стосовно застосування органами Пенсійного фонду штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску, суд дійшов висновку, що про застосування фінансових санкцій та нарахування пені приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період, що дорівнює одному місяцю, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Беручи до уваги ту обставину, що позивачем погашалася заборгованість по єдиному внеску, хоча й несвоєчасно (про що свідчать дані картки особового рахунку позивача, копії якої наявні в матеріалах справи), суд вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені управлінням Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі повинні були прийматися за фактом погашення заборгованості, тобто після фактичної сплати страхувальником боргу за кожен базовий звітний період окремо.

Всупереч наведеним нормам законодавства відповідачем було прийнято тільки одне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску по всім випадкам несплати заборгованості.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, беручи до уваги вищезазначені положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи факт порушення управлінням Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі законодавчо встановленого порядку застосування до платника єдиного внеску фінансових санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає за необхідно позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання неправомірним та скасування рішення №1014 Ф про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2012 року - задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області №1014 Ф від 11.12.2012 року.

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін