Постанова № 32923735, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 916/405/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, Н.Капацин, Д.Кривди,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватне підприємство "ІНГУС ОЙЛ"на постановувід 14.06.2013Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/405/13-гза позовомПриватне підприємство "ІНГУС ОЙЛ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Мікрон"простягнення 51653,53грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаМихайленко М.М. (дов. від 26.06.2013)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ІНГУС ОЙЛ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Мікрон" 51653,53грн, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2013, з посиланням на невиконання своїх обов'язків відповідачем за договором ПММ №62 від 18.04.2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2013 (суддя С. Гут) позов задоволений, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" на користь Приватного підприємства "ІНГУС ОЙЛ" заборгованість в розмірі 51653,53грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 (колегія суддів: А.Ярош, О.Журавльов, С.Таран) рішення господарського суду Одеської області від 29.04.2013 скасоване, прийняте нове рішення про відмову у позові з огляду на таке.

18.04.2011 між Приватним підприємством "ІНГУС ОЙЛ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу ПММ №62, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали та інші матеріали (Товар).

Пунктом 2.1 договору передбачені строки відвантаження товару - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання заявки.

У відповідності до п.2.2. договору, строк оплати Товару проводиться протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту відвантаження. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 3.3. договору у випадку прострочки оплати Товару у строки, передбачені п.2.2. даного договору більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 20% (двадцять) відсотків від вартості товару за кожний випадок такої прострочки.

Згідно з п. 3.4. договору при недостатності суми проведеного платежу Покупцем для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, ця сума погашає вимоги Продавця, в наступній черговості:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються відсотки та неустойка (пеня і штраф);

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У відповідності до п.4.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання.

15.01.2012 між сторонами підписана додаткова угода №1 до договору №62 від 18.04.2011 купівлі-продажу ПММ, згідно з умовами якої сторони домовилися викласти п.4.1. договору в наступній редакції: даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання.

На виконання умов договору, Приватним підприємством "ІНГУС ОЙЛ" свої зобов'язання, відповідно до умов Договору виконані в повному обсязі, з 18.04.2011 по 11.02.2013, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" відвантажений товар на загальну суму 295873,48грн, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач у період з 18.04.2011 по 11.02.2013 провів перерахунок коштів позивачу у розмірі 269 817,55грн, з яких 45 313,95грн позивачем були зараховані у відповідності до визначеної п.3.4 договору черговості платежів як штрафні санкції. А тому оплата продукції склала 224 503,60грн. Борг складає 71 369,88грн; 1128,40грн нараховані відсотки річних та 5 211,18грн 20% штрафу від основної суми. Всього заявлено до стягнення 77 369,88грн.

В період розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив на користь позивача додатково 26055,93грн, що стало підставою для присудження до стягнення залишку несплачених коштів за рішенням суду як основний борг.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись рахунки на оплату товару "олива індустріальна та матеріали". Підтвердженням отримання зазначеного товару є видаткові накладні на загальну суму 295873,48грн.

Відповідачем оплачені відповідні рахунки, виставлені на вказані суми, з зазначенням призначення платежу в платіжних дорученнях за оливу індустріальну та матеріали згідно з виставленими рахунками за договором поставки.

Відповідно до приписів п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 N 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

На думку господарського суду апеляційної інстанції, основна сума заборгованості сплачена відповідачем, що підтверджується рахунками, видатковими накладними та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Доводи позивача про те, що за умовами п.3.4 договору поставки сплачені відповідачем кошти були спрямовані на погашення нарахованих штрафних санкцій та пені, колегія суддів апеляційної інстанції до уваги не прийняла, оскільки позивач не наділений правом самостійно спрямовувати кошти, які сплачуються відповідачем з чітким зазначенням призначення платежу відповідно до конкретного рахунку. При цьому, в рахунках, виставлених позивачем, зазначена оплата за отримані товарно-матеріальні цінності.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції з посиланням на нормативні акти про те, що кредитор не вправі змінювати призначення платежу боржником.

За уточненими позивачем позовними вимогами, заявлена до стягнення сума основного боргу, тобто плата за отриману продукцію. Так як вартість поставленої продукції відповідає розміру перерахованих відповідачем грошових коштів з призначенням платежу як вартість поставленої продукції, відмова у задоволенні позову оскаржуваною постановою, є обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ІНГУС ОЙЛ" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 у справі №916/405/13-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Н. Капацин

Д. Кривда