Постанова № 32923615, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 918/12/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Рівненської області 18.03.2013 Рівненського апеляційного господарського суду 29.04.2013у справі господарського суду№ 918/12/13 Рівненської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь"доТовариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" провизнання векселя таким, що не підлягає оплатіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивачаОлійник В.В.;- відповідачаОсадчий К.Є.;ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Русь" звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" про визнання простого векселя серії АА № 1804312 від 23.07.2008 таким, що не підлягає оплаті.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.03.2013 у справі № 918/12/13 (суддя Качур А.М.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 918/12/13 (колегія суддів у складі: Петухов М.Г. - головуючий суддя, судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 18.03.2013 у справі № 918/12/13 змінено, викладено абзац 3 сторінки 2 рішення в наступній редакції: "Пунктом 1.3. Договору визначено, що загальна договірна вартість цінних паперів, вказаних у пункті 1.1. цього Договору 4 567 600 грн."; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Русь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 18.03.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 918/12/13.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 918/12/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача визнати таким, що не підлягає оплаті простий вексель серії АА № 1804312 від 23.07.2008.

Підстави позову обґрунтовані тим, що станом на момент складення (видачі) простого векселя серії АА № 1804312 - 23.07.2008, а також станом на момент пред'явлення його до оплати - 15.09.2010, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців була відсутня юридична особа, якій по наказу повинен бути здійснений платіж за цим векселем, оскільки до 08.04.2011 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значилася юридична особа - Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс", в той час як найменування особи, якій по наказу повинен бути здійснений платіж - ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс"; відтак, відповідач не набув власності на цінний папір - простий вексель серії АА № 1804312 на підставах встановлених вексельним та/або цивільним законодавством України, тому він не отримав і прав, які ним посвідчуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Вказана норма кореспондується з приписами Закону України «Про обіг векселів в Україні», що визначає вексель (як простий, так і переказний) як засіб розрахунків, про що свідчать передбачені статтею 4 цього Закону чіткі вимоги до використання векселів у господарській діяльності, а саме: застосування векселів у розрахунках обов'язково має бути зазначено в договорі; вексель (простий або переказний) видають для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; номінал векселя на етапі його емісії не може бути вище ніж сума зобов'язання, за яким видають вексель. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), простий вексель повинен містити такі реквізити:

1) найменування «вексель», яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений;

2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

6) зазначення дати і місця складання векселя;

7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, яка діяла на час видачі спірних векселів) від імені юридичних осіб вексель підписується - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Статтею 76 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, встановлених цією нормою.

Отже, Уніфікований закон про переказні та прості векселі, пов'язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з підставами, пов'язаними з дефектом форми.

Тобто, навіть виявлення підробленого підпису на векселі від імені векселедавця або ж підпису вигаданих осіб чи інших осіб, які не можуть зобов'язуватися за векселем з тих чи інших підстав, не означає відсутності такого підпису взагалі. Такий вексель не слід вважати таким, що має дефект форми - відсутність підпису.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши вексель серії АА № 1804312 від 23.07.2008, встановивши, що простий вексель серії АА № 1804312 від 23.07.2008 містить всі необхідні реквізити, вказані у статті 75 Уніфікованого закону (назва "простий вексель"; зобов'язання сплатити 500 000 грн.; строк платежу - за пред'явленням, але не раніше 01.07.2010; місце, в якому повинен бути здійснений платіж - підлягає сплаті в м.Київ, ВАТ "Перший інвестиційний банк", р/р 26004001018321, МФО 3005064; найменування особи, якій по наказу повинен бути здійснений платіж - ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс"; дата і місце складання простого векселя - м. Київ, 23.07.2008 р.; підпис особи, яка видає документ (векселедавець) - в.о. ген. директора та головний бухгалтер ВАТ "ГК "РУСЬ"); відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.49) датою проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" є 25.03.1992; беручи до уваги те, що відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відповідача як про юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю станом на час оформлення спірного векселя, свідчить про помилку при здійсненні реєстраційних дій та обробці відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а не про відсутність такої юридичної особи взагалі; дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не підтвердив відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного векселя таким, що не підлягає оплаті та правомірно відмовили у позові.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом правомірно змінено абзац 3 сторінки 2 рішення та викладено в наступній редакції: "Пунктом 1.3. договору визначено, що загальна договірна вартість цінних паперів, вказаних у пункті 1.1. цього договору 4 567 600 грн.", оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 у справі № 54/4 встановлено, що загальна договірна вартість цінних паперів, вказаних у пункті 1.1. цього договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 становить 4 567 600 грн. (вказана постанова є преюдиціальною в силу приписів ст. 35 ГПК України).

Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме приписів ч. 1 ст. 77 ГПК України, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, суд відкладає розгляд справи в тому разі, коли спір не можливо розглянути в даному засіданні. Тому, питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Отже, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 101 ГПК України, оскільки апеляційний господарський суд не зазначено підстави прийняття від відповідача додаткових доказів, зокрема, нотаріально засвідченої копії договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, тому як таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення. До того ж, даний договір був предметом дослідження у справі № 54/4.

Всі інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 918/12/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА