Постанова № 32921032, 19.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року 10:56 810/2380/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив Транслайн" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Позитив Транслайн" (далі - позивач, товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №000001202204 від 23.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними. Фактично позивач має належним чином оформлені оригінали договорів та податкових накладних, складених позивачем і контрагентом - ПП «Київжитлоспецсервіс». Висновки про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на підставі акту перевірки контрагента позивача. Позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У письмових запереченнях зазначив, що при складанні акту перевірки податковим органом було використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Київжитлоспецсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2012 по 03.09.2012, яким встановлено, що ПП «Київжитлоспецсервіс» фінансово-господарська діяльність здійснювалась без наміру створення правових наслідків в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Крім того, за вищевказаними фінансово-господарськими операціями до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи. ТОВ «Позитив Транслайн» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПП «Київжитлоспецсервіс» в липні 2012 року на загальну суму 133583,33 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн» є юридичною особою, що зареєстрована 29.09.2009 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 21.10.2009 Ірпінською ОДПІ.

19 листопада 2009 року позивачем отримано ліцензію головної державної інспекції на автомобільному транспорті міністерства транспорту та зв'язку України на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Строк дії ліцензії з 18.11.2009 по 17.11.2014.

31 липня 2012 року до податкового органу надійшли матеріали від СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а саме постанова ст.слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Зеря К.Ф. від 17.07.2012 про призначення по кримінальній справі №80-0280 позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Позитив Транслайн» щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами, зокрема з ПП «Київжитлоспецсервіс».

10 грудня 2012 року податковим органом позивачу направлено запит про надання пояснень та копій документів з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Київжитлоспецсервіс». Цей запит позивачем отримано поштою 17.12.2012. У подальшому 13 грудня 2012 року податковим органом направлено повторний запит до позивача про надання пояснень та копій документів з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

13 грудня 2012 року начальником Броварської ОДПІ винесено наказ №1260 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Позитив Транслайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 з 13.12.2012 на 5 робочих днів та направлення на перевірку №1240 від 13.12.2012.

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Броварської ОДПІ 13.12.2012 складено акт №178/22/36678601 про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Позитив Транслайн» та вручення для ознайомлення та підписання направлення та наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки у зв'язку з відмовою посадових осіб ТОВ «Позитив Транслайн» у допуску співробітника Броварської ОДПІ до проведення перевірки.

У подальшу податковим органом подано до суду подання про зупинення видаткових операцій ТОВ «Позитив Транслайн», яке було задоволено Київським окружним адміністративним судом.

15 січня 2013 року начальником Броварської ОДПІ винесено наказ №47 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Позитив Транслайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 з 15 січня 2013 року на 3 робочих дні та направлення на перевірку від 15.01.2013 №39.

На підставі наказу від 15.01.2013 №47 Броварської ОДПІ, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Позитив Транслайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

За результатами складено Акт перевірки від 18.01.2013 №32/222/36678601, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено значення рядка 19 «від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» в липні 2012 року на суму 81983 грн., та значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в липні 2012 року на суму 51600 грн. та запропоновано відобразити зменшення значення рядка 19 податкової декларації з ПДВ на загальну суму 81983 грн. шляхом відображення зі знаком «-» в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ; ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Позитив Транслайн» із зазначеним в акті перевірки постачальником ПП «Київжитлоспецсервіс».

Під час перевірки податковим органом використана наступна інформацію: пояснення громадянки ОСОБА_2 про непричетність до фінансово-господарської діяльність ПП «Київжитлоспецсервіс», в яких засновник та директор ПП «Київжитлоспецсервіс» ОСОБА_2 пояснила, що 01.02.2012 за грошову винагороду вона зареєструвала на своє ім'я це підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також використано акт ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва від 10.10.12 №681/3-22-30-36557181 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Київжитлоспецсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2012 по 30.09.2012, яким встановлено, що ПП «Київжитлоспецсервіс» фінансово-господарська діяльність здійснювалась без наміру створення правових наслідків, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.10 по 28.02.12. Крім того, за вищевказаними фінансово-господарськими операціями до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи. Оформлення ПП «Київжитлоспецсервіс» первинних документів щодо реалізації товарів на адресу ТОВ «Позитив Транслайн» є таким, що суперечить нормам Цивільного законодавства та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Отже, по правочинах, здійснених ТОВ «Позитив Транслайн» із зазначеним у акті перевірки постачальником ПП «Київжитлоспецсервіс» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПП «Київжитлоспецсервіс» в липні 2012 року на загальну суму 133583,33 грн.

