Постанова № 32923708, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 905/716/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М., Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Чуйко М.Г.; відповідача - Ніколенко І.В.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж № 560"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від22.05.2013 у справі № 905/716/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж № 560"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Азовінтекс"простягнення 503 380,15 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.2013 порушено провадження у справі № 905/716/13 - г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Сантехмонтаж №560" до ТОВ "Науково - будівельне підприємство "Азовінтекс" про стягнення 503 380,15 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Сантехмонтаж № 560" зменшело розмір позовних вимог і просило суд стягнути з ТОВ "Проектно - будівельне підприємство "Азовінтекс" суму заборгованості у розмірі 482 195,98 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2013 (суддя - Подколзіна Л.Д.) позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Проектно - будівельне підприємство "Азовінтекс" на користь ТОВ "Сантехмонтаж № 560" суму заборгованості у розмірі 482 195,98 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 скасовано, а в задоволенні позовних вимог ТОВ "Сантехмонтаж №560" про стягнення з ТОВ "Проектно - будівельне підприємство "Азовінтекс" заборгованості в розмірі 482 195,98 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2013 ТОВ "Сантемонтаж № 560" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013залишити без зміни..

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 24.07.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 07.08.2013.

Відповідно до розпорядження виконуючого обов'язки секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.08.2013 № 05-05/811 у зв'язку з виходом судді Жукової Л.В. із відпустки, для розгляду справи № 905/716/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 07.08.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що 20 червня 2007р. між ТОВ "Сантехмонтаж № 560" (Субпідрядник) та ТОВ "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (Генеральний підрядчик) був укладений договір субпідряду №522/2007-187, згідно умов якого Субпідрядник зобов'язався власними силами виконати роботи по вентиляції, кондиціонування повітря вбудованих санітарно-технічних систем конверторного цеху на ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", а Генпідрядник в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

До договору були укладені додаткові угоди, зокрема:

- додаткова угода від 08.01.2008 № 1 на пролонгацію договору субпідряду № 522/2007-187 від 20.06.2007;

- додаткова угода від 13.05.2008 № 2 на виконання додаткових робіт на об'єктах ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", зокрема на об'єкті "Газотурбінна електростанція комбінірованого циклу (ГТС КЦ) потужністю 303 МВт";

- додаткова угода від 01.12.2008 № 3 про порядок оплати заборгованості відповідача за виконану позивачем роботу за 2008 рік;

- додаткова угода від 01.05.2009 № 4 на виконання додаткових робіт на об'єктах ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", зокрема на об'єкті "Газотурбінна електростанція комбінірованого циклу (ГТС КЦ) потужністю 303 МВт".

У відповідності до умов пункту 1 додаткової угоди № 4 від 01.05.2009 позивач виконував роботи на об'єкті "Газотурбінна електростанція комбінірованого циклу (ГТС КЦ) потужністю 303 МВт" Блок № 1. Згідно умов пункту 2 додаткової угоди № 4 від 01.05.2009 позивач виконував роботи на об'єкті "Газотурбінна електростанція комбінованого циклу (ГТС КЦ) потужністю 303 МВт" вартістю орієнтовно на суму 690 717, 60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 482 195,98 грн. підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові зазначив, що позивач в розумінні ст. 1 ГПК України звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав передчасно, оскільки матеріали справи не містять та додатково позивачем суду не наданий підписаний та скріплений печатками сторін Акт спільної комісії про завершення робіт, передбачений умовами п. 3.4 договору субпідряду від 20.06.2007 № 522/2007-187, після підписання якого протягом 20 днів здійснюється остаточний розрахунок за виконані субпідрядником роботи.

Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновки позивача щодо належного виконання підрядних робіт, про що свідчать акти приймання виконаних робіт форми КБ -2 та довідки про вартість робіт, в розумінні ст. 34 ГПК України та п.3.4 договору не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт були складені в порушення норм чинного законодавства, а саме ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з таких підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором субпідряду.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

Разом з цим суди попередніх інстанцій не визначили строк виконання зобов'язань за спірним договором в частині оплати виконаних робіт, оскільки суд першої інстанції послався на те, що для вирішення питання погашення заборгованості позивач направив відповідачу листа - вимогу з графіком погашення заборгованості вих. № 88 від 16.09.2010 на суму 580 287,60 грн., на який відповідач відповіді не направив і дійшов до висновку, що відповідач визнав і борг, і графік погашення боргу.

Однак суд першої інстанції не дав правової оцінки зазначеному листу - вимозі з приводу внесення сторонами змін до спірного договору щодо встановлення строків оплати виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції також не визначив строк виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати виконаних робіт, не дав правової оцінки зазначеному листу - вимозі, а лише вказав на п. 3.4 договору, яким визначено кінцеві розрахунки та не взято до уваги п. 3.1 договору.

Згідно ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта, а підписаний однією стороною акт, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції, про те, що акти приймання виконаних робіт форми КБ-2 та довідки про вартість робіт, в розумінні ст. 34 ГПК України та п.3.4 договору не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень, 2009 року, грудень 2009 року, за лютий 2010 року та акти виконаних робіт за червень 2009 року, вересень 2009 року, за грудень 2009 року, які підписані та скріплені печатками сторін не містять дати їх підписання, а акти приймання виконаних робіт за липень 2009 року, серпень 2009 року, крім дати підписання не містять в графі "Принял заказчик" й підпису уповноваженої особи представника замовника, акт приймання виконаних робіт за лютий 2010 року, крім дати його підписання не містить в графі "Сдал подрядчик" підпису уповноваженого представника підрядника.

При цьому, суд першої інстанції також не дав оцінки обставинам справи щодо передання робіт підрядником і прийняття їх замовником з урахуванням вимог наведеного законодавства.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж № 560" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2013 та рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 у справі № 905/716/13 - г скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.