Рішення № 32929237, 31.07.2013, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №250/2601/13-ц

Номер провадження2/250/1109/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року місто Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Ус О.В.,

при секретареві судового засідання Торчинській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у липні 2013 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що з 29.12.2006 року до 07.05.2013 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні з ним не проведений повний розрахунок, тому просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у сумі 10069,1 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з дня його звільненя до постановлення судового рішення, моральну шкоду в сумі 2000 грн. та витрати за складання позову у розмірі 400 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляду справи у його відсутність, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечення на позов не надав.

В зв'язку з цим суд на підставі ст. ст. 169 ч.4, 224 ЦПК України постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював водієм 1 класу авто гаражу в Державному підприємстві "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" з 29.12.2006р., 07 травня 2013 року звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпПУ, що підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, наказом № 36-к від 07.05.2013 р. (арк. справи 5,6).

Згідно довідки № 26 від 24.05.2013 р. відповідач має заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати за період з вересня 2012 року до травня 2013 року в розмірі 10069,10 грн. (арк. справи 8).

Ст.ст. 116, 117 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпПУ.

Відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Як вбачається з матеріалів справи перед звільненням останніми повними календарними місяцями, які відпрацювала позивач, були квітень та березень 2013 року. Згідно із розрахунковими відомостями відповідача в березні та квітні 2013 року позивачеві нараховано заробітна плата 999,04 грн. та 1033,82 грн. відповідно. Тобто, за два календарних місяці, що передували звільненню, заробітна плата позивача складає 2032,86 грн. Відповідно до п. 8 вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. В березні-квітні 2013 року позивачем відпрацьовано 40 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 50,82 грн. і затримка виплати сум, які підлягають при звільненні з 08.05.2013 року по 31.07.2013 року склав 58 робочих днів (17 робочих днів у травні, червень - 18, липень - 23), а отже, заборгованість за час затримки виплати заробітної плати складає 2947,56 грн.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права ( наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору ( статті 3,4,11,31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті позивача

Суд приходить до висновку, що позивач дійсно морально страждав та мав вживати додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з затримкою виплати грошових коштів з вини відповідача.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з характеру правопорушення та наявності вини відповідача у порушенні прав позивача.

Разом з тим, керуючись вимогами розумності та справедливості, враховуючи характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, розмір заборгованості , яка складає більше 10 тис. грн., вимушених змін в житті позивача з цього приводу, ступінь вини відповідача, оскільки судом з'ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача щодо не здійснення виплати заробітної плати, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд вважає достатнім для компенсації позивачу завданих моральних страждань стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають з врахуванням наступного.

На підставі ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності зі ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою допуску особи, яка надає правову допомогу для участі у справі, є волевиявлення особи, яка бере участь у справі та прийнята з цього питання ухвала суду. Відшкодування витрат на правову допомогу може мати місце лише за наявності цих умов.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 10.07.2013 р. фактично укладений договір про надання консультації та складення позовної заяви, згідно прибуткового касового ордеру № 310 від 10.0.72013 адвокатом отримані гроші в розмірі 4000,00 грн. за надання вищевказаних послуг (арк. справи 9). Участі в судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 не приймав, ухвалою суду допущений до участі у справі не був.

За таких обставин, не має підстав для стягнення на користь позивача витрат за надання йому правової допомоги.

Виходячи з наведеного, враховуючи межі заявлених вимог, неоспорення розміру зазначених сум особами, які беруть участь у справі, та відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували розмір зазначених сум, з Державного підприємства "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2012 року до травня 2013 року в загальній сумі 10069,10 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період часу з 08.05.2013 року до 31.07.2013 року в сумі 2265,48 грн., моральна шкода в розмірі 1000,0 грн.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню у справах про присудження працівникові заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у зв'язку з повним задоволенням вимог майнового характеру 229,40 грн. та за вимогами немайнового характеру (моральна шкода) в розмірі 57,35 грн. пропорційно задоволеним вимогам, а всього 286,75 грн.

Керуючись ст. ст. 40, 44, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 96, 105 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. ст.10, 11, 30, 209, 212, 14-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" (код підприємства 34590782, юридична адреса: 86053, Донецька область, Ясинуватський район, с.Піски, вул. Стадіонна, буд. 15) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Куйбишевським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 05.01.2001 р.) заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2012 року до травня 2013 року в розмірі 10069,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 08.05.2013 року до 31.07.2013 року в сумі 2947,56 грн., моральна шкода в розмірі 1000,00 грн. а разом 14016,66 грн. (чотирнадцять тисяч шістнадцять грн. 66 коп.).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" (код підприємства 34590782, юридична адреса: 86053, Донецька область, Ясинуватський район, с.Піски, вул. Стадіонна, буд. 15) судовий збір в доход держави в сумі 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість грн. 85 коп.).

Допустити негайне виконання рішення у розмірі заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Ус