Позивачем на акт перевірки подано письмові заперечення, які листом від 30.01.2013 податковим органом відхилено.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000162202 від 04.02.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 133583 грн.

Позивач оскаржив це податкове повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення №0000162202 від 04.02.2013 залишено без змін.

Судом встановлено, що 1 березня 2012 року укладено договір поставки №010312 між позивачем (постачальник) та ПП «Київжитлоспецсервіс» (покупець), предметом якого є в порядку та на умовах визначених цим договором, продати та доставити покупцю замовлений товар, а саме: залізобетонні вироби, пісок річковий, відсів та інше відповідно до прайс-листа постачальника. Розділом 1 «предмет договору» цього договору передбачено, що загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Виконавцем і прийнятих замовником заявок протягом терміну дії Договору. Розділом 2 «порядок замовлення товару» передбачено, що покупець надає замовлення постачальнику, в якому зазначає асортимент, номенклатуру, асортимент, комплектність Товарів, продаж якого здійснюється Постачальником. Передача Товару (партії Товару) покупцю здійснюється згідно з видатковими накладними та/або товарно-транспортними накладними, в яких зазначається номер та дата рахунку-фактури на замовлений Товар (партію товару). Надання покупцем замовлення постачальнику, надсилання постачальником рахунку-фактури покупцю та надання покупцем згоди на прийняття товару (партії товару) за договором та рахунком-фактурою може здійснюватися за допомогою факсу або електронної пошти. Видаткові накладні мають містити оригінальні підписи уповноважених представників сторін та мають бути засвідчені печатками сторін. Видаткові накладні виписуються у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі письмових або усних заявок покупця, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, номенклатура товару, адреса поставки, при необхідності погодинний графік поставки. Розділом 3 «визначення ціни товару» передбачено, що у випадку зміни ринкових цін на товар, та/або прийняття державними органами законодавчих актів, що на впливають на формування договірної ціни (зростання цін на сировину, матеріали, енергоносії, транспорт, механізми), а також впливу інфляції на ціну - постачальник має право змінювати ціни на товар. Про зміну ціни на товар постачальник письмово повідомляє покупця не пізніше 10 календарних днів, до дня зміни розцінок. У разі неотримання письмової відмови від договору, нова ціна вважається погодженою. Вартість транспортування зазначається в рахунках на оплату товару окремим рядком та/або входить в ціну товару і сплачується одночасно з оплатою вартості поставленого товару на умовах цього Договору. Розділом 4 «порядок розрахунків» передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару, в томі числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальнику, у разі поставки товару транспортом постачальника згідно видаткових та/або товарно-транспортних накладних, здійснюються в безготівковому порядку протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Розділом 5 «умови доставки і передачі товару» передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі письмових замовлень покупця, погоджених з Постачальником, викладених в усному чи письмовому вигляді та переданих факсом/особисто. Уповноважені представники Сторін усно в телефонному режимі узгоджують всі суттєві умови поставки товару на кожну наступну партію товару. Замовлення, надані в порядку, передбаченому п.5.1 цього Договору, є підставою для формування рахунку-фактури на товар. Поставка товару може здійснюватися постачальником окремими партіями автомобільним транспортом по реквізитам покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару або не узгоджено сторонами. Строк поставки кожної окремої партії товару визначається в заявках на товар, але не повинен перевищувати 5 календарних днів з моменту підписання сторонами заявки на поставку партії товару. Розділом 6 «прийом-передача товару» передбачено, що постачальник зобов'язаний проінформувати покупця про проведену поставку товару в такий час і таким способом, щоб покупець отримав таке повідомлення за 3 (три) доби до прибуття товару в місце його призначення. При прийманні товару за кількістю та якістю сторони керуються Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу PCP від 15.06.65 № п-6 і від 25.04.66 №п-7. Якщо при прийманні товару буде виявлена нестача, невідповідність якості товару вимогам стандартів-виклик представника постачальника є обов'язковим. Представник постачальника повинен прибути до покупця на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання такого виклику. В разі відсутності вини постачальника всі витрати, пов'язані з викликом представника постачальника, оплачуються покупцем. Перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, відбувається в момент поставки товару, що оформляється видатковою накладною або/та товаротранспортною накладною.

