Ухвала суду № 32922692, 27.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-12945/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-12945/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача щодо розповсюдження податкової інформації, викладеної в акті про неможливість проведення зустрічної звірки позивача № 670/22-4/35698428 від 15.10.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень-липень 2012 року неправомірними та зобов'язати відповідача спростувати зазначену інформацію.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. по справі № 2а-12945/12/2070 закрито провадження по справі за позовом ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. по справі № 2а-12945/12/2070 та повернути справу для подальшого розгляду.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який існує між сторонами, є цивільним-правовим, а позовні вимоги стосуються захисту особистого немайнового права - честі, гідності та ділової репутації позивача шляхом спростування поширеної недостовірної інформації, яка викладена в акті зустрічної звірки № 670/22-4/35698428 від 15.10.2012 року, а тому, враховуючи суб'єктний склад сторін, такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Тому дана справа не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявлений спір не має публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Стаття 95 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 глави 3 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому статтею 16 глави 3 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію".

Згідно ст. 104 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 КАС України Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Отже, судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не доводять наявність між сторонами публічно-правового спору, в якому позивач здійснює владні управлінські функції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. по справі № 2а-12945/12/2070 прийнята у відповідності до норм чинного процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-12945/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.