Ухвала суду № 32928965, 09.08.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/6202/2012 Провадження № 22-ц/795/1873/2013 Головуючий у I інстанції: Супрун О. П.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

09 серпня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Зінченко С.П., Ішутко В.М.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 липня 2013 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про розірвання кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2013 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про розірвання кредитного договору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді, ПАТ КБ „ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про повернення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про передачу справи до належного суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме ч. 7 ст. 110 ЦПК України, оскільки суд дійшов до неправильного висновку про те, що дана справа підсудна Деснянському районному суду міста Чернігова.

Апелянт зазначає, що при вирішенні питання про підсудність справи Деснянському районному суду суддею не враховано, що відповідачем по справі є юридична особа ПАТ КБ „ПриватБанк", що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, а не філія Чернігівського управління ПАТ КБ „ПриватБанк", а тому позов повинен бути поданий відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 04 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про розірвання кредитного договору № CNGLAU00150164 від 14.12.2006 року, укладеного між ним та ПриватБанком в особі філії Чернігівське регіональне управління ЗАТ КБ „ПриватБанк", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є ПАТ КБ „ПриватБанк".

Відкриваючи провадження у справі суддя суду першої інстанції виходив з того, що дана справа підсудна Деснянському районному суду міста Чернігова.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції з наступних підстав.

Позови, які зазначені в частинах 1-12 ст. 110 ЦПК, можуть бути за вибором позивача пред'явлені як за загальним правилом територіальної підсудності - за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст. 109 ЦПК), так і за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Статтею 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно положень ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року та п. 10.7 Положення про порядок створення та державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року №375, відділення банків виконують функції та операції, передбачені положенням про відділення та на підставі дозволу, наданого компетентним органом банку у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу (у тому числі в межах отриманого філією, якій підпорядковується відділення, дозволу банку, погодженого з Національним банком).

Як зазначено в роз'ясненнях, викладених в п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" №3 від 01 березня 2013 року, територіальна підсудність справи за участю філії або представництва юридичної особи визначається відповідно до вимог ч. 7 ст. 110 ЦПК України також за їх місцезнаходженням, якщо їм надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (стаття 95 ЦК).

Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред'явлення позову за їх місцезнаходженням можливе лише тоді, коли спір випливає саме з їх діяльності.

Відповідно до Статуту ПАТ КБ „ПриватБанк" банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний кредитний договір від 14.12.2006 року № CNGLAU00150164 укладено між фізичною особою ОСОБА_1 та посадовою особою філії ЧРУ ЗАТ КБ "Приват банк", що діє на підставі довіреності від імені „Приватбанку", який наділив філію повноваженнями на здійснення банківської діяльності від імені банку, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 10 346,00 доларів США (а.с.15-16).

З вищевикладеного слідує, що кредитний договір укладено між фізичною особою та юридичною особою-банком ЗАТ КБ „ПриватБанк", який наділив філію повноваженнями на здійснення банківської діяльності від імені банку; при цьому судовий спір пов'язаний з діяльністю філії.

Таким чином, доводи апелянта про непідсудність Деснянському районному суду м. Чернігова зазначеної справи є помилковим, безпідставними та ґрунтуються на невірному тлумаченні останнім норм цивільно - процесуального законодавства що визначають компетенцію суду для розгляду і вирішення конкретної цивільної справи.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПриватБанк" про розірвання кредитного договору.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" відхилити.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: