Постанова № 32928141, 18.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. Справа №805/7583/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:40 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі Столяренко Г.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Максимчук С.П.

від відповідача - Панченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» до Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання недійсною податкової вимоги від 23.05.2013 року № 295-25, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» звернулось до суду з позовом до Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання недійсною податкової вимоги від 23.05.2013 року № 295-25, зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до спірної податкової вимоги відповідач вимагає від позивача терміново сплатити суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств по коду 11024000 в розмірі 512 102,00 гривні. Позивач вважає, що відповідачем протиправно визначено суму податкового боргу у вказаному розмірі, оскільки ним своєчасно та у повному обсязі були сплачені авансові внески на суму 555 108,00 гривень за січень та лютий 2013 року, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім того, на підставі статті 153 Податкового кодексу України у зв'язку з виплатою дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2012 рік позивачем було розраховано та сплачено платіжним дорученням від 18.02.2013 № 631 авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 1 504 800,00 гривень. Таким чином, станом на 20.02.2013 після сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік, авансових внесків за січень-лютий 2013 року та авансового внеску в зв'язку з виплатою дивідендів у позивача була переплата в сумі 1 504 800,00 гривні. Позивач вважає, що з урахуванням наявної переплати у зазначеному розмірі у позивача не було необхідності сплачувати додатково грошові кошти в бюджет, оскільки на підставі ст. ст. 17, 87, 153 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний зарахувати переплату в розмірі 1 504 800,00 грн. на погашення авансового внеску з податку на прибуток за березень-квітень 2013 року в сумі 512 102,00 грн. Отже вважає, що у відповідача не було підстав для формування та надсилання позивачу податкової вимоги. Також позивач вказав, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2013 по справі № 805/3781/13-а було визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію ДПС у Донецькій області від 18.03.2013 № 2597/10/15-113-3, в якій зазначалось про те, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік, а не суми авансових внесків, що підлягають сплаті кожного місяця. На підставі викладеного просив визнати дії відповідача протиправними та недійсною податкову вимоги від 23.05.2013 року № 295-25, зобов'язати зарахувати позивачу частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 512 102,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень - квітень 2013р. у розмірі 512 102,00 грн., зобов'язати зарахувати залишок переплати з податку на прибуток у розмірі 992 698,00 грн., зобов'язати здійснити коригування даних в картці особового рахунку позивача, шляхом включення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512 102,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що при самостійно визначеному платником податку у складі річної декларації за попередній звітній період розмірі авансових внесків з податку на прибуток, вказані суми авансових платежів є узгодженими сумами грошових зобов'язань в розумінні п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України. При розрахунку узгодженої суми грошових зобов'язань в цілях сплати авансових внесків з податку на прибуток надміру сплачені суми цього податку не враховуються, а можуть бути повернуті відповідно до вимог статті 43 ПКУ. Зазначене питання було викладено в Узагальнюючий податковій консультації ДПС у Донецькій області від 18.03.2013 року № 2597/10/15-113-3 щодо неможливості автоматичного зарахування надміру сплачених сум податку на прибуток в рахунок погашення авансових платежів. Крім того, відповідач зазначив, що в силу положень ст. 87 Податкового кодексу України зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань платника з податку на прибуток у сплату щомісячних авансових внесків може бути здійснене на підставі поданої платником податків заячви про таке зарахування. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовуз підстав, що зазначені в запереченнях, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Під час розгляду спарви судом встановленно, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» зареєстровано в якості юридичної особи 12.03.2012р., включено до ЄДРПОУ за кодом 37934326, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії АА № 436052), довідки АБ № 455384 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 14.09.2012. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників № 9 від 15.01.2013. (а.с.7-11)

Позивач перебуває на податковому обліку в Мар`їнської об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби (Вугледарське відділення), що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 13.03.2012 № 6831 (а.с.12).

23.05.2013 Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби була сформована податкова вимога № 295-25, згідно з якою від позивача вимагається сплатити суму боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512 102,00 гривень (а.с. 14).

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, позивач визначив розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 256 051 гривень (рядок 34 декларації) (а.с. 15-17).

Платіжними дорученнями № 532 від 10.01.2013р. на суму 100000,00 гривень, № 547 від 18.01.2013р. на суму 177600,00 гривень, № 634 від 20.02.2013р. на суму 277508,00 гривень, позивачем було перераховано до бюджету авансові внески за січень та лютий 2013 року (а.с.33,34,38). Платіжним дорученням № 631 від 18.02.2013р. на суму 1504800,00 гривень гривень позивачем було перераховано до бюджету авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за 2012 рік (а.с. 36).

Починаючи з березня 2013 року позивач авансові внески не сплачував з підстав наявності переплати за авансовими внесками, що виникла в результаті здійснення зазначених вище платежів (за щомісячними авансовими внесками за січень-лютий 2013 року та авансовими внесками, сплаченими при виплаті дивідендів за 2012 рік).

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що позивач необґрунтовано визначає суми сплачених авансових внесків як переплату, оскільки це суперечить вимогам статті 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 цього пункту визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 153.3.4 цього пункту, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

Положеннями статті 153 Податкового кодексу України передбачено право платника податків зменшити суму податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску нарахованого на суму виплачених дивідендів.

Таким чином, оскільки задекларовані платником податку у розрахунку авансових внесків щомісячні платежі відповідають визначенню податкового зобов'язання, наведеного в підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зазначені зобов'язання за вказівкою пункту 153.3.3 статті 153 Податкового кодексу України можуть бути зменшені на суму авансового платежу з податку на прибуток нарахованого у зв'язку із виплатою дивідендів.

Суд не приймає посилання відповідача на Узагальнюючу податкову консультацію ДПС у Донецькій області від 18.03.2013 року № 2597/10/15-113-3 щодо неможливості автоматичного зарахування надміру сплачених сум податку на прибуток в рахунок погашення авансових платежів, оскільки вона не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Суд при вирішенні справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватись принципом законності, який означає, що рішення суду має ґрунтуватись лише на вимогах Конституції, законів України, міжнародних договорах та нормативно-правових актах.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача у запереченнях проти позову на ту обставину, що зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань платника з податку на прибуток у сплату щомісячних авансових внесків може бути здійснене на підставі поданої платником податків заяви про таке зарахування, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З аналізу наведеної норми, вбачається, що сплата грошових зобов'язань платника податків з відповідного платежу за рахунок надміру сплачених сум такого платежу здійснюється без заяви платника.

Як вбачається з облікової картки ТОВ «Шахта «Південнодонбаська № 1» по коду 11021000 ( податок на прибуток приватних підприємств) у позивача обліковується переплата з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1 504 800,00 грн., а по коду 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) обліковується недоїмка в розмірі 512 102,00 грн.

На переконання суду, наявність різних кодів бюджетної класифікації для зарахування щоквартальних авансових внесків та авансових внесків при виплаті дивідендів не може суперечити нормам ст. 87 ПКУ, оскільки такі коди не можуть змінювати порядку нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток, визначеного правилами Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність сформованої вимоги про сплату боргу, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсною податкової вимоги від 25.05.2013 року № 295-25 та зобов'язання зарахувати позивачу частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 512 102,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень - квітень 2013р. у розмірі 512 102,00 грн., підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визначення податкового боргу ТОВ «Шахта «Південнодонбаська № 1» у розмірі 512 102,00 грн. за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств, то суд вважає їх необґрунтованим і такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, зазначене положення встановлює обов'язок податкового органу в разі наявності в платника податку заборгованості надіслати (вручити) платнику податку податкову вимогу про сплату боргу. Тобто, надіслання (вручення) податкової вимоги є наслідком відповідних дій податкового органу з визначенням платнику податкового боргу. Отже, такі дії не породжують юридичних наслідків та не порушують права, свободи та інтереси позивача. Юридичне значення для позивача має саме вимога про сплату боргу, неправомірність якої була встановлена судом вище.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 992 698,00 гривень в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств наступних податкових періодів, суд вважає також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судовий захист прав, свобод та інтересів конкретної особи можливий тільки у випадку, коли таке порушення відбулось. Рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, оскільки неможливо визначити, чи будуть вони взагалі вчинятися відповідачем у майбутньому.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512 102,00 гривні, то суд вважає за необхідне відмовити в цій частині вимог, оскільки достатнім та належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме скасування прийнятої податкової вимоги та зобов'язання відповідача зарахувати частину переплати з податку на прибуток приватних підприємств за березень - квітень 2013 року у розмірі 512 102, 00 грн.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволений позовних вимог, а саме у розмірі 2328, 41 гривні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» до Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання недійсною податкової вимоги від 23.05.2013 року № 295-25, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати недійсною податкову вимогу Мар`їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 23 травня 2013 року № 295-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 512 102 (п'ятсот дванадцять тисяч сто дві) грн. 00 коп.

Зобов'язати Мар`їнську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби зарахувати товариству з обмеженою відповідальністю ««Шахта «Південнодонбаська № 1» частину суми переплати авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 512 102,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень - квітень 2013р. у розмірі 512 102 (п'ятсот дванадцять тисяч сто дві) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 1» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2328, 41 грн.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 липня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.