Постанова № 32923732, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 919/228/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М., Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Коротченко О.П., відповідача - не з'явились, розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від03.06.2013та на рішення господарського суду м. Севастополявід15.04.2013у справі № 919/228/13-гза позовомДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"доПриватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2"простягнення заборгованості у розмірі 221 696,52 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (далі - ДП ДГЗІФ "Укрінмаш") звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2" (далі - ПАТ "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2") про стягнення заборгованості у розмірі 221 696,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 порушено провадження у справі № 919/228/13-г за позовом ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" до ПАТ "Науково-технічне підприємство "Імпульс-2" про стягнення заборгованості у розмірі 221 696,52 грн.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 15.04.2013 (суддя Харченко І.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гонтар В.І., судді Борисова Ю.В., Волков К.В.) рішення господарського суду м. Севастополя від 15.04.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" - без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 та рішенням господарського суду м. Севастополя від 15.04.2013, ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 07.08.2013.

Відповідно до розпорядження виконуючого обов'язки секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.08.2013 № 05-05/808 у зв'язку з виходом судді Жукової Л.В. із відпустки, для розгляду справи № 919/228/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 07.08.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що 03.12.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір №199, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець (відповідач) зобов'язався виконати і здати замовнику (позивач), а останній зобов'язався прийняти і оплатити складову частину дослідно-конструкторської роботи по темі: "розроблення конструкторської документації і встановлення 25-мм спарених артилерійських установок 2М-3(М) на автомобільне шасі КрАЗ і БТР-60 (70)".

Також 03.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір №200, предметом якого є виконання відповідачем (виконавець) на свій ризик за замовленням позивача (замовник) капітального ремонту та перепродажної підготовки Виробів згідно специфікації (додаток 1 до договору) із власних матеріалів та поставок, на власних виробничих потужностях відповідно до протоколу узгодження обсягу робіт, що виконується виконавцем згідно з Договором на чотирьох 25-мм спарених артилерійських установках 2М-3(М) (том 1, арк. с 22-29).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №199 та договору №200, позивач просив стягнути з нього перераховані відповідно до пункту 6.3. договору №199 та пункту 5.1.2. договору №200 авансові платежі як збитки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст.628 ЦК України).

Виходячи із суті зобов"язань сторін, судами попередніх інстанцій встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №199 є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Судами встановлено, що повний об'єм роботи і окремі її етапи визначаються в прикладеній до договору відомості виконання, яка є невід'ємною частиною договору ( п.1.2 договору № 199).

Пунктом 3.3. договору №199 сторонами погоджено, що датою виконання зобов'язань по окремих етапах є дата затвердження замовником акту прийому-передачі етапу ДКР, що є основою для закриття цього етапу.

Виконавець зобов'язаний в письмовій формі повідомити замовника про готовність робіт по кожному етапу, передбаченому договором, за 5 днів до закінчення етапу. Повідомлення виконавця про готовність етапу роботи до здавання повинно бути підписане керівником або уповноваженою ним особою (п. 4.1. договору №199).

Згідно п. 6.3. договору №199 замовник перераховує на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання договору і подання виконавцем рахунку авансовий платіж в розмірі 50% від суми даного договору.

Пунктом 7.2 зазначеного договору встановлено, що у випадку, якщо цей договір не буде виконаний з причин, які залежали від замовника, виконавець зобов'язаний повернути отримані грошові кошти замовнику протягом 10 банківських днів після письмової вимоги замовника, за винятком фактичних витрат по виконанню цього договору.

На виконання вимог договору №199 замовник перерахував на рахунок виконавця 55 744,78 грн., що підтверджується актом звіряння від 01.10.2012.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

Згідно ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору №199 виконавець виконав роботи по розробці ескізної конструкторської документації щодо встановлення спарених артилерійських установок 2М-3(М) на БТР-60(70) та 3 варіанти конструкторської документації на двох та трьохосні автомобільні шасі КрАЗ. Також виконавцем розроблені проекти технічних завдань на розробку кожного варіанту артилерійського комплексу.