1 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Київжитлоспецсервіс» (постачальник) укладено договір поставки №120301, предметом якого є в порядку та на умовах визначених цим договором, продати та доставити покупцю замовлений товар, а саме: пісок річковий, щебінь та ін. будівельний матеріал відповідно до прайс-листа постачальника. Розділом 1 «предмет договору» цього договору передбачено, що загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних виконавцем і прийнятих замовником заявок протягом терміну дії договору. Розділом 2 «порядок замовлення товару» передбачено, що покупець надає замовлення постачальнику, в якому зазначає асортимент, номенклатуру, асортимент, комплектність Товарів, продаж якого здійснюється Постачальником. Передача Товару (партії Товару) покупцю здійснюється згідно видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних, в яких зазначається номер та дата рахунку-фактури на замовлений Товар (партію товару). Надання покупцем замовлення постачальнику, надсилання постачальником рахунку-фактури покупцю та надання покупцем згоди на прийняття товару (партії товару) за договором та рахунком-фактурою може здійснюватися за допомогою факсу або електронної пошти. Видаткові накладні мають містити оригінальні підписи уповноважених представників сторін та мають бути засвідчені печатками сторін. Видаткові накладні виписуються у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі письмових або усних заявок покупця, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, номенклатура товару, адреса поставки, при необхідності погодинний графік поставки. Розділом 3 «визначення ціни товару» передбачено, що у випадку зміни ринкових цін на товар, та/або прийняття державними органами законодавчих актів, що на впливають на формування договірної ціни (зростання цін на сировину, матеріали, енергоносії, транспорт, механізми), а також впливу інфляції на ціну - постачальник має право змінювати ціни на товар. Про зміну ціни на товар постачальник письмово повідомляє покупця не пізніше 10 календарних днів, до дня зміни розцінок. У разі неотримання письмової відмови від договору, нова ціна вважається погодженою. Вартість транспортування зазначається в рахунках на оплату товару окремим рядком та/або входить в ціну товару і сплачується одночасно з оплатою вартості поставленого товару на умовах цього Договору. Розділом 4 «порядок розрахунків» передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару, в томі числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальнику, у разі поставки товару транспортом постачальника згідно видаткових та/або товарно-транспортних накладних, здійснюються в безготівковому порядку протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Розділом 5 «умови доставки і передачі товару» передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі письмових замовлень покупця, погоджених з Постачальником, викладених в усному чи письмовому вигляді та переданих факсом/особисто. Уповноважені представники Сторін усно в телефонному режимі узгоджують всі суттєві умови поставки товару на кожну наступну партію товару. Замовлення, надані в порядку, передбаченому п.5.1 цього Договору, є підставою для формування рахунку-фактури на товар. Поставка товару може здійснюватися постачальником окремими партіями автомобільним транспортом по реквізитам покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару або не узгоджено сторонами. Строк поставки кожної окремої партії товару визначається в заявках на товар, але не повинен перевищувати 5 календарних днів з моменту підписання сторонами заявки на поставку партії товару. Розділом 6 «прийом-передача товару» передбачено, що постачальник зобов'язаний проінформувати покупця про проведену поставку товару в такий час і таким способом, щоб покупець отримав таке повідомлення за 3 доби до прибуття товару в місце його призначення. При прийманні товару за кількістю та якістю сторони керуються Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу PCP від 15.06.65 № п-6 і від 25.04.66 №п-7. Якщо при прийманні товару буде виявлена нестача, невідповідність якості товару вимогам стандартів-виклик представника постачальника є обов'язковим. Представник постачальника повинен прибути до покупця на протязі 3 днів з моменту отримання такого виклику. В разі відсутності вини постачальника всі витрати, пов'язані з викликом представника постачальника, оплачуються покупцем. Перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, відбувається в момент поставки товару, що оформляється видатковою накладною або/та товаротранспортною накладною.

На виконання умов договору №010312 від 01.03.2012 позивачем надано двадцять вісім видаткових накладних, складених у липні 2012 року (том 1 а.с. 42-71), двадцять вісім податкових накладних (том 1 а.с.81-111), дві банківські виписки (том 1 а.с.113).

На виконання умов договору 120301 від 01.03.2012 позивачем надано тридцять чотири видаткових накладних (том 1 а.с. 73-79, том 3 а.с. 4-57), тридцять чотири податкових накладних (том 1 а.с.115-121, том 3 а.с. 4-57), два платіжних доручення (том 3 а.с.59-60).

