Постанова № 32917058, 07.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року № 826/8608/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Біпол Буд»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2012 № 0003792270.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.07.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.11.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Біпол Буд» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків з ТОВ «Росукрбуд» за період з 01.01.2010 по 31.08.2010 ДПС у м. Києві складено Акт № 27/16-10/35289458 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 226122 грн.

10.12.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0003792270, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 226122 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 56531 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 226122 грн., стала встановлена ним нікчемність договорів від 05.01.2010 № 4, від 01.03.2010 № 7, від 15.03.2010 № 9, від 01.04.2010 № 11, від 07.05.2010 № 14, від 07.06.2010 № 15, від 15.06.2010 № 17 та від 27.07.2010 № 22, укладених між ТОВ «Біпол Буд» та ТОВ «Росукрбуд», внаслідок визнання директора ТОВ «Росукрбуд» ОСОБА_1 вироком Солом'янського районного суду м. Києва винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між ТОВ «Росукрбуд» та ТОВ «Біпол Буд» укладено договори від 05.01.2010 № 4, від 01.03.2010 № 7, від 15.03.2010 № 9, від 01.04.2010 № 11, від 07.05.2010 № 14, від 07.06.2010 № 15, від 15.06.2010 № 17 та від 27.07.2010 № 22 (далі - Договори). На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні акти приймання-здачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, а також ТОВ «Росукрбуд» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму у розмірі 1356732 грн. (в тому числі ПДВ 226122 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2012 у справі № 1-273/12, який набрав законної сили 21.03.2012, директора ТОВ «Росукрбуд» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Вказаним вироком від 03.02.2012 у справі № 1-273/12 встановлено, зокрема, що: «Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що у 2009 році ОСОБА_2 запропонував йому зареєструвати на його паспортні дані підприємство, пояснивши, що вести фінансово-господарську діяльність товариство не буде. Вони будуть готувати документи про нібито проведення цим підприємством фінансово-господарських операцій з різними суб'єктами підприємницької діяльності з метою мінімізації своїх податкових зобов'язань. За проведення безтоварних документальних операцій вони повинні були отримувати відсоток від суми таких операцій в розмірі 5-7%. У квітні 2009 року він перереєстрував на свої паспортні дані у Солом'янський райдержадміністрації ТОВ «Росукрбуд», оформив необхідні документи та відкрив рахунок товариства. Печатка цього підприємства знаходилась у ОСОБА_2, хоча документально директором був він. Протягом квітня 2009 року - жовтня 2010 року вони разом із ОСОБА_2 імітували активну фінансово-господарську діяльність, укладали договори з суб'єктами підприємницької діяльності на проведення різних господарських операцій. Ці документи готував ОСОБА_2 та передавав йому на підпис. Він, як директор ТОВ «Росукрбуд», лише підписував договори, акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні. Всі ці документи стосувались того, що ТОВ «Росукрбуд» надавало послуги різним підприємствам переважно в сфері будівництва. Від проведення таких безтоварних операцій вони із ОСОБА_2 отримували 5-7% від суми операції. У жовтні 2010 року з метою приховування слідів такої діяльності, вказане товариство було перереєстроване на громадянина іншої держави.».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської ТОВ «Біпол Буд» з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірних Договорів з ТОВ «Росукрбуд», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2012 у справі № 1-273/12 встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Росукрбуд», а лише підписував відповідні документи, суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Росукрбуд» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи торгівельного обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаних Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Біпол Буд» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «Росукрбуд» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2012 у справі № 1-273/12 фактично є недійсними, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 1356732 грн. (в тому числі ПДВ 226122 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних правочинів, по-друге, ТОВ «Росукрбуд», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Біпол Буд» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням відповідної особи від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0003792270 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпол Буд» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко