Рішення № 32928356, 05.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2013 Справа № 905/750/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М., суддів Говоруна О.В., Чернової О.В.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат», м.Макіївка

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Газ-Енерго», м. Донецьк

про визнання договору оренди від 06.09.2011р. недійсним

та за позовною заявою третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м.Макіївка

до відповідача1: товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Газ-Енерго», м. Донецьк

до відповідача 2: відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат», м.Макіївка

про визнання договору оренди від 06.09.2011р. недійсним

Представники сторін:

Від позивача: Зарецький І.Г.

Від відповідача: Костюк С.В.

Від третьої особи: Гуляєва К.В.

Відкрите акціонерне товариство ««Макіївський металургійний комбінат» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Газ-Енерго» про визнання договору оренди від 06.09.2011р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2004 року втратив повноваження власника шламонакопичувача та повноважень на розпорядження ним станом на час укладення спірного договору оренди від 06.09.2011 року не мав. Посилається на те, що передав шламонакопичувач у складі іншого майна у якості внеску до статутного фонду ТОВ «Металург» та внаслідок наступних дій з приймання-передачі майна, до складу якого входив і спірний шламонакопичувач, власником його остаточно стало ПрАТ «Макіївський металургійний завод», права якого на зазначене майно є порушеними, а тому просив визнати договір недійсним.

Ухвалою суду від 29.01.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Металург».

До матеріалів справи був наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 05.02.2013р., відповідно до якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Металург» є припиненим, у зв'язку з чим в подальшому розгляд справи відбувався без повідомлення та, відповідно, без участі зазначеної особи.

Позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод». В перебігу розгляду справи надавав додаткові пояснення стосовно залучення третьої особи, зазначивши, що на дату укладання спірного договору майно фактично знаходилось у власності саме приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод».

Приватне акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» звернулося до суду із позовом у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та просить визнати недійсним договір оренди шламонакопичувача № 1, укладений 06.09.2011 року відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Газ-Енерго». Ухвалою суду від 14.03.2013р. суд прийняв до провадження позовну заяву ПрАТ «ММЗ», як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, для спільного розгляду із первісним позовом.

Свої позовні вимоги ПрАТ «ММЗ» обґрунтовує тим, що внаслідок низки передавань комплексу майна, до складу якого входив і шламонакопичувач, що є предметом спірного договору оренди, останній, у якості внеску до статутного капіталу 28.09.2004 року було передано у власність ПрАТ «ММЗ», а, отже наступне (з цього моменту) відчуження чи передання іншим особам у користування шламонакопичувача могло здійснюватися виключно ним, чи іншою уповноваженою ним особою, а тому укладений 06.09.2011 року договір оренди має бути визнано недійсним.

Відповідач в перебігу розгляду справи проти позовів заперечував, оскільки вважає, що докази, надані позивачем за первісним позовом та третьою особою з самостійними вимогами, не дозволяють ідентифікувати шламонакопичувач №1, про який йдеться в договорі оренди, як саме той, що фігурує в переліку майна ТОВ «Металург» чи про який йдеться в рішенні виконкому Макіївської міської ради від 17.09.2008р.

Ухвалою суду від 09.04.2013р. було залучено у якості відповідача 2 за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат».

В своїх додаткових поясненнях, поданих в перебігу розгляду справи, третя особа з самостійними вимогами зазначила, що відомості про взяття на облік шламанокопичувача №1 за результатами попереднього його отримання 27.09.2004р., як внеску до статутного фонду ЗАТ «Макіївський металургійний завод» відображені в інвентарній картці обліку основних засобів, на виконання рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради №757 від 20.07.2005р. КП БТІ зареєстровано право власності на нерухоме майно, отримане третьою особою як внесок до статутного фонду, про що є відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в т.ч. на спірний шламонакопичувач №1, в подальшому викладене вище було підтверджене рішенням Виконавчого комітету Макіївської міської ради № 1138/13від 17.09.2008р. «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «ММЗ». Що стосується тотожності предмету оренди та шламанокопичувача №1 зазначає, що з наданого до матеріалів справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, впливає висновок про ідентичність земельних ділянок. Вважає її права, як власника майна (шламонакопичувача №1) у користуванні ним є обмеженими та взагалі відчуження чи передання іншим особам у користування шламонакопичувача могло здійснюватися виключно третьою особою.