Між позивачем та ПП «Київжитлоспецсервіс» 30 червня 2012 року укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється згідно актів звірок, які позивачем на вимогу суду не надано.

Для підтвердження подальшої реалізації отриманої продукції від ПП «Київжитлоспецсервіс» позивачем надано договір поставки №290312 від 29.03.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Алькор», акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Альдор», договір №0102 відповідального зберігання від 01.02.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Укрвантаж», акт приймання робіт від 01.02.2012, договір поставки №110801 від 01.08.2011, укладений між позивачем та ТОВ «Бетон Комплекс», додаткова угода до договору поставки №110801 від 01.08.2011, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, договір №60 на виготовлення та поставку продукції від 23.07.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Бетон Комплекс», договір №01022012 від 01.02.2012, укладений між позивачем та ДБК Управління справами ВР України, договір про надання послуг №09/01 від 01.06.2011, укладений між позивачем та ТОВ «Бетон Комплекс», акти приймання-передачі предмету лізингу від 01.04.2011 №033/11, договір поставки №03/09 від 03.09.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Гила-Трейд», договір поставки №078-П від 32.05.2012, укладений між позивачем та ПАТ «Завод будівельних виробів-1», договір поставки №90-А від 14.09.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Будконстракшн», специфікація №1 до договору №90-а від 14.09.2012, договір купівлі-продажу №0301 від 03.01.2012, укладений між позивачем та філією «Києво-Святошинське ДЕУ», контракт №2011/3 про поставку бетонорастворозмішувальної установки від 23.02.2012, видаткова накладна, картка рахунку №631, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації.

Позивачем надано до суду товарно-транспорті накладні, виписані у липні 2012 року, з яких вбачається, що в них зазначено автопідприємство - ТОВ «Позитив Транслайн», вантажовідправник - «Київжитлоспецсервіс», та вказано замовників, зокрема ТОВ «Аерок», ТОВ «Бетон-Комплекс», ЗАТ «Термінал - М», ТОВ «Автобудкомплекс», ЗАТ «ЗБВ-1», ПП «Гранд Пекс», ТОВ «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «ПС ШРБУ», ТОВ «Арт-Буд-Компани», ТОВ «Вальдор». Крім того, в товарно-транспортних накладних зазначено прізвище водія, марка автомобіля, пункт розвантаження та пункт навантаження, назва продукції, одиниця виміру, кількість. Разом з тим, при дослідженні товарно-транспортних накладних виявлено відсутність номера подорожнього листа, сертифікату відповідності накладної з номером, підпис особи яка дозволила відпуск, ким одержано вантаж, його ПІП, а також відсутні будь-які відомості в графі транспортні послуги (т.1 а.с.142-149, т.2 а.с.1-245).

Позивачем на підтвердження отримання продукції саме від ПП «Київжитлоспецсервіс» надано договори, податкові та видаткові накладні, а також банківські виписки та платіжні доручення.

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період.

До суду представником позивачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

На вимогу суду позивачем не надано інших доказів транспортування товару від ПП «Київжитлоспецсервіс» до позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від ПП «Київжитлоспецсервіс» на підставі укладених договорів до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані договори, видаткові накладні та податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (прайс-листи, заявки з відомостями асортименту, номенклатуру, комплектність товарів, рахунки-фактури, замовлення покупця, товарно-транспортні накладні на перевезення товару від ПП «Київжитлоспецсервіс» до позивача, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, акт приймання-передавання товару, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів, листування з ПП «Київжитлоспецсервіс» стосовно виконання умов договорів про надання послуг тощо), а відомості, які зазначені в наявних товарно-транспортних накладних, не дають можливості в повній мірі встановити суть цих господарських операцій.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що позивачем на вимогу суду для підтвердження реальності господарських операцій надано лише вищевказані договори, видаткові накладні та податкові накладні. При цьому позивачем на вимогу суду не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій.

Отже, позивачем на вимогу суду не надано доказів, які належним чином підтверджують реальне виконання договорів поставки товару та послуг від ПП «Київжитлоспецсервіс», а також не надано інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій. Суд зазначає, що в окремих оформлених документах (ТТН) зазначені відомості, з яких неможливо встановлення суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару та послуг від контрагента позивача - ПП «Київжитлоспецсервіс» на підставі укладених договорів до позивача не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ПП «Київжитлоспецсервіс» на підставі укладених договорів, а надані докази: договори, видаткові, податкові накладні є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 червня 2013 р.