Проте, 25 -мм спарені артилерійські установки 2М-3(М) замовником не придбано.

Наслідком відсутності чотирьох 25 -мм спарені артилерійські установки 2М-3(М) стала неможливість виконавця провести вимірювання та розрахунки запланованих робіт та дотриматись встановлених строків виконання 1 Етапу робіт, згідно до додатку № 1 до договору № 199.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що замовник свій обов'язок щодо прийняття робіт виконавця з оформленням відповідного акту не виконав, а відтак не визначив, яка сума авансового платежу підлягає залишенню у замовника за фактично понесені витрати, а виконавець заявляв, що вся сума авансового платежу використана в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення авансового платежу, перерахованого відповідно до договору № 199.

Судами встановлено, що виходячи із суті зобов"язань сторін, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 200 також є договором підряду.

Згідно з додатком 1 до договору №200 Виробом є 25-мм спарених артилерійських установках 2М-3(М) (том 1, арк. с.30).

Відповідно до пункту 2.2.1 договору №200 виконавець зобов'язався прийняти Вироби для виконання робіт у А-2637 (м.Очаків) та здійснити їх транспортування в місце проведення робіт виконавця, а також підписати разом з уповноваженим представником замовника в місці знаходження Виробів акт приймання-передачі Виробів для виконання робіт.

Датою передачі виконавцю Виробів для виконання робіт вважається дата передачі Виробів уповноваженому представнику виконавця та/або перевізнику виконавця у в/ч А-2637 (м.Очаків). Датою початку виконання робіт на Виробах вважається дата настання останньої з наступних подій:

- набрання договором чинності;

- підписання акту приймання-передачі Виробів для виконання робіт;

- перерахування замовником виконавцю валютних коштів згідно з п.5.1. договору (пункти 7.3., 7.4 договору №200).

Термін виконання послуг по цьому договору встановлюється 90 діб від дати підписання акту прийоми виробів в ремонт (пункт 3.1. договору №200).

Відповідно до додатку №10 до договору №200 до переліку покупних комплектуючих виробів, потрібних для капітального ремонту одної артилерійської установки 2М-3(М) віднесено випрямляч.

На виконання умов зазначеного договору відповідачем було розроблено та виготовлено 4 комплекти випрямляючих пристроїв для забезпечення електричного живлення приводів спарених артилерійських установок 2М-3(М) та підготовлено виробництво під капітальний ремонт артилерійських установок.

Проте, в порушення умов договору №200 відповідачу не було передано чотирьох 25-мм спарених артилерійських установок 2М-3(М) та не було складено акту прийому-передачі Виробів, у зв'язку з чим стало неможливим проведення виконавцем робіт, передбачених умовами договору №200, про що було повідомлено позивача листом від 30.12.2009 за вих.№403 та листом від 09.10.2012 за вих.№27/9-8778 (том 1, арк. с 113-115).

Пунктом 9.1. договору №200 встановлено, що у випадку, якщо цей договір не буде виконаний з причин, які залежали від виконавця, виконавець зобов'язаний повернути отримані грошові кошти замовнику протягом 10 банківських днів після письмової вимоги замовника, за винятком фактичних витрат по виконанню цього договору.

Також судами встановлено, що виконавець заявляв, що вся сума авансового платежу використана в повному обсязі.

Згідно ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки судами встановлено, що позивачем не доведено факт того, що невиконання умов договору сталося з причин, які залежали від виконавця, а встановлено, що саме позивачем (замовником) не було забезпечено належних умов для виконання умов договору № 200, то колегія суддів погоджується з їх висновками щодо відсутності правових підстав для повернення позивачу сплаченого за умовами договору № 200 авансового платежу.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Також колегія судів вважає обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про повернення коштів за невиконані роботи не підпадають під визначення збитків, наведене в зазначеній нормі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 та рішенням господарського суду м. Севастополя від 15.04.2013 у справі № 919/228/13-г - без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.