В письмових поясненнях, що надавалися позивачем в перебігу розгляду справи, зазначалося про недотримання внутрішніх процедур оформлення договорів, встановлених позивачем, зокрема нездійснення реєстрації укладеного договору юридичною службою в Книзі реєстрації договорів. Додатково надав суду довідки про те, що з 06.07.2000р. на його балансі відсутні шламонакопичувачі, а з 06.09.2011 року відсутні шлами.

Представником третьої особи було надане клопотання в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України, яке судом було розглянуте та відхилено, в зв'язку з безпідставністю.

Третьою особою заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Макіївську міську раду, а в судовому засіданні 05.08.2013р. третьою особою заявлене клопотання про відкладання розгляду справи.

Зазначені клопотання судом було розглянуто та у їх задоволенні відмовлено у зв'язку з безпідставністю.

Розгляд справи здійснювався колегіально, склад колегії суддів на підставі розпоряджень керівництва господарського суду Донецької області змінювався, та остаточно розгляд справи здійснювався у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Чернової О.В. та Говоруна О.В.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

06.09.2011 року позивачем та відповідачем укладено договір оренди, відповідно до п. 1 якого позивач передав орендарю у строкове платне користування шламонакопичувач № 1, який розміщений на земельній ділянці несільськогосподарського призначення (землі промисловості) кадастровий номер 1413536300:00:26:002 для проведення робіт з приймання та вивозу з території шламонакопичувача № 1 бруту.

Згідно п.п. 2-5 договору в оренду передається шламонакопичувач №1, який розміщений на земельній ділянці несільськогосподарського призначення (землі промисловості) кадастровий номер 1413536300:00:26:002. Місце розташування земельної ділянки та шламонакопичувача №1 є Донецька область, м. Макіївка, Кіровський район. Земельна ділянка виділена орендодавцю з земель промисловості для розміщення об'єкту складування та оброблення рідких промислових відходів шламів (шламонакопичувача №1 та шламопроводи) у Кіровському районі м. Макіївки на підставі рішення Макіївської міської ради №932\2 від 20.09.2001р., державний акт на право постійного користування №І-ДН005403 від 03.10.2001р. Договір укладено терміном на 25 років, тобто до 2036року.

06.07.2000 року відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» передано у якості внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Металург» майно на загальну суму 489873019 гривень, про що складено акт приймання-передачі.

В матеріалах справи наявний перелік № 1 майна, що передається ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» до статутного фонду ТОВ «Металург» станом на 01.08.2000 року, в якому міститься посилання на передачу шламонакопичувача (п/п 87, інвентарний номер 201210093) та шламонакопичувача (п/п 95 інвентарний номер 201210101).

Рішенням виконкому Макіївської міської ради від 20.09.2001 року № 932/2 у постійне користування відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» передано земельну ділянку, розташовану в м. Макіївка, вул. Металургіна, б. 47 з метою розміщення об'єкту складування та оброблення рідких промислових відходів, шламів, шламонакопичувач №1 та шламопроводи) Кіровському районі, що засвідчене актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1133.

Первісним позивачем по справі до матеріалів справи надано копію акту приймання-передачі від 29.06.2004 року, згідно якого ТОВ «Металург» передало, як внесок до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Макіївсталь» майно вартістю 203888757,00 гривень згідно з Додатком № 1.

З витягу з переліку основних засобів, що передаються від ТОВ «Металург» до статутного фонду ЗАТ «Макіївсталь» (додаток № 1 до акту від 29.06.2004 року) вбачається передання до статутного фонду ЗАТ «Макіївсталь» двох шламонакопичувачів, один з яких 1967 року введення в експлуатацію, інвентарний номер 200320046, другий - 1981 року введення в експлуатацію, інвентарний номер 200320054. Інших ідентифікуючих ознак шламонакопичувачів перелік не містить.

Також в матеріалах справи наявна копія акту приймання-передачі від 27.09.2004 року, згідно якого ЗАТ «Макіївсталь» передало до статутного фонду ЗАТ «Макіївський металургійний завод» у власність, як внесок до статутного фонду, майно, вартістю 203480995,00 гривень згідно з Додатком № 1 до цього акту.

З витягу з переліку основних засобів, що передаються від ЗАТ «Макіївсталь» до статутного фонду ЗАТ «Макіївський металургійний завод» (додаток № 1 до акту від 27.09.2004 року) вбачається передання до статутного фонду ЗАТ «Макіївський металургійний завод» шламонакопичувача, 1967 року введення в експлуатацію, інвентарний номер 200320046. Інших ідентифікуючих ознак шламонакопичувача перелік не містить.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 08.04.2011 року змінено найменування закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» на приватне акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод». Державна реєстрація зазначених змін до статуту відбулася 15.04.2011 року.

Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради від 17.09.2008 року № 1138/13 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «ММЗ» надано згоду закритому акціонерному товариству «Макіївський металургійний завод» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по вулиці Металургійній, у Кіровському районі міста, в оренду строком на 5 років для подальшого функціонування об'єкту складування та оброблення рідких промислових відходів, шламів (шламонакопичувач № 1 та шламопроводи), який належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.08.2005 року, зареєстрованого в КП «БТІ м. Макіївки» за № 11604894 (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 03.08.2005 року № 7954841).

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності від 03.08.2005 року, яким засвідчено приналежність закритому акціонерному товариству «Макіївський металургійний завод» виробничих будівель та споруд, розташованих за адресою Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна. Право власності на майно зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 03.08.2005 року № 7954841 (т. 1, а.с. 123).

Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом оскільки вважає, що з 2000 року він втратив повноваження власника шламонакопичувача та повноважень на розпорядження ним станом на час укладення спірного договору оренди від 06.09.2011 року не мав. Посилається на те, що передав шламонакопичувач у складі іншого майна у якості внеску до статутного фонду ТОВ «Металург» та внаслідок наступних дій з приймання-передачі майна, до складу якого входив і спірний шламонакопичувач, власником його остаточно стало ПрАТ «Макіївський металургійний завод», права якого на зазначене майно є порушеними, а тому просив визнати договір недійсним.

Приватне акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» звернулося до суду із позовом у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову, та просить визнати недійсним договір оренди шламонакопичувача № 1, укладений 06.09.2011 року відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Газ-Енерго».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок низки передавань комплексу майна, до складу якого входив і шламонакопичувач, що є предметом спірного договору оренди, останній, у якості внеску до статутного капіталу 28.09.2004 року було передано у власність ПрАТ «ММЗ», а, отже наступне (з цього моменту) відчуження чи передання іншим особам у користування шламонакопичувача могло здійснюватися виключно ним, а, отже, укладений 06.09.2011 року договір оренди має бути визнано недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає вимоги первісного позивача до відповідача, а також позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 06.09.2011 року недійсним позивач за первісним позовом посилається на те, що спірний договір оренди укладено внаслідок помилки позивача щодо обсягу своєї дієздатності, оскільки шламонакопичувач № 1, ще 06.07.2000 року було передано у власність ТОВ «Металург», у якості внеску до статутного фонду цього підприємства.

Надаючи доводам позивача належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Отже, орендодавцем за договором оренди може виступати особа, якій об'єкт оренди належить на праві власності або на підставі приналежності іншого речового права, зміст якого передбачає повноваження на розпорядження ввіреним майном.

Звертаючись із відповідними позовами до суду і первісний позивач, і третя особа, що заявляє самостійні вимоги не предмет позову, посилаються на те, що на час вчинення спірного правочину, а саме на 06.09.2011 року ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» не мав достатнього обсягу дієздатності для розпорядження майном, що було його предметом, бо станом на цей час шламонакопичувача належав на праві власності ПрАТ «ММЗ».

На підтвердження зазначеної позиції обидва ініціатори позовів посилаються на низку вчинених передавань комплексу майна, до складу якого входили і певні шламонакопичувачі, до статного фонду різних підприємств, внаслідок чого з 06.07.2000 року первісний позивач втратив право власності на нього, а з 27.09.2004 року його власником стало ПрАТ «ММЗ».

Досліджуючи зазначені обставини суд прийшов до висновку, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження, викладеної ними позиції, зокрема на підтвердження вибуття шламонакопичувача, що є предметом спірного договору із власності первісного позивача та набуття прав на нього ПрАТ «ММЗ».

Так, позивач зазначив, що на підставі акту приймання-передачі від 06.07.2000 року майно на загальну суму 489873019,00 гривень, до складу якого увійшов і шламонакопичувач, що є предметом договору оренди, передано у якості внеску до статутного фонду у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Металург», що підтверджується додатком до цього акту, в якому викладено перелік майна, що передається до статутного фонду.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на 06.07.2000 року) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Дослідивши наданий позивачем додаток до акту приймання-передачі від 06.07.2000р., суд приходить до висновку, що він не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу, що підтверджував би припинення права власності позивача на шламонакопичувач, що саме є предметом спірного договору та перехід права власності на нього до ТОВ «Металург» з огляду на те, що перелік майна, що передається до статутного фонду складено станом на 01.08.2000 року, тобто пізніше ніж фактична передача майна вже мала відбутися (06.07.2000р.) тобто вже після того, як у набувача майна - ТОВ «Металург» за актом від 06.07.2000 року мало бути виникнути право власності на перелічене в акті майно.

