Рішення № 32915365, 07.08.2013, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Провадження № 2/259/1397/2013

Справа № 259/5009/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 року Куйбишевський районний суд м. Донецька

в складі: головуючого - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі Ігнатієвій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 71 ім.П.Ф. Батули м.Донецька, Відділу освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

03 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

Ліцею № 71 ім.П.Ф. Батули м.Донецька (далі - Ліцей № 71) про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно наказу №9-к від 09.04.2012 року, його було прийнято на посаду нічного сторожа Донецького ліцею №71 ім. П.Ф.Батули Донецької міської ради Донецької області, де він продовжує працювати й на теперішній час. Наказом №5-к/тм від 20.03.2013 року, йому було надано відпустку на 24 календарних дні з 23.03.2013 року по 15.04.2013 року. Як зазначає позивач, із заявою про надання йому цієї відпустки він звернувся до директора ліцею №71 ім. П.Ф.Батули ще 12.03.2013 року, однак отримав відпускні із запізненням - 30.03.2013 року. Також, на вимогу позивача про сплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв»язку із щорічною відпусткою, у розмірі одного його посадового окладу, як це передбачено колективним договором, отримав відмову, яку директор ліцею №71 ім. П.Ф.Батули мотивувала тим, що позивач не є членом профспілки, відноситься до технічного персоналу ліцею та не є викладачем, які мають право на таку допомогу. Враховуючи викладене, позивач вважає, що його права як працівника були порушені, просить суд зобов»язати ліцей №71 ім. П.Ф.Батули сплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення, у зв»язку із щорічною відпусткою у розмірі його посадового окладу - 1147,00 грн., а також відшкодувати спричинену йому незаконними діями відповідача моральну шкоду у сумі 2000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав оголошені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача - директор Ліцею № 71 ім.П.Ф. Батули м.Донецька Герасимова Ж.Г. присутня в судовому засіданні, позовні вимоги не визнала та пояснила, що Ліцей №71, який вона очолює, не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Відділу освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька (далі - Відділ освіти), тому, вирішення усіх кадрових питань належить до її компетенції, а усі питання щодо нарахування працівникам ліцею будь-яких виплат - вирішує Відділ освіти. Також підтвердила факт звернення до неї позивача із вимогою нарахування йому матеріальної допомоги на оздоровлення, але вважає, що така виплата не повинна бути нарахована позивачу, оскільки її сплата передбачена лише викладачам. У задоволенні позову просила відмовити.

Представник залученого до участі у справі за ініціативою суду у якості відповідача - Відділ освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька - Лахіна Н.К., присутня у залі судового засідання, з позовними вимогами не погодилась, вважає обґрунтованою відмову директора Ліцею №71 у виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за тих самих підстав. Підкреслила, що згідно положенню про відділ освіти Куйбишевської районної у м.Донецьку ради від 21.12.2010р. № 6/2-3, саме до повноважень Відділу освіти належить вирішення питань фінансування навчальних закладів та установ освіти району. У задоволенні позову просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 09.04.2012 року знаходиться у трудових відносинах з Донецьким Ліцеєм № 71 ім.П.Ф. Батули Донецької міської ради Донецької області, де працює нічним сторожем, що підтверджується довідкою про роботу та записом № 55 його трудової книжки, де виконує передбачені посадовою інструкцією сторожа обов»язки ( а.с. 22,24,25). При цьому, Ліцей № 71 не є юридичною особою, не має статуту, та є структурним підрозділом Відділу освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька, що підтверджується положенням про відділ освіти Куйбишевської районної у м.Донецьку ради від 21.12.2010р. № 6/2-3 (а.с.54-60).

Наказом №5-к/тм від 20.03.2013 року, ОСОБА_1 було надано відпустку на 24 календарних дні з 23.03.2013 року по 15.04.2013 року, за його заявою про це від 12.03.2013р. (а.с.45, 52). При цьому, йому було сплачено заробітну плату за весь час щорічної відпустки у сумі 1490, 00 грн. (а.с.29). Доводи позивача щодо незаконної, на його думку, відмови йому адміністрацією Ліцею №21 у сплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв»язку із щорічною відпусткою знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються наступним.

Рішенням виконкому Куйбишевської райради м.Донецька від 09.06.2010р. за № 234 було зареєстровано за № 706 колективний договір між адміністрацією і профспілковим комітетом Донецького ліцею №71 ім. П.Ф. Батули на 2010-2014 роки (а.с.61-73). Згідно п.4.5 вказаного колективного договору встановлений обов»язок адміністрації надавати працівникам Донецького ліцею №21 ім.П.Ф.Батули матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більш ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання (а.с.67). Також, згідно Положення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення працівників Донецького ліцею №71 ім.П.Ф.Батули, передбачений обов»язок адміністрації Ліцею в межах фонду заробітної плати, надавати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік (а.с.74).

Відповідно до вимог ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов»язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Враховуючи наведене, суд вважає незаконною відмову адміністрації Ліцею №21 у виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, оскільки встановлено, що на нього, як на працівника Ліцею №21 поширюються усі положення колективного договору, у тому числі й щодо надання такої матеріальної допомоги.

Однак, вимоги ОСОБА_1 щодо розміру цієї допомоги підлягають частковому задоволенню, оскільки визначення її у твердій сумі, як зазначив позивач - 1147,00 грн. ( що складає розмір його посадового окладу та підтверджується довідкою про доходи та табуляграмою за квітень 2013 року щодо розміру окладу ОСОБА_1 (а.с.3) - не співпадає із встановленим колективним договором та положенням про надання матеріальної допомоги, якими передбачено нарахування допомоги у сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік, що не обов»язково повинно дорівнювати розміру посадового окладу працівника. Також суд звертає увагу на склад позовних вимог ОСОБА_1, якими він просить суд зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу, а не стягнути її, тому, не виходячи за межі позовних вимог, суд зобов»язує нарахувати та сплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік.

Вивченням письмових доказів по справі встановлено підпорядкованість Ліцею №71 Відділу освіти, оскільки Ліцей № 71 не є юридичною особою, не має статуту, (у судове засідання будь-які інші документи, що надавали б можливість суду з»ясувати коло прав та обов»язків Ліцею №21 відносно своїх працівників, надано не було) та є структурним підрозділом Відділу освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька, що підтверджується положенням про відділ освіти Куйбишевської районної у м.Донецьку ради від 21.12.2010р. № 6/2-3 та, саме до повноважень Відділу освіти належить вирішення питань фінансування навчальних закладів та установ освіти району (а.с.54-60). Незважаючи на запис № 55 трудової книжки позивача, де зазначено, що він працює нічним сторожем Донецького ліцею №71 ім. П.Ф.Батули Донецької міської ради Донецької області, з довідки про його доходи та табуляграми за квітень 2013 року (а.с.3) вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює сторожем у Куйбишевському районному відділі освіти м.Донецька. Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення на користь позивача належить проводити саме з того закладу, що має право та обов»язок на нарахування та виплату будь-яких коштів, та таким закладом є Відділ освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька.

Доводи позивача щодо тривалої несплати йому заробітної плати за весь час щорічної відпустки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, як за поясненнями представників відповідачів, так й долученою до позову роздруківкою платіжних чеків Ощадбанку щодо розрахунку із клієнтом ОСОБА_1 за період з 28.03.2013р. по 30.03.2013р., з яких вбачається надходження коштів на його рахунок 30.03.2013р. у сумі 1490,00 грн., що є, за поясненнями сторін, заробітною платою за весь час щорічної відпустки (а.с.29).

Відповідно до вимог ч.3 ст.115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. У випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, працівникові надається право на компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати». Компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати на календарний місяць і більше.

Тобто, у даному випадку, мало місце запізнення виплати заробітної плати ОСОБА_1 тривалістю близько 10 днів. Враховуючи наведене, а також відсутність вимог позивача ОСОБА_1 щодо сплати йому компенсації у зв»язку із затриманням виплати заробітної плати, суд не надає правову оцінку встановленим обставинам.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 237-1 ч. 1 КЗпП України, працівникові проводиться відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Роз»яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов»язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв»язків позивачів, зменшення їх суспільної активності, потребують від них додаткових зусиль для організації життя.

В судовому засіданні позивачем було оголошено, що у зв»язку із порушенням його прав як працівника та невиплатою йому матеріальної допомоги, він не міг своєчасно лікуватись, був вимушений брати кошти у борг у своїх знайомих та цим йому спричинені моральні страждання, пов'язанні із відчуттям втрати гідності та самоповаги. На підставі чого, положення позивача зазнало суттєвих змін - погіршився налагоджений уклад його життя та життєвих зв»язків, нормалізація яких вимагає додаткових зусиль, він почував себе морально пригнічено та така ситуація є прямим наслідком дій відповідача Відділу освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька, до повноважень якого належить нарахування та виплата спірної матеріальної допомоги.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача, і виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та стягує на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 115, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 10,11,84,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов»язати Відділ освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька нарахувати та сплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, у зв»язку із щорічною відпусткою, у сумі не більш ніж один його посадовий оклад.

Стягнути з Відділу освіти Куйбишевської районної Ради м.Донецька на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500,00 (п»ятьсот) грн. 00 коп.

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку, шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Донецької області, через Куйбишевський районний суд м. Донецька, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В. ПИСАНЕЦЬ