Рішення № 32918837, 07.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.2013 Справа № 905/5297/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м.Донецьк

до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Шахтарськ Донецької області

про стягнення 6 111,22грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Золотухіна О.М. - представник по довіреності від 17.07.13р.

від відповідача - ОСОБА_1 - особисто

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ Донецької області основного боргу у сумі 5 328,38грн., суми індексу інфляції у сумі 15,98грн., 3% річних у сумі 128,52грн., пені у сумі 638,34грн. (Усього 6 111,22грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №24 поставки товару від 20.01.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії товарно-транспортних накладних №351422 від 04.09.2012р., №354748 від 06.09.2012р., №354776 від 06.09.2012р., №406848 від 16.10.2012р., №406782 від 16.10.2012р., копії банківських виписок.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.08.2013р. повідомив суд про те, що з сумою основного боргу погоджується у повному обсязі та зобов»язується сплатити її у найкоротший термін.

У судовому засіданні 07.08.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на прийнятті судового рішення в даному засіданні.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

20 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м.Донецьк (далі по тексту-Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Шахтарськ Донецької області (далі по тексту-Покупець), був укладений договір №24 поставки товару, згідно умов якого Постачальник зобов"язався систематично поставляти та передавати у власність покупця лікарськи засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інше, а покупець зобов»язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №24 поставки товару від 20.01.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.3.1 договору сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару та розмір націнки вказується в товарно-транспортних накладних, які є невід»ємною частиною даного договору.

В кожній товарно-транспортній накладній передбачений наступний строк оплати -14 днів з моменту одержання товару.

Пунктом 6.4 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2011р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов Договору, за товарно-транспортними накладними №351422 від 04.09.2012р., №354748 від 06.09.2012р., №354776 від 06.09.2012р., №406848 від 16.10.2012р., №406782 від 16.10.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 6 643,85грн.

З представлених товарно-транспортних накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Частково відповідач оплатив одержаний товар на суму 1 315,47грн.

За період з 01.09.2012р.-07.08.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу у розмірі 5 328,38грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.3.1 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 5 328,38грн.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 5 328,38грн. перед позивачем, про що свідчить відзив на позовну заву, а також підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків за вищевказаний період. Проте, доказів оплати заборгованості на суму 5 328,38грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 638,34грн. пені за прострочення оплати товару відповідно до п. 5.2 договору.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2 Договору сторони встановили, що покупець за несплату вартості товару в установлені строки, сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Отже, сторонами самостійно узгоджено, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов»язань. Таким чином, судом не застосовуються приписи п.6 ст.232 ГК України.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня за періоди з 19.09.2012р.-16.07.2013р. (накладна №351422), з 21.09.2012р.-16.07.2013р. (накладна №354748, №354776), з 31.10.2012р.-16.07.2013р. (накладна №406848, №406782) складає 638,34грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за вищевказані періоди проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в кожній товарно-транспортній накладній, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 128,52грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за період з жовтня 2012р.-черевень 2013р. (накладні №351422, №354748, №354776), за період з листопада 2012р.-черевень 2013р. (накладна №406848, №406782) у розмірі 15,98грн. задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м.Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ Донецької області про стягнення 6 111,22грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м.Донецьк основний борг у сумі 5 328,38грн., суму індексу інфляції у сумі 15,98грн., 3% річних у сумі 128,52грн., пеню у сумі 638,34грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна