Рішення № 32930608, 29.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р.Справа № 921/491/13-г/14Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТОРГ", юридична адреса: вул. Софійська, 10-А, м. Київ 1, 01001; поштова адреса: вул. Сирецька, 33А, м. Київ, 04073

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", Лютневий провулок, 7, Голосіївський район, м. Київ, 04086

про стягнення 45905.36 грн.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТОРГ" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача ТОВ "Орвіс" про стягнення 45905.36 грн., в т. ч.: 42124.55 грн. основної заборгованості, 3150.68 грн. пені та 630.13 грн. трьох відсотків річних.

27 червня 2013р. позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши їх в частині заявленої до стягнення пені в сумі 316.81 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 24.68 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що подана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, судом вирішується по суті спір з врахуванням поданих змін.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що були підтримані під час розгляду справи повноважним представником, посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням пені та трьох відсотків річних, в розмірі 45563.87 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

За таких обставин, зважаючи на неподання останнім витребуваних судом документів, справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

При цьому, судом під час розгляду справи з'ясовано, що відповідачем 19.06.2013р. проведено реєстрацію змін його місцезнаходження, із Тернопільської в Київську область, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2013р.

Зважаючи на те, що провадження у справі було порушено 17.05.2013 р., спір вирішується господарським судом Тернопільської області, відповідно до вимог ч. 3 ст. 17 ГПК України.

Поштова кореспонденція та позовні матеріали направлялись ТОВ "Орвіс" як за попереднім так і за новим місцезнаходженням.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Строк вирішення спору було продовжено за правилами, що викладені у ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 січня 2010р. між ТОВ "ОЛГА-ТОРГ" (Постачальник) та ТОВ "Орвіс" (Покупець) було укладено договір поставки продукції №471 (далі- Договір).

За умовами даної угоди (п.1.1), Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначеному цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару між контрагентами та є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 4.1 обумовлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок Покупця, виходячи з наявного товару на складі Постачальника.

В той же час п. 3.3 угоди визначено, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого товару, протягом тридцяти календарних днів з моменту його передачі.

Право власності на товар, Покупець отримує з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання до 31.12.2011р., а в частині зобов'язань (фінансових) до їх повного виконання (п. 8.5).Також, даним пунктом передбачено, що у разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну його дії не заявить про наміри його розірвання, цей Договір вважається пролонгований на тих же умовах терміном на один рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, згідно товарно-транспортних накладних: №ТРП-010146, №ТРП-010145, №010143 від 16.07.2011р., №ТРП-010495, №010487, №ТРП-010486 від 22.07.2011р., №ТРП-011102, №ТРП-011104, №ТРП-011164 від 03.08.2011р., №ТРП-011481, №ТРП-011490 від 09.08.2011р., №ТРП-011476 від 10.08.2011р., №ТРП-012283, №ТРП-012284, №ТРП-012290 від 24.08.2011р., №ТРП-012692, №ТРП-012703, №ТРП-012815 від 01.09.2011р., №ТРП-013121, №ТРП-013142, №ТРП-013141 від 08.09.2011р., №ТРП-013474, №ТРП-013500, №ТРП-013537 від 15.09.2011р., здійснив поставку товару ТОВ "Орвіс" на загальну суму 40476 грн. 97 коп.

Його вартість, у строки встановлені п. 3.3 Договору, не оплачено.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, належним чином підтвердив заявлену до стягнення суму основної заборгованості в сумі 40476 грн. 97 коп., яка відповідачем у встановленому процесуальним кодексом не спростована, а відтак судом позов в цій частині задовольняється.

В стягненні решти суми основного боргу - 1647 грн. 58 коп. суд відмовляє, за її необґрунтованістю поданими доказами.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 Господарського кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом.

Пунктом 5.3 угоди передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню в сумі 2833.87 грн.

За вказівками процесуального законодавства, предмет і підстави позову можуть формуватись виключно позивачем, і суд не вправі корегувати їх за власної ініціативи.

З наведеного та враховуючи п. 2.1, ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 р., судом досліджується правильність обчислення спірних сум саме за період, яким визначений господарським товариством у позовній заяві.

При таких обставинах, за наслідками проведеного перерахунку, судом встановлено, що позивачем, з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України, обґрунтовано заявлено до стягнення суму пені, яка і підлягає в цій частині вимог до задоволення.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено вимоги п. 3.3 Договору.

Згідно долученого ТОВ "ОЛГА-ТОРГ" до позовних матеріалів розрахунку, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання боржнику визначено 3% річних в сумі 605.45 грн.

Оцінивши даний розрахунок суд констатує, що здійснені позивачем обчислення в повній мірі ґрунтуються на приписах ст. 625 ЦК України, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" (Лютневий провулок, 7, Голосіївський район, м. Київ, ідентифікаційний код 31490840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТОРГ" (вул. Софійська, 10-А, м. Київ 1, ідентифікаційний код 35031638) - 40476 (сорок тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 97 коп. суми основної заборгованості, 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн. 87 коп. пені, 605 (шістсот п'ять) грн. 45 коп. три відсотки річних, 1658 (одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті заявлених вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 12.08.2013р.