Рішення № 32918295, 08.08.2013, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 437/6342/12

Провадження № 437/6342/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого - судді Порошиної О.О.

при секретарі - Бутенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Синельниківської міської ради про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення, який до початку судового засідання уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №DNU0G100000179 від 25.04.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22 400.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2027 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом. За відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 25.04.2007 року уклали договір іпотеки № №DNU0G100000179. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 54,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 141 400 грн. 00 коп.

Згідно ст.ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов»язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення боржником зобов»язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідач станом на 14.09.2012 року має заборгованість 54028.11 доларів США, яка складається з наступного:

22708.80 доларів США-заборгованість за кредитом; 12131.23 доларів США-заборгованість по процентам за користування кредитом; 2060.80 доларів США-заборгованість по комісії за користування кредитом; 14524.71 доларів США-пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а також відповідно до Договору; 31.29 доларів США-штраф (фіксована частина), 2571.28 доларів США- штраф (процентна складова).

На виконання ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку», ч.2, 3 ст.109 ЖК України, позивачем надсилався 14.09.2012 року за №30.1.0.0/2-816 лист вимога до відповідача щодо вимоги від ОСОБА_1 повернення суми кредиту у повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги. Підтвердженням відправлення листа є копія реєстру «уведомления о наличии долга от 18.09.2012 р» та копія вимоги долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частиною 3 статті 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятком встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов»язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільнять жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі суду.

Відповідачем ОСОБА_1 у судовому засіданні було зазначено, що вимоги не було отримано у зв"язку із вибуттям та не проживанням за попереднім місцем реєстрації, тому цю вимогу було надано власно у руки останньому, який підтвердив отримання цієї вимоги власним підписом.

Позивач зазначив, що з моменту укладення договору, він виконував всі його умови. Відповідачем було визнано всі умови договору, так як ніяких вимог до банку чи будь-яких пропозицій змінити договір у будь-якій його частині, не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, як вказав позивач, у кредит можуть бути надані згідно Цивільного Кодексу України як грошові одиниці України-гривні, так і іноземна валюта, що виступатиме предметом зобов»язання. Нормативно-правовим актом, що має силу Закону та встановлює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.Під валютними операціями згідно статті 1 Декрету розуміють, зокрема, операції пов»язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов»язань, предметом яких є валютні цінності.

Згідно частини 4 статті 5 Декрету на яку посилається відповідач у своєму запереченні проти позовних вимог, зазначено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії потребують відповідно до вказаної статті, зокрема такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Диспозиція норми підпункту «в» частини 4 статті 5 Декрету передбачає спеціальну умову за якої валютна операція вимагатиме індивідуальної ліцензії, а саме, «якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі». Тому у випадку засобу платежу таку відсутність у частині 4 статті 5 Декрету вимог щодо ліцензії Національним Банком операцій з погашення зобов»язань, предметом яких є валютні цінності, виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії Національного Банку для погашення кредиту, виданого в іноземній валюті.

Здійснення банківськими установами операцій з валютними цінностями встановлено діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк, крім перелічених у частині першої цієї статті операцій має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої статті 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України.

Згідно п.2.3. глави Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яке затверджене Постановою національного банку України від 17 липня 2001 року № 275. за наявності банківської ліцензії та умови отримання письмового дозволу Національного банку. Банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «ПриватБанк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року (до реорганізації діяла банківська ліцензія №22 від 04.01.2001 р. та дозвіл за номером 22-2), де у додатку до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта, коли в період дії режиму валютного регулювання діючим законодавством буде встановлено межі за термінами й сумами таких кредитів, лише після набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом вказані операції вимагатимуть індивідуальної ліцензії.

Відповідно до листа Національного банку України від 29.05.2001 року № 28-313/2178 на сьогоднішній день вимоги або які небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або наданих резидентами України, чинним законодавством не встановлене, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

Позивач зазначив, що вказаний лист Національного Банку України від 29.05.2001 року, не є нормативним актом, але на підставі нього належить встановити відповідні юридичні факти: про відсутність регулювання законодавством України меж здійснення кредитування в іноземній валюті за строками та за сумами. Відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, здійснювані на даний час банком операцій з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до підпункту «в» частини 4 статті 5 Декрету не вимагають отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку.

