Постанова № 32923602, 05.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 912/13/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Харченко В.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Гусак Б.М.

від відповідача: Богушевич Є.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р.

у справі № 912/13/13-г Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

про стягнення 438 571,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2013р. (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. (судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Тищик І.В.), визнано недійсним пункт 7.2. договору №14/2127/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р., укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", в частині нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 140135,38 грн., в тому числі: 31676грн.42коп. пені, 67330грн.45коп. три проценти річних та 41128грн.51коп. інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення пені на 285087,82грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму коштів.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2127/11, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно пункту 7.2 договору №14/2127/11 від 30.09.2011 року у разі порушення покупцем умов цього договору щодо строків оплати (п.п.6.1 та 6.2), покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

На виконання умов договору № 14/2127/11 від 30.09.2011року позивач передав протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року відповідно до актів приймання-передачі, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 57863162грн.15коп. Відповідач розрахувався за отриманий природний газ в повному обсязі, проте, з порушенням строків, обумовлених договором, однак прострочення платежів було незначним, у більшості випадків не перевищувало одного місяця.

З огляду на прострочення відповідачем платежів позивачем були нараховані 330112,44грн. пені, 67330,46грн. - 3% річних, 41128,51грн. інфляційних втрат.

Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені та подана заява про застосування строку позовної давності щодо суми пені, нарахованої за період з 10.12.2011р. по 26.12.2011р.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди перевірили поданий позивачем розрахунок пені та визнали правомірним в частині 316764,24 грн., поряд з цим дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 31676,42грн.,

При цьому, з посиланням на норми ст.ст. 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, господарські суди застосували наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення частини пені в розмірі 13348,20грн., що нарахована за період з 10.12.2011р. по 26.12.2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій встановили, що розрахунок суми трьох процентів річних у розмірі 67330,45грн. та 41128,51грн. інфляційних втрат є правильним.

Визнання недійсним пункту 7.2. договору №14/2127/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" в частині нарахування неустойки продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, як такої, що суперечить вимогам частини другої ст.260, ст. 261 Цивільного кодексу України та частини шостої ст.232 Господарського кодексу України є таким, що відповідає приписам вищенаведених правових норм.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі № 912/13/13-г - без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Харченко В.М.