Рішення № 32912762, 25.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р.Справа № 922/2529/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколаб ТЗоВ" "Еколаб ТЗоВ", м. Васильків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 125 274,97 грн. за участю представників:

позивача - Козаченко І.В., довіреність б/н від 30.04.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколаб ТЗоВ" (позивач) звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача) 98 295,61 грн. основного боргу, 5 198,13 грн. інфляційних втрат, 7 036,89 грн. 3% річних та 14 744,34 грн. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом №300307/ID від 30.03.2007 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 505,49 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання 11.07.2013 р. та 25.07.2013 р. свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів до суду не надав. Через канцелярію суду подав клопотання (вх.№27043 від 24.07.2013 р.) про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, посилаючись на те, що ухвала про порушення провадження у даній справі була отримана родичкою відповідача 19.07.2013 р. у зв'язку з відсутністю відповідача у місті Харкові, а з текстом ухвали про призначення справи до розгляду на 25.07.2013 р. відповідач ознайомився лише 23.07.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вбачаючи в заявленому відповідачем клопотанні мотиви затягування розгляду справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд залишає заявлене відповідачем клопотання без задоволення, оскільки вважає, що воно спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що судом вжито заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Контракт №300307/ID від 30.03.2007 р. (далі - Контракт).

Відповідно до п.1.1. Контракту продавець зобов'язався передати у власність покупцю професійні миючі засоби виробництва "Еколаб" напрямку ID та TCD (надалі - товар) за умови дотримання п.5.3.1. цього Контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно з п.1.2. Контракту на час дії Контракту, для забезпечення застосування товару, продавець надає покупцю в оренду комплект дозуючого обладнання.

В п.2.1. Контракту передбачено, що одиниці виміру товару вказуються в рахунках-фактурах та специфікаціях на кожну партію товару.

У п.2.2. Контракту продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товар за цим Контрактом окремими партіями.

Згідно з п.2.3. Контракту кількість товару у кожній партії товару визначається, виходячи з письмової заявки покупця та наявності відповідної кількості товару у продавця на момент отримання заявки і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні).

Згідно з п.4.1. Контракту товар продається за цінами, що встановлені для ФОП ОСОБА_1 та вказані в Доповненнях №1 та №2 до Контракту.

Відповідно до п.4.3. Контракту оплата за товар здійснюється покупцем протягом 11 (одинадцяти) робочих днів з дати поставки товару.

Згідно п.4.4. Контракту вартість обладнання вказується в акту-прийому передачі обладнання в оренду.

Згідно п.4.5. Контракту орендна плата за обладнання визначається в додатках до цього Контракту.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні стверджує, що виконав всі умови Контракту №300307/ID від 30.03.2007 р. належним чином, в той час як відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 98 295,61 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, відповідач на виконання п.2.3. Контракту надіслав позивачеві письмові заявки на поставку товару від 26.11.2010 р. та від 29.11.2010 р.

Позивач свої зобов'язання за Контрактом виконав належним чином, передав товар відповідачу, що підтверджується накладними №ВН-10793 від 29.11.2010 р. на суму 74 469,38 грн., №10794 від 29.11.2010 р. на суму 22 319,17 грн. та №ВН-10795 від 26.11.2010 р. на суму 3 772,18 грн. (а.с.187, 192, 196).

Судом встановлено, що відповідач товар прийняв, але оплатив отриманий товар частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 98 295,61 грн.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не оспорено, не спростовано жодними доказами щодо її погашення, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 98 295,61 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 5 198,13 грн. за період з грудня 2010 р. по травень 2013 р., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 7 036,89 грн. за період з 10.12.2010 р. по 01.05.2013 р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, суд вважає, що вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати 3% річних є період з 15.12.2010 р. по 01.05.2013 р. З огляду на це, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 004,57 грн. за період з 15.12.2010 р. по 01.05.2013 р. В частині стягнення 3% річних в розмірі 32,00 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Окрім того, позивач пред'явив до стягнення пеню в розмірі 14 744,34 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1.2. Контракту передбачено, що при несвоєчасній поставці товару продавець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості непоставленого товару.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування пені, суд встановив, що відповідно до умов п. 4.3. Контракту вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати пеню, є період з 15.12.2010 р. по 15.06.2011 р. (за накладними №№ВН-10793, 10794 від 29.11.2010 р.) та з 11.12.2010 р. по 11.06.2011 р. (за накладною №ВН-10795 від 26.11.2010 р.).

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 521,66 грн. за період 15.12.2010 р. по 15.06.2011 р. та в розмірі 293,14 грн. за період з 11.12.2010 р. по 11.06.2011 р., а всього 7 814,80 грн. В частині стягнення пені в розмірі 6 972,25 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 п/р НОМЕР_2 у відділенні №1 ХРУ ПриватБанку, МФО 351533) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколаб ТЗоВ" (08600 Київська область, м. Васильків, вул. Калініна, 24-В, код ЄДРПОУ 25398564, п/р 26009200022092 Сіті банк м. Київ, МФО 300584) основний борг в розмірі 98 295,61 грн., пеню в розмірі 7 814,80 грн., 3% річних в розмірі 7 004,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 198,13 грн. та 2 366,26 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 30.07.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.