Погашення клієнтом кредитного зобов»язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії Національного банку з огляду на те, що така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Оскільки у даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов»язання предметом яких є валютні цінності надані в кредит. Погашення зобов»язання, предметом яких є валютні цінності, як наводилося вище, відрізняються Декретом від операцій пов»язаних з використанням іноземної валюти, як засобу платежу, тому відсутність у частині 4 статті 5 Декрету вимог щодо ліцензування Національним банком операцій з погашенням зобов»язань, предметом яких є валютні цінності, виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії Національного банку для погашення кредиту, виданого в іноземній валюті.

Здійснення банківськими установами операцій з валютними цінностями встановлено діючим законодавством.

Позивач вказав, що відповідачем-1 ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору тим, що він несвоєчасно та не в повному розмірі сплачує чергові платежі, у зв»язку з чим утворилася заборгованість.

Змістом ст.12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов»язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання, а у разі його невиконання-звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст.35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, зазначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов»язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, у позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, всі члени сім»ї іпотекодателя повинні були звільнити спірний житловий будинок у визначеній банком строк. Так як відповідачі продовжують проживати у спірному будинку до цього часу, вони мають бути виселені за судовим рішенням.

Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно копії довідки про склад сім»ї та копії домової книги, відповідач ОСОБА_1 зареєстрував свою дружину ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0G100000179 від 25.04.2007 року у розмірі 54028.11 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.10.2012 року складає 431 684.57 грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 54.90 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк». З укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Пришляк В.О. уточненні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити, дала суду пояснення аналогічно обставинам вищевикладеним.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, просить відмовити позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог, при цьому підтримав свої письмові заперечення проти позовних вимог, надані суду 08.08.2013 року . Зазначив, що після оформлення договору іпотеки, відразу зареєстрував свою дружину та дитину за місцем знаходження предмета іпотеки, ніяких дозволів ні у кого не просив. Як представник інтересів своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3, категорично заперечував проти вимог щодо виселення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог, заперечення надані суду 08.08.2013 року підтримала.

В судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування Синельниківської міської ради Маковицька Н.М. не заперечувала щодо задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на квартиру, однак заперечувала щодо виселення, у зв"язку з тим, що за адресою предмету іпотеки зареєстрована малолітня дитина.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, вивчивши та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Існування договірних зобов`язань між позивачем та ОСОБА_1 підтверджується кредитним договором № DNU0G100000179 укладеного 25.04.2007 року. Згідно до Розділу 7 Особливих умов кредитного договору, відповідач отримав кредит в сумі 22 400 доларів США для купівлі квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2027 року (а.с.13-14).

Даний договір укладений відповідачем з закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк». На даний час правонаступником даного товариства є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Про що зазначено в п.1.1. нової редакції статуту, з якого вбачається, що внаслідок зміни типу Банку, було змінено найменування Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Правонаступник зареєстрований у належному порядку, про що свідчить копія Свідоцтва серії А01 № 054809 Про державну реєстрацію, банківська ліцензія №22 від 05 жовтня 2011 року на право здійснення вказаних операцій з додатком до нього, довідкою серії АА № 241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та іншими правовстановлюючими документами.

З укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» правонаступником якого є ПАТ комерційний банк «ПриватБанк», копії договору іпотеки від 25 квітня 2007 року вбачається, що з метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 з заставною вартістю 141 400, 00 грн. (а.с.15-18).

Як зазначено у п.33.3 Договору іпотеки, предмет іпотеки куплений іпотекодавцем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу майна-квартири, посвідченого 25.04.2007 року приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №766. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку. Факт належності ОСОБА_1 вказаної квартири підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, укладеного 25 квітня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 є покупцем квартири АДРЕСА_1 Зазначена квартира зареєстрована КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності за ОСОБА_1 реєстровим номером 919 від 25 квітня 2007 року (а.с.20). Право власності на заначену спірну квартиру за ОСОБА_1 підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», виданого 25.04.2007 року (а.с.91).

Пунктом 16.7.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернутися стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого небудь із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

В п. 16.8 зазначено, що сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов. При наявності невиконаних зобов»язань і момент розірвання.

Відповідно до ст.ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно дол. Звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема : припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору протягом тривалого часу підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором згідно якого станом на 17.10.2012 року відповідач має заборгованість в сумі 54028.11 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.10.2012 року складає 431 684.57 грн., яка складається з: 22708.80 доларів США - заборгованість за кредитом; 12131.23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2060.80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 14524.71 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а також відповідно до Договору; 31.29 доларів США - штраф (фіксована частина), 2571.28 доларів США- штраф (процентна складова). (а.с.6-9). Факт існування заборгованості підтверджується і поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2, які зазначили, що дійсно мають заборгованість за кредитним договором, але сплачувати не були взмозі через кризу, яка була в державі. З моменту укладання договору рік сплачували справно, потім сплачувати вчасно були невзмозі.

В матеріалах справи є копія попередження відповідача ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитним договором та можливість звернути стягнення на передане в іпотеку майно (а.с.11).

У відповідності до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.35 вказаного Закону, у разі порушення основного зобов»язання чи/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення і якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Умови вказаного закону позивачем були виконанні, відповідача ОСОБА_1 було попереджено про необхідність виконання умов кредитного договору та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання його умов.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2005 року виконкомом Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області за актовим записом № 4 було зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3).

З копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4, виданого 18 листопада 2005 року вбачається, що батьками народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.95).

Із довідки про склад сім»ї, виданої 08 липня 2013 року ПАТ «Агротехсервіс» Синельниківського району с.Георгієвка вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.94).

Як передбачено ч. 1ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам роз»яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення на предмет іпотеки, суд має врахувати таке.

Згідно з ч.4 ст.9 ст.109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку», виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться у порядку встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Зважаючи на те, що добровільно відповідачі не звільняють квартиру АДРЕСА_1 на яку необхідно звернути стягнення за договором іпотеки, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині виселення відповідачів з спірної квартири яка є предметом іпотеки, без надання їм іншого жилого приміщення, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Посилання відповідачів ОСОБА_1та ОСОБА_2 на той факт, що позивач повинен був надати суду докази звернення до відповідачів з досудовою вимогою щодо добровільного виселення їх з житлового приміщення, а також надати докази того, що у відповідачів є житлові приміщення до яких вони могли б переїхати у разі їх виселення із спірної квартири, або є сума достатня для купівлі іншого житла - є безпідставними та незаконними.

Позовні вимоги в частині надання банку після реалізації спірної квартири права проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування суд вважає безпідставними та такими що не передбачені законом, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 60 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довесити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги встановленою та приходить до висновку, що позовні вимоги з урахуванням всіх обставин, підлягають частковому задоволенню, а саме, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNU0G00000179 від 25.04.2007 року, в розмірі 54028,11 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.10.2012 року складає 431684.57 грн. звернути стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру загальною площею 54.90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приват банк", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням можливості здійснення ПАТ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На підставі ч. 2 ст..88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219 грн. та судового збору сплаченого за вимогу про витребування доказів по справі в сумі 107, 30 грн., а всього 3 326 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,527,530,1046-1050 ЦК України, ст.ст.33,35,39-40 Закону України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.10,60,88,212-215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNU0G00000179 від 25.04.2007 року, в розмірі 54028,11 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.10.2012 року складає 431684.57 грн. звернути стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру загальною площею 54.90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNU0G00000179 від 25.04.2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приват банк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням можливості здійснення ПАТ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн.НОМЕР_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн. НОМЕР_1, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн.НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" , р/р №64993919400001, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570 понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1663грн.15 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн. НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" , р/р №64993919400001, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570 понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1663грн.15 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Порошина