Тобто, надання позивачем суду у якості доказу припинення його права власності на шламонакопичувач перелік майна, складений станом на 01.08.2000 року, не може бути сприйнятий судом у якості доказу вибуття шламонакопичувача із власності позивача 06.07.2000 року та спростовує приналежність переліку майна, складеного станом на 01.08.2000 року до акту приймання-передачі, що складений 06.07.2000 року.

Наведене зумовлює висновки суду про недоведеність доводів позивача про вибуття з його власності шламонакопичувача, що був предметом спірного договору оренди.

Крім того, з переліку майна, складеного станом на 01.08.2000 року вбачається передання до статутного фонду ТОВ «Металург» двох шламонакопичувачів без їх відповідної ідентифікації, що унеможливлює об'єктивне встановлення того, що шламонакопичувач №1, що є предметом спірного договору оренди, є одним із тих, про які зазначено в переліку майна.

На користь недоведеності факту вибуття орендованого шламонакопичувача із власності позивача свідчить також і той факт, що як, вже зазначалося, рішенням виконкому Макіївської міської ради № 932/2 від 20.09.2001 року, тобто вже після нібито переходу права власності на шламонакопичувач до ТОВ «Металург», позивачу у постійне користування передано земельну ділянку, розташовану в м. Макіївка, вул.Металургіна, б. 47 з метою розміщення об'єкту складування та оброблення рідких промислових відходів, шламів, шламонакопичувач №1 та шламопроводи) у Кіровському районі, що засвідчене актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1133.

Прийняття зазначеного рішення виконкомом та складання акту на право постійного користування землею спростовує доводи позивача про вибуття з його власності шламонакопичувача, та, навпаки, свідчить про те, що позивач продовжував здійснювати повноваження власника спірного шламонакопичувача, тобто ТОВ «Металург» на підставі акту приймання-передачі від 06.07.2000 року із додатком до нього власником орендованого шламонакопичувача не став.

На спростування наведеної позиції суду, в перебігу розгляду справи, позивачем жодних доказів не надано, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» про визнання недійсним договору оренди від 06.09.2011 року за недоведеністю.

Посилання позивача на недотримання під час вчинення спірного правочину внутрішніх процедур оформлення договорів, зокрема, здійснення реєстрації укладеного договору юридичною службою в Книзі реєстрації, на висновки суду не впливають, оскільки нездійснення наступної, тобто після укладення, процедури реєстрації укладеного договору не впливає на його визначення як дійсного.

Недотримання внутрішньої процедури оформлення договорів, зокрема нездійснення внесення запису про укладення договору у Книгу реєстрації не може мати своїми наслідками чи то спростування факту укладання договору, чи то визнання такого договору недійсним.

Недоведеність факту вибуття орендованого шламонакопичувача з власності позивача за первісним позовом презюмує висновки суду і про недоведеність переходу до ПрАТ «ММЗ» права власності саме на шламонакопичувач, що є предметом спірного договору.

Так, як вбачається з матеріалів справи обидва позивачі посилаються на те, що 29.06.2004 року ТОВ «Металург» передало у якості свого внеску до статутного фонду у власність закритого акціонерного товариства «Макіївсталь» майно вартістю 203888757 гривень, до складу якого увійшов шламонакопичувач, що є предметом спірного договору оренди, на підтвердження чого надали копію акту приймання-передачі від 29.06.2004 року із витягом з додатку до нього, з якого вбачається передання до статутного фонду ЗАТ «Макіївсталь» двох шламонакопичувачів, один з яких 1967 року введення в експлуатацію, інвентарний номер 200320046, другий - 1981 року введення в експлуатацію, інвентарний номер 200320054. Інших ідентифікуючих ознак шламонакопичувачів перелік не містить.

З огляду на вже встановлені судом обставини та враховуючи припинення ТОВ «Металург», судом не вбачається можливість ідентифікації та співставлення шламонакопичувачів, на які містяться посилання в акті приймання-передачі від 29.06.2004 року із шламонакопичувачем, що є предметом за спірним договором оренди.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, додатково обґрунтовуючи свої позовні вимоги в своїх поясненнях до позовної заяви посилається, у якості доказу на підтвердження приналежності йому права власності на предмет спірного договору оренди, на свідоцтво про право власності від 03.08.2005 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.08.2005 року (т. 1 а.с. 114-117).

Водночас, дослідивши надані ПрАТ «ММЗ» зазначені свідоцтво та витяг, судом не вбачається, що наведені документи засвідчують приналежність шламонакопичувача, розташованого за адресою м. Макіївка, вул. Металургійна, 47 саме ПрАТ «ММЗ», оскільки, як вбачається із переліку будівель та споруд, що належать ПрАТ «ММЗ» на підставі зазначених правовстановлюючих документів, шламонакопичувач до такого переліку не входить, отже посилання ПрАТ «ММЗ» на ці документи, як такі, що встановлюють та засвідчують його право власності на шламонакопичувач, що є предметом спірного договору оренди, є безпідставним через невідповідність зазначених документів ознакам належних та допустимих доказів в контексті розглядуваної справи.

Позбавленим належного правового обгрунтування оцінюється судом і посилання ПрАТ «ММЗ» на те, що у якості підтвердження приналежності права власності на споруди шламонакопичувача № 1 можна вважати рішення виконавчого комітету від 17.09.2008 року № 1138/13 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «ММЗ», оскільки цим рішенням нібито встановлено достатність повноважень ПрАТ «ММЗ» у якості учасника земельних правовідносин.

Суд, оцінивши ці доводи, їх до уваги не приймає, оскільки, як вбачається із тексту зазначеного рішення виконкому Макіївської міської ради, його прийняття обумовлене приналежністю ПрАТ «ММЗ» права власності, в тому числі на шламонакопичувач, що нібито підтверджено свідоцтвом про право власності на майно від 03.08.2005 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від цієї ж дати.

Водночас, як вже встановлено судом, зазначене свідоцтво та витяг права власності ПрАТ «ММЗ» на шламонакопичувач № 1 по вул. Металургійній, 47 в м. Макіївка, що є предметом спірного договору оренди, не встановлюють, що зумовлює висновки суду про відсутність доказової сили зазначеного рішення виконкому для розглядуваної справи.

Посилання ПрАТ «ММЗ» на інші документи, зокрема паспорт багаторічного шламонакопичувача, витяг з проекту землеустрою, пояснювальну записку до нього та т.і. судом до уваги не приймається, оскільки їх прийняття та складання є наслідком прийняття рішення виконкому Макіївської міської ради від 17.09.2008 року з посиланням на свідоцтво про право власності та витяг з реєстру прав власності від 03.08.2005 року, що правовстановлюючим документами для встановлення приналежності ПрАТ «ММЗ» права власності на шламонакопичувач №1 не є.

Таким чином, третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору не доведено належними та допустимими доказами приналежність йому шламонакопичувача, що є предметом договору оренди від 26.09.2011 року, що зумовлює висновки суду про недоведеність ним свого порушеного права щодо предмету зазначеного договору, що потребувало б судового захисту, в тому числі шляхом визнання недійсним правочину, за яким ПрАТ «ММЗ» стороною не є.

Такі висновки суду ґрунтуються зокрема на положеннях ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто особа, що не є стороною у правочині, звертаючись з позовом до суду про визнання його недійсним, має довести суду, що оспорюваний нею правочин порушує її права чи охоронювані законом інтереси, що, зокрема, може доводитися посиланням на приналежність прав на предмет договору, в той час, як його передано у користування іншої особи поза межами його волевиявлення.

Адже, встановивши у межах розглядуваного позову відсутність, чи, принаймні, недоведеність третьою особою із самостійними вимогами своїх прав щодо предмету договору оренді від 26.09.2011 року, судом не вбачається підстав для задоволення такого позову.

Що стосується заявлених третьою особою клопотань щодо відкладання розгляду справи та залучення до участі у справ в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Макіївську міську раду, то судом клопотання розглянуті та відхилені в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю обґрунтованості їх задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на позивача та третю особу з самостійних вимогами.

Керуючись ст.ст. 22, 24, 27, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» до товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Газ-Енерго» про визнання договору оренди від 06.09.2011р. недійсним - відмовити.

У задоволені позову приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» до товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-енергетична компанія «Газ-Енерго» та відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» про визнання договору оренди від 06.09.2011р. недійсним - відмовити.

У судовому засіданні 05.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.08.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя О.В. Говорун

Суддя О.В. Чернова