Постанова № 32920919, 07.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1258/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представників позивача - Кубланова Є.М., Кубанової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрум" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №000671502/401 від 04.03.2013 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 666,67 грн.

У ході розгляду справи 07 серпня 2013 року було замінено первинного відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на належного - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1262/15.2-05/32860434 від 12.02.2013 року щодо порушення ним ст.ст.185,188,187, 198, 206 Податкового кодексу України, ст.203,215,228,216 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2012 року на загальну суму 2 666,67 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що ТОВ "Центрум" для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "Старт - Д " у спірному періоді. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. Посилався на відсутність доказів визнання недійсним укладеного між позивачем та ТОВ "Старт - Д" договору в судовому порядку. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отримані товари були використані у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ТОВ "Центрум" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляду справи надали додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій у вересні 2012 року, долучивши до матеріалів справи первинні документи на підтвердження їх реальності.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджувала про те, що надані для перевірки товарно - транспортні накладні не були оформлені належним чином, що ставить під сумнів реальність транспортування купленого у ТОВ «Старт -Д» товару у відповідному періоді, не було надано договір купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей, що є доказом відсутності постачання товару. Посилалась на те, що за результатами перевірки ТОВ «Старт- Д» останньому зменшено податковий кредит по відносинам з позивачем в силу нікчемності правочинів. Відтак спірний податковий кредит ТОВ «Центрум» є штучним та недійсним. Укладені за участі ТОВ «Старт -Д» правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків, кошти вказаному контрагенту перераховувались з метою заниження об"єкта оподаткування, несплати податків. Означене підприємство не може виконувати свої договірні зобов'язання в силу відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що ТОВ «Центрум» зареєстроване як юридична особа 30.03.2004 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та з 08.04.2004 року є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Центрум» по питанню взаємовідносин з ТОВ "Старт - Д " (код ЄДРПОУ 32694059 ) за вересень 2012 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт (надалі - Акт перевірки) перевірки №1262/15.2-05/32860434 від 12.02.2013 року , у висновках якого зафіксовано порушення ТОВ «Центрум» п.185.1ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 206.1 ст.206 Податкового кодексу України, частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року про обсяги придбання та податковий кредит за перевіряємий період не є дійсними, внаслідок зменшено податковий кредит на суму 2 666,67 грн. (а.с.9-12 )

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 04.03.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №000671502/401, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 666,67 грн. ( а.с.13)

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність , виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. 198, 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2 666,67 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.206.1. ст.206 Кодексу адміністративного судочинства, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ «Центрум» фактично не здійснював придбання товару у ТОВ "Старт - Д ", оскільки, на думку контролюючого органу, такий товар фактично контрагентом позивача не поставлявся в силу відсутності можливості останнього виконання своїх договірних зобов'язань, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 2 666,67 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено факт господарських взаємовідносин у періоді , що перевірявся, між ТОВ «Центрум» (Покупець) та ТОВ "Старт - Д " (Постачальник) на підставі усного договору купівлі - продажу. Як було зазначено представником позивача, договір було укладено в усній формі, оскільки поставка товару мала разовий характер. Вказаний спосіб дій не протирічить закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду податкову накладну, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, накладну, рахунок, журнал проводок щодо бухгалтерського обліку купленого товару, платіжні доручення (а.с.26-43) Згідно наданих документів вбачається, що предметом купівлі - продажу за даним договором є шпуля картонна 76 мм. На підтвердження транспортування купленого товару суду надано товарно - транспортну накладну, договір оренди транспортного засобу №3/01 від 02.04.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність (а.с.19-25) На підтвердження наявності у позивача складського приміщення для зберігання куплених шпуль картонних позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення №23 від 01.09.2012 року, технічний паспорт, договір суборенди земельної ділянки №17 від 01.06.2011 року ( а.с. 14-21 )

Представником позивача надано пояснення щодо використання купленого товару у власній господарській діяльності ТОВ «Цетрум». Зокрема, зазначено, що куплені у ТОВ "Старт - Д» " шпулі картонні 76 мм., які належним чином оприбутковані на складі позивача, були в подальшому використані для виготовлення власної продукції - стрічок антикорозійних, які входять до складу «Системи антикорозійної бітумно - полімерної «Інтейп» згідно зареєстрованих технічних умов. Таким чином вподальшому позивачем була реалізована стрічка антикорозійна з метою отримання прибутку. ( а.с.44, 55-59 )

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкової накладної не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформленої податкової накладної надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ТОВ "Центрум " сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару у ТОВ "Старт - Д", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд критично оцінює посилання податкового органу як на правову підставу зменшення позивачу податкового кредиту у вересні 2012 року відсутність угоди, на підставі якої здійснювалась поставка товару, та неналежне оформлення товарно - транспортної накладної, оскільки вони спростовуються поясненнями позивача щодо укладення угоди в усній форм, що не заборонено законом, та наданими достатніми доказами транспортування товару. Крім того, оформлення неналежним чином товарно - транспортної накладеної не може бути беззаперечним доказом відсутності поставки товару. Податковим органом інших доказів на підтвердження таких висновків суду не надано.

Відкидає суд і посилання податкового органу на те, що на підставі Акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7203/224/32694059 від 21.12.2012 року встановлено порушення ТОВ «Старт- Д» ст.185 Податкового кодексу України та встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів ( послуг) підприємствам - покупцям у 2011 - 2012 року (в тому числі і позивачу), відтак спірний податковий кредит ТОВ «Центрум» є недійсним.

Позивачем було надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування спірного податкового кредиту.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «Центрум» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивної діяльності ТОВ «Старт -Д» , ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Крім того, у матеріалах справи наявні відповідні рішення судів щодо визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по формуванню висновків вищевказаного акту. Таким чином він не може слугувати доказом недійсності спірного податкового кредиту ТОВ «Центрум». (а.с.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ТОВ "Старт - Д " має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

З - поміж іншого, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що договір купівлі - продажу, укладений між ТОВ «Центрум» та ТОВ "Старт - Д", був визнаний недійсним в судовому порядку. Відсутні також і обвинувальні вироки суду стосовно посадових осіб ТОВ "Старт - Д ".

При цьому суд відкидає доводи відповідача з приводу нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Старт - Д ", враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження .

Тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період кошти, спрямовані на оплату товару, отриманого від ТОВ "Старт - Д ".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування Кременчуцькою ОДПІ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 666,67 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 666,67 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0001671502/401 від 04.03.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001671502/401 від 04.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі суб'єкта владних повноважень в особі Кременчуцької ОДПІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" витрати зі сплати судового збору в сумі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков