Постанова № 32928212, 29.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 року Справа № 812/4926/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

за участю:

представника позивача: Ємельяненко О.В. (довіреність від 02.01.2013 №04-05/4-04)

представників відповідача: Ушакової О.М. (довіреність від 19.07.2013 №1-3/3д-64)

Шамкій В.М. (довіреність від 25.06.2013 №1-3/3д-62)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 786250,03 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 786250,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на Державному підприємстві «Ровенькиантрацит» у 2012 році замість 6 інвалідів, працював 1. Позивач зазначив, що на підприємстві за 5 робочих місць, які повинні бути призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 780319,75 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується документами, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10 - ПІ за 2012 рік від 28.02.2013, листом з центру зайнятості, а також відповідним розрахунком. Розмір пені у сумі 5930,28 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій. Всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом України складає - 786250,03 грн.

У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» адміністративного - господарські санкції у розмірі 780319,75 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 786250,03 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Цілісний майновий комплекс ДП «Ровенькиантрацит», який забезпечує комплексне надання послуг у сферах господарської діяльності: пошук, розвідка, збагачення корисних копалин у відповідності до умов концесійного договору передано ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», трудовий колектив, обслуговуючий ЦМК працевлаштований на підприємстві Концесіонера, підприємство фактично припинило свою діяльність. У зв'язку з чим, підприємство не мало можливості створити робочі місця для працевлаштування інвалідів. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (надалі - Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

Посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, позивач визначив і наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 786250,03 грн.

Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст.10 та ст.20 Закону №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» (у відповідній редакції), та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129.

Згідно положень статті 19 Закону №875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Під час розгляду справи на підставі належних і допустимих доказів судом було встановлено, що 01 грудня 2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Концесієдавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (надалі - Концесіонер) на підставі наказу Міністерства № 741 було укладено концесійний договір про передачу в управління цілісним майновим комплексом ДП «Ровенькиантрацит» на умовах взяття Концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства, для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб (Том І а.с. 50-59).

На виконання умов концесійного договору та Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про забезпечення виконання концесійних договорів щодо цілісного майнового комплексу ДП «Ровенькиантрацит» №773 від 01.12.2001 ДП «Ровенькиантрацит» передано ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» державне майно за передавальним актом №1/РА від 01.12.2011, яке надається у концесію (Том І а.с. 73-74).

Також, на виконання умов концесійного договору та Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про забезпечення виконання концесійних договорів щодо цілісного майнового комплексу ДП «Ровенькиантрацит» №773 від 01.12.2011 Концесіонеру на відповідальне зберігання, утримання передано об'єкти цивільної оборони, житлового фонду, об'єктів соціально - культурного призначення, що розташовані у рекреаційній зоні за передавальним актом №2/РА від 01.12.2011 (Том І а.с. 70-72).

Поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах) визначені Законом України «Про концесії» від 16.007.199 № 997-XIV .

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;

- договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб;

- концесіонер - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до цього Закону на підставі договору отримав концесію;

- концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Згідно п.п.1,2 ст. 18 Закону концесіонер має право на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесії третіх осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України; концесіонер зобов'язаний укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками - громадянами України.

Оформлення трудових відносин з особами, зайнятими у виробничій діяльності, відповідно до законодавства України про працю, здійснюють шляхом укладення трудових договорів (контрактів).

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно поданого ДП «Ровенькиантрацит» звіту (зареєстрований 28.02.2013 за №4911) про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ річна поштова) вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 147 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 22941,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 156063,95 грн.

В судовому засіданні встановлено, що дана кількість сформувалась за рахунок працівників, які на момент колективного звільнення з ДП «Ровенькиантрацит» по переведенню в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» не мали можливості припинити трудові відносини з ДП «Ровенькиантрацит» у зв'язку знаходженням у відпустці, на лікарняному, затримані в рамках кримінального провадження та були переведені до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» після припинення дії вищезазначених обставин, що підтверджується наказами №1505-к від 29.12.2011, № 2040/4 від 29.12.2011, №1846-к від 30.12.2011, №1849-к від 31.12.2011, №2-к від 30.12.2011, №451/к від 29.12.2011, №7/к від 30.12.2011, №1245/к від 30.12.2011, №1/к від 30.12.2011, №1225/к від 26.12.2011, №1850-к від 01.01.2012, №1857-к від 02.01.2012, №1860-к від 03.01.2012, №1862-к від 04.01.2012, №1865-к від 05.01.2012, №1869-к від 06.01.2012, №1874-к від 08.01.2012, №1877-к від 09.01.2012, №1882-к від 10.01.2012, №1882-к від 11.01.2012, №1884-к від 12.01.2012, №1888-к від 13.01.2012, №1892-к від 14.01.2012, №1895-к від 15.01.2012, №1898-к від 16.01.2012, №1900-к від 17.01.2012, №1906-к від 18.01.2012, №1909-к від 19.01.2012, №1911-к від 20.01.2012, №1913-к від 21.01.2012, №1915-к від 22.01.2012, №1917-к від 23.01.2012, №1920-к від 24.01.2012, №1924-к від 25.01.2012, №1928-к від 26.01.2012, №1932-к від 27.01.2012, №1934-к від 28.01.2012, №1936-к від 29.01.2012, №1939-к від 30.01.2012, №1945-к від 31.01.2012, №1947-к від 02.02.2012, №1952-к від 04.02.2012, №1958-к від 07.02.2012, №1962-к від 10.02.2012, №1964-к від 11.02.2012, №1967-к від 21.02.2012, №1986-к від 11.03.2012, №1988-к від 13.03.2012, №1991-к від 19.03.2012, №1994-к від 29.03.2012, №1997-к від 02.04.2012, №247-к від 01.02.2012, №297-к від 10.02.2012, №306-к від 14.02.2012, №325-к від 17.02.2012, №345-к від 24.02.2012, №275-к від 07.02.2012, №262-к від 03.02.2012, №285-к від 08.02.2012, №140-к від 17.01.2012, №191-к від 24.01.2012, №14-к від 30.12.2011, №130-к від 16.01.2012, №123-к від 13.01.2012, №210-к від 27.01.2012, №35-к від 04.01.2012, №105-к від 10.01.2012, №3-к від 03.01.2012, №170-к від 20.01.2012, №165-к від 19.01.2012, №180-к від 23.01.2012, №230-к від 31.01.2012, №120-к від 12.01.2012, №95-к від 06.01.2012, №195-к від 25.01.2012, №205-к від 26.01.2012, №450-к від 15.03.2012, №184-к від 16.02.2012, №170-к від 14.02.2013, №163к від 11.02.2012, № 155-к від 10.02.2012, №140к від 06.02.2012, №138-к від 04.02.2012, №132 к від 03.02.2012, №128-к від 02.02.2012, №122-к від 01.02.2012, №112-к від 30.01.2012, №110-к від 28.01.2012, №111-к від 29.01.2012, №103-к від 26.01.2012, №99 від 25.01.2012, №94 від 22.01.2012, №93-к від 21.01.2012, №85-к від 19.01.2012, №75 к від 17.01.2012, №70 від 16.01.2012, №69 від 15.01.2012, №68-к від 14.01.2012, №59 від 13.01.2012, №53-к від 12.01.2012, №49 від 11.01.2012, №45 від 10.01.2012, №44-к від 09.01.2012, №43-к від 08.01.2012, №42 від 07.01.2012, №32 від 06.01.2012, №26-к від 05.01.2012, №24 к від 04.01.2012, №17-к від 03.01.2012, №199 к від 22.02.2012, №30 к від 30.01.2012, №29 к від 29.01.2012, № 28 к від 28.01.2012, №27 к від 27.01.2012, № 26 к від 26.01.2012, №25 к від 25.01.2012, №24 к від 24.01.2012, №23 к від 23.01.2012, №21 к від 22.01.2012, №19 к від 20.01.2012, №18 к від 19.01.2012, №17 к від 18.01.2012, №16 к від 17.01.2012, №15к від 16.01.2012, №14 к від 15.01.2012, №13к від 14.01.2012, №12к від 13.01.2012, №11 к від 12.01.2012, №10 к від 11.01.2012, №9 к від 10.01.2012, №8 к від 09.01.2012, №6к від 07.01.2012, №5к від 06.01.2012, №4 к від 05.01.2012, №3к від 04.01.2012, №1к від 02.01.2012, №58 к від 25.04.2012, №54-к від 27.03.2012, №23к від 18.03.2012, №52-к від 06.03.2012, №50к від 13.03.2012, №47-к від 05.03.2012, №46к від 27.02.2012, №42к від 21.02.2012, №41к від 13.02.2012, №40к від 10.02.2012, №39к від 08.02.2012, №36к від 05.02.2012, №35к від 04.02.2012, №34к від 03.02.2012, №33к від 02.02.2012, №32 від 01.02.2012, №2/к від 03.01.2012, №3/к від 05.01.2012, №6/к від 10.01.2012, №7/к від 12.01.2012, №8/к від 17.01.2012, №9/к від 20.01.2012, № 10/к від 23.01.2012, № 11/к від 24.01.2012, №12/к від 26.01.2012, № 13/к від 27.01.2012, №14/к від 01.02.2012, №15/к від 02.02.2012, №17/к від 03.02.2012, №18/к від 06.02.2012, №20/к від 10.02.2012, №25/к від 15.03.2012, №3/к від 03.01.2012, №2/к від 03.01.2012, № 22/к від 12.03.2012, №16/к від 20.02.2012, № 23/к від 20.03.2012, №41/к, №46/к, №78/к, №41/к, №2092-к від 23.01.2012, №2082-к від 16.01.2012, №2054/к від 04.01.2012, №2086-к від 18.01.2012, №165-к від 19.01.2012, №123-к від 13.01.2012, №2064-к від 06.01.2012, №59к від 12.05.2012, №55-к від 02.04.2012, №45-к від 28.02.2012, №44к від 28.02.2012, 37к від 06.02.2012, №410/к від 25.11.2011, №1678/к від 23.11.2011, № 1507/к від 20.10.2011, № (Том І а.с.76-244, Том ІІ а.с 1-259, Том ІІІ а.с. 1-47).

Так на 01.01.2012 чисельність працівників склала - 2789 осіб, на 01.02.2012 - 284 особи, на 01.03.2012 - 116 осіб, на 01.04.2012 - 66 осіб, на 01.05.2012 - 46 осіб, на 01.06.2012 - 36 осіб і станом на 01.12.2012 - складала 27 осіб.

На думку суду, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з приписами статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов до висновку, що невиконання ДП «Ровенькиантрацит» нормативу створення робочих місць для інвалідів у 2012 році зумовлено причинами, незалежними від волі відповідача, що виключає факт його вини у даному порушені і не може нести відповідальність, передбачену статтею 20 Закону №875-ХІІ.

Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності та виходячи з положень законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивача в установленому законом порядку від сплати судового збору звільнено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 786250,03 грн. - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 05 серпня 2013 року.

Суддя К.В. Агевич