Вирок № 32918567, 18.06.2013, Старобільський районний суд Луганської області

18.06.2013

Справа 1-кп/431/117/2013 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Старобільський районний суд Луганської області складі

головуючого-судді Пелиха О.О.,

при секретарі Чесаловій О.Є.,

за участі прокурора Редько О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Старобільська, Луганської області, українця, громадянина України, з професійно технічною освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

встановив:

09 квітня 2013 року о 20-00 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21083 реєстраційний номер НОМЕР_3 виїжджаючи зі стоянки транспортних засобів на головну дорогу поблизу Старобільського елеватору, розташованого за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. 1-го Травня, 4, та рухаючись в напрямку с. Чмирівка Старобільського району, скоїв зіткнення з велосипедом марки «Україна» під керуванням ОСОБА_2, який рухався по вул. 1-го Травня м. Старобільська, в напрямку з с. Чмирівка Старобільского району до пл. Базарна м. Старобільськ, в результаті чого пасажир велосипеду ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 114 від 13.04.2013 року ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: «закритого перелому внутрішньої лодижки лівої голені, яке відноситься до категорії середньої тяжкості тілесного ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я (яке вимагає для свого загоєння і відновлення функції термін понад 21 добу)».

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 568\18 від 14.05.2013 року у даній дорожній обстановці нормативні (належні) дії водія автомобіля ВАЗ-21083, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.10.2 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог зазначеного вище пункту, виїжджаючи на дорогу з місця стоянки, водій ОСОБА_1 повинен перед проїзною частиною дати дорогу транспортним засобам, що рухалися по ній.

п. 10.2 Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Відповідно до положень п. 1.10 ПДР України терміни, наведені в цих Правилах, мають таке значення:

дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може змусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля ВАЗ-21083, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 визначалася дотриманням з його боку вимог п. 10.2 ПДР України, для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, оскільки, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21083, реєстраційний номер НОМЕР_3, він мав можливість постійно контролювати швидкісний режим і напрямок руху свого транспортного засобу.

Викладене свідчить про те, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1, виконуючи належним чином вимоги п. 10.2 ПДР України, мав технічну можливість запобігти пригоді.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21083, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1, що не відповідали вимогам п. 10.2 ПДР України, з'явилися умовою створення аварійної ситуації і, з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

18 червня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 було укладено угоду про примирення. При цьому між сторонами визначена міра покарання.

Прокурор не заперечувала щодо укладання угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю. Просив затвердити укладену між ним та потерпілою 18 червня 2013 року угоду про визнання винуватості. Наслідки затвердження даної угоди йому відомі.

Суд переконався у добровільності укладення обвинуваченим та потерпілим угоди і що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь - яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи, що угода про примирення від 18 червня 2013 року була укладена добровільно, вона відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується в побуті, має на утримання неповнолітнього сина.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 згідно до ст.124, 126 КПК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах КУ «Старобільське РТМО» на суму 4 401 грн. 60 коп. підлягає задоволенню та стягненню з обвинуваченого згідно ст.128 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 473, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 від 18 червня 2013 року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі

3 400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави - одержувач УК у Старобільському районі /Старобільський р-н/ 24060300 р/р 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області інд.код 37858396 процесуальні витрати понесені при провадженні авто технічної експертизи №568/18 від 14 травня 2013 р. у розмірі 1 040 грн. 40 коп..

Речові докази - автомобіль марки ВАЗ-21083 реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_1 та велосипед марки «Україна» , що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 - залишити у користуванні відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КУ «Старобільське РТМО» витрати на лікування ОСОБА_3 на р/р 31419544700331, МФО 804013 ГУДКСУ Луганська область код 24048483, вид платежу - інші витрати - 24060300 у сумі 4 401 грн. 60 коп.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя О.О.Пелих