Ухвала суду № 32922702, 03.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р.Справа № 2а-12938/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

за участю представника позивача: Лукашиної І. А.

за участю представника відповідача: Піскун Н.В.

за участю представника відповідача: Удовіченка К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-12938/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Екстрім"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.08.2012 року №0006592305 та від 23.08.2012 року №0006612305 у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року адміністративний позов приватного підприємства "Екстрім" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовані податкові повідомлення - рішення від 23.08.2012 року №0006592305 та від 23.08.2012 року №0006612305 у повному обсязі.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з викладених у ній підстав, просили суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Екстрім» у повному обсязі.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просила суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки від 07.08.2012 року №3156/2201/32629571 (далі за текстом - акт перевірки від 07.08.2012 року №3156/2201/32629571) (том 1 а.с. 14 - 64).

У висновках акту перевірки від 07.08.2012 року №3156/2201/32629571 відповідачем зазначено, що позивачем порушено п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР, п.п.14.1.3, 14.1.138 п.14.1 ст.14, п.146.5 ст.146, п.6підрозділу 4 розділу ХХ п.п.135.5.3 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, у результаті чого:

занижено податок на прибуток на загальну суму 515 673, 0 грн., у т.ч. 1 квартал 2012 року у сумі 515 673, 0 грн.;

зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму - 3 562 741, 0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 07.08.2012 року №3156/2201/32629571 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0006592305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 515 673грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 128 918, 25 грн. та від 23.08.2012 року №0006612305 згідно із яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 3 562 741грн. (том 1 а.с. 12-13).

Позивач, не погодившись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 23.08.2012 року № 0006592305 та від 23.08.2012 року №0006612305, подав у порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби у Харківській області первинну скаргу від 06.09.2012 року №71/юр (том 1 а.с. 71-78).

Листом від 17.09.2012 року за №4655\10/10-2-17 Державна податкова служба у Харківській області повідомила позивача про те, що висновки щодо правомірності збільшення Відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по спірним податковим повідомленням - рішенням неможливо зробити без проведення позапланової перевірки, у зв'язку із чим ДПС у Харківській області зобов'язано відповідача провести позапланову перевірку позивача та надати матеріали такої перевірки до 18.10.2012 року (том 1 а.с.123).

Листом від 05.11.2012 року за № 5465/10/10.2-17 ДПС у Харківській області повідомила позивача, що рішенням про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0006592305 та від 23.08.2012 року №0006612305 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (том 1 а.с. 79-83).

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності висновків, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, відповідач вважає, що порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Кодексу базується на тому, що позивачем не відображено у 1 кварталі 2012 року у складі валових доходів суму безнадійної заборгованості у розмірі 3 038 208, 0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Овімекс", внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування у сумі 3 038 208 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 року - 3 038 208 грн.

Вищенаведену позицію відповідач обґрунтовує тим, що оскільки ОСОБА_4 не облікується у реєстраційних документах як посадова особа, підписані від імені такої фізичної особи первинні документи носять ознаки юридичної дефектності та не дозволяють формувати дані податкового обліку учасників відповідних операцій.

Судовим розглядом встановлено, що розрахунки за надані роботи по укладеним між ТОВ "Овімекс" та позивачем договорам будівельного підряду №17-03.2008 року та на виконання робіт із озеленення території №20-03 від 20.03.2008 року, позивачем було проведено шляхом видачі простих векселів власної емісії на загальну суму 3 038 208грн. зі строком платежу 31.12.2025 року за виконані роботи, що підтверджуються актом приймання-приймання передачі векселів від 11.02.2009 року б/н та узгодження щодо порядку проведення розрахунків від 11.02.2009 року (том 1 а.с.185-188).

Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів. Пункт 1.13 зазначеної Інструкції передбачає можливість використання векселів як платіжних інструментів.

Згідно з ч. 3 ст. 341 Господарського кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що у разі видачі векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" передбачено, що вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ч.1 ст.203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.

Згідно ч.1 ст.204 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін. Зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Також, відповідно до ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належними чином.

Згідно ч.2 ст.604, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що видача векселя призводить до припинення зобов'язання щодо платежу за договором шляхом заміни цього зобов'язання на інше - щодо платежу за векселем, що є окремим від належного виконання способом припинення господарських зобов'язань.

Таким чином, здійснення розрахунків векселями за поставлені товари (послуги, роботи) не змінює способу розрахунків за договорами, а змінює лише платіжний інструмент, за допомогою якого можуть здійснюватися розрахунки за поставлені товари (послуги, роботи).

Отже, операція по проведенню розрахунків між позивачем та ТОВ "Овімекс" шляхом передачі векселів останньому в оплату кредиторської заборгованості відповідає вимогам діючого законодавства України, а за таких обставин спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку Позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо юридичної дефектності укладених між Позивачем та ТОВ "Овімекс" документів, а саме акту приймання-приймання передачі векселів від 11.02.2009 року б/н та узгодження щодо порядку проведення розрахунків від 11.02.2009 року, з підстав відсутності у ОСОБА_4 спеціальної правосуб'єктності на підписання вказаних документів.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідач не надав доказів того, що угода укладена між Позивачем та ТОВ "Овімекс" щодо погашення векселями згідно акту приймання-приймання передачі векселів від 11.02.2009 року б/н та узгодження щодо проведення розрахунків від 11.02.2009 року кредиторської заборгованості визнано у судовому порядку недійсними або те, що під час підписання такої угоди один із учасників не мав відповідної господарської компетенції на її підписання.

Позивачем на підтвердження наявності у ОСОБА_4 спеціальної правосуб'єктності на підписання від імені ТОВ "Овімекс" будь-яких фінансово господарських операцій, у тому числі укладення договори та підписання будь-яких документів, пов'язаних зі здійсненням господарських операцій, надано наказ від 06.02.2009 року, згідно якого ОСОБА_4 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора ТОВ "Овімекс" з правом підпису документів фінансово-господарської діяльності (том 1 а.с.189).

Колегія судді погоджується з судженням суду першої інстанції, що оскільки відповідач не заперечує щодо законності проведення розрахунків за поставлені товари (роботи, послуги) у вексельній формі, а у ОСОБА_4 підтверджена його правосуб'єктність на укладання угоди щодо проведення розрахунків у вексельній формі, то висновок відповідача щодо порушення Позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Кодексу, внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування у сумі 3 038 208 грн. є необґрунтованим та таким, що носить характер суб'єктивних припущень.

Також, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач включив до скалу валових витрат по рядку 04.09 по декларації за 1 квартал 2011 року витрати у сумі 1 055 946, 0 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, згідно п.5.2. ст.5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 (в редакції, чинній на момент винекнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 вказаної статті Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі за текстом-Положення) передбачено, що первинні документи-це документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно приписів наведеного пункту Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно підпункту 2.5 пункту 2 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно п.п.2.13 п.2 Положення передбачено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (п.п.2.15 п.2 вказаного Положення).

Наявні в матеріалах справи первинні документи (том 2 3) підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат по рядку 04.09 у 1 кварталі 2011 року по отриманим товарам, роботам, послугам)" за змістом та формою повністю відповідають вимогам, викладеними у ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача стосовно того, що позивачем в порушення п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року віднесено витрати у сумі 1 055 946, 0 грн, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку є помилковими та не узгоджується з матеріалами справи.

Щодо висновку відповідача з приводу завищення амортизаційних відрахувань у сумі 1 924 173, 0 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 686 061, 0 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 596 721, 0 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 641 391грн.

Згідно п.14 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу передбачено, що у 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень.

Відповідно п.п. 14.1.3 ст. 14 Кодексу передбачено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно п.п.14.1.19 ст.14 Кодексу передбачено, що вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Згідно п. 144.1 ст. 144 Кодексу передбачено, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу.

Відповідно до п.6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу передбачено, що для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Отже, починаючи з 1 квітня 2011року платник податків здійснює нарахування амортизації вартості основних засобів, виходячи з їх первісної або переоціненої вартості, на підставі даних інвентаризації, при цьому до переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Згідно п.4 П(С)БО32 передбачено, що інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Згідно п.16 П(С)БО32 передбачено, що підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 N 817 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315. Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об'єктів інвестиційної нерухомості.

Станом на 24.07.2008 року ринкова вартість Торгового центру "Візит" згідно оцінки вартості, проведеною ТОВ "УВЕКОН-ХАРКІВ" в рамках укладеною з ПП "Екстрім" угоди №130/08-НО від 24.06.2008 року складає 93 305 000, 0 грн. ( том 1 а.с.170 - 184).

Ринкова вартість Торгового центру "Візит" згідно оцінки вартості проведеною ТОВ "УВЕКОН-ХАРКІВ" складала 93 305 000, 0 грн., то станом на 31.12.2008 року (дата фінансового балансу) Позивач здійснив переоцінку вартості даного основного засобу та відобразило у бухгалтерському обліку за його справедливою вартістю.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правильно на підставі даних інвентаризації розраховано амортизаційні відрахування за 2, 4 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, виходячи із переоціночної вартості Торгового центру "Візит", сума дооцінки якого проведена до 1 січня 2010 року та відображена у бухгалтерському обліку позивача, а висновок Відповідача щодо завищення амортизаційних відрахувань у сумі 1 924 173, 0 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 686 061, 0 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 596 721, 0 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 641 391, 0грн є безпідставним.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94, п.п.14.1.3, 14.1.138 п.14.1 ст.14, п.146.5 ст.146, п.6підрозділу 4 розділу ХХ п.п.135.5.3 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що дії податкового органу, пов'язані з прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року №0006592305 та від 23.08.2012 року №0006612305 не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 05.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-12938/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2013 р.