Рішення № 32912663, 06.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9919/13 06.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Молочна слобода»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

Про стягнення 64 199, 22 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Самойленко А. А. (дов. № 151 від 16.04.2013 року);

Гуменюк А. Л. (дов. № 151 від 16.04.2013 року)

Від відповідача Рабчуна Р. О.(дов. б/н від 08.07.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна слобода» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 64 199, 22 грн. за договором поставки № 10252 від 01.03.2011 року, з яких 8 549, 06 грн. основного боргу, 2 499, 97 грн. пені, 53 150, 19 грн. за замовлену, але не використану, упаковку, а також позивач просить покласти судові втрати по оплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9919/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування нових доказів. Також, зазначеною ухвалою прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних відповідно до ст. 22 ГПК України, якою позивач просить стягнути з відповідача 8 549, 06 грн. основного боргу, 80, 13 грн. інфляційних збитків 485, 29 грн. 3 % річних, 2 421, 70 грн. пені, 53 150, 19 грн. збитків у вигляді замовленої, але не використаної упаковки.

В судовому засіданні 23.07.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 25.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року розгляд справи відкладено на 06.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України, в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі, та в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

05.08.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано пояснення до відзиву.

В судове засідання 06.08.2013 року представники сторін з'явились. Представники сторін вимоги ухвали суду виконані, надано витребувані судом документи по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 10252 від 01.03.2011 року, в частині оплати поставленого товару та замовлення товару.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме визнає суму основного боргу в розмірі 8 549, 06 грн., інфляційні збитки - 80, 13 грн., три відсотки річних - 485, 29 грн. та пеню - 2 421, 70 грн. Вимоги щодо стягнення 53 150, 19 грн. вартості залишків пакувального матеріалу відповідач не визнає, оскільки такого зобов'язання не передбачено умовами договору поставки № 10252 від 01.03.2011 року.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем укладено договір поставки № 10252 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони погодили, що кожний місяць до 20-го числа покупець передає постачальнику план поставок товару на наступний місяць, за формою, встановленою у додатку № 4 до даного договору, на підставі якого постачальник зобов'язаний здійснити поставки у вказаному об'ємі впродовж місяця. Кожну окрему поставку товару постачальник здійснює на підставі замовлення покупця, яке покупець передає за формою, встановленою у додатку № 3 до даного договору. Покупець передає постачальнику замовлення згідно «графіку замовлення, доставки і приймання товару», визначеному у додатку № 5. У замовленні вказуються номер замовлення, кількість, вид, термін і місце поставки.

Відповідно до п. 2. 10 договору, передача товару постачальником та його приймання покупцем за найменуванням, кількістю (вагою), якістю і ціною проводиться на підставі, видаткової накладної далі і тільки відповідно д погодженого сторонами замовлення.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна на товар, визначається на підставі калькуляції на товар, додаток № 2, що є невід'ємною частиною даного договору. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник на виготовлення та поставку товару. Ціна товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару.

Згідно п. 3.4 договору оплата партії товару здійснюється у гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданих при поставці видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками постачальника і покупця згідно з додатковими умовами чи замовленням. Датою приймання товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Днем здійснення платежів вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Підставою для сплати поставленого за договором товару є: передача покупцю, оформлених у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної і податкової накладної. При відсутності одного із зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар покупцем не здійснюється до усунення постачальником такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що оплата за товар проводиться протягом 21 календарних днів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні на адресу покупця протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки в разі їх коригування чи до оформлення. Якщо постачальник не надасть видаткові та податкові накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів.

Згідно п. 5.7. договору для кожного виду товару, що постачається за договором допускається тільки один вид упаковки. Цей вид упаковки називається - «базова упаковка поставки». Якщо постачальник змінює базову упаковку, не погоджуючи це заздалегідь з покупцем, покупець залишає за собою право відмовити у прийомці товару.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товарів, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0, 05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 7.6. договору у разі припинення дії даного договору за ініціативою покупця, покупець зобов'язується викупити залишки пакувального матеріалу, придбаних постачальником виключно для цілей виготовлення товару під торговою маркою милкен згідно мінімальних обсягів закупки.

Відповідно до п. 7.7. договору покупець звільняється від зобов'язання щодо придбання залишків пакувального матеріалу у разі виявлення покупцем невідповідності залишків пакувальних матеріалів вимогам стандартів та (або) умовам цього договору, або у разі дострокового розірвання цього договору з підстав істотного порушення постачальником умов договору, які наведені у п. 7.5. договору.

Згідно п. 11.1. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до накладної № 85997 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 24.09.2012 року поставив відповідачу молоко питне ультра пастеризоване «мілкен» 2, 6 % ж, на загальну суму 65 524, 03 грн., яке було прийнято відповідачем.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2011 року по 25.07.2013 року, який складений між сторонами щодо договору № 10252 від 01.03.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 549, 06 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін.

За несвоєчасну оплату поставленого за договором товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 421, 70 грн., інфляційні втрати в розмірі 80, 13 грн. та 3 % річних в розмірі 485, 29 грн. за період з 24.10.2012 року по 24.04.2013 року, які просить суд стягнути з відповідача.

Також, відповідно до тверджень позивача, всупереч вимогам договору укладеного між сторонами, відповідач з вересня місяця 2012 року не здійснював замовлення товару, в наслідок чого термін придатності закупленої позивачем по замовленню відповідача базової упаковки сплинув.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору укладеного з відповідачем замовив у Публічного акціонерного товариства «Куп'янський МКК» упаковку в об'ємі 130 000 шт. загальною вартістю 162 689, 04 грн., які були сплачені позивачем в повному обсязі. При цьому, 53 150, 19 грн. залишку оплати базової упаковки були сплачені позивачем Публічному акціонерному товариству «Куп'янський МКК» 23.04.2013 року.

Відповідно до викладеного в позовній заяві, станом на 19.04.2013 року залишок невикористаної базової упаковки поставки, термін придатності якої сплинув та групової упаковки, що була придбана позивачем для виготовлення товару, що була придбана позивачем для виготовлення товару для відповідача під торговою маркою «мілкен» на складі позивача становить: базова упаковка - 39 337 шт. за ціною 1.1945 гр., за одну шт., усього на загальну суму 46 988, 04 грн.; групова упаковка - 4 389 шт., за ціною 1 404, 00 грн. за одну шт., усього на загальну суму 6 162, 15 грн.

Грошові кошти в розмірі 53 150, 19 грн. сплачені Публічному акціонерному товариству «Куп'янський МКК» за упаковку замовлену на виконання договору укладеного позивачем з відповідачем, але не використану, позивач розцінює, як збитки понесені ним, в результаті істотного порушення умов договору з боку відповідача, і просить суд стягнути їх з останнього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 10252 від 01.03.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. При цьому, суд зазначає, що договір за своєю правовою природою є саме договором поставки та не містить елементів (істотних умов) договору підряду.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, впродовж дії договору, позивач поставляв відповідачу товар обумовлений договором, а відповідач оплачував його, зокрема позивач поставив відповідачу в вересні 2012 року товар на загальну суму 65 524, 03 грн., відповідно до видаткової накладної № 85997 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 24.09.2012 року. Товар поставлений позивачем по вказаній накладній був оплачений відповідачем частково, заборгованість станом на момент винесення рішення по справі становить 8 549, 06 грн., що визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Претензій щодо невідповідності поставки здійсненої відповідно до видаткової накладної № 85997 від 24.09.2012 року умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 8 549, 06 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 8 549, 06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.5. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 549, 06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 421, 70 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 7.2. договору (за період з 24.10.2012 р. по 24.04.2013 р.).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 421, 70 грн. у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 7.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

За викладених обставин, позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 421, 70 грн. за порушення грошового зобов'язання за період з 24.10.2012 року по 24.04.2013 року обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 485, 29 грн. трьох відсотків річних та 80,13 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 24.04.2012 року по 24.04.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Отже, позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 485, 29 грн. та інфляційних збитків в розмірі 80, 13 грн. підлягають задоволенню, як доведені та обґрунтовані.

Щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді замовленої, але не використаної упаковки у розмірі 53 150, 19 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що умовами договору укладеного між сторонами не передбачено обов'язкове замовлення товару кожного місяця. Відповідно до п. 2.1. договору кожний місяць покупець передає постачальнику план поставок товару, та безпосередньо на передодні поставки замовлення на поставку, при цьому поставка має здійснюватися у повній відповідності до замовлення. При цьому, на вимогу суду, жодна зі сторін договору не надала погоджений між сторонами графік замовлень (поставки товару), погодження якого було передбачено додатком № 5, який між сторонами договору підписаний не був. Отже, твердження позивача про обов'язковість замовлення відповідачем щомісячно певної кількості товару не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору (п. 7.6.) зобов'язання викупити залишки пакувального матеріалу виникає у покупця у разі припинення дії даного договору за його ініціативою. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що договір укладений між сторонами припинено за ініціативою відповідача. Навпаки, договір припинив свою дію, в зв'язку з закінченням строків, на які його було укладено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновків, що відповідно до умов договору відповідач не зобов'язувався замовити у позивача товар в якійсь певній кількості, та не зобов'язувався використати всю замовлену позивачем базову упаковку, договір поставки укладений між сторонами не було достроково припинено з ініціативи відповідача, відповідно у відповідача не існує зобов'язань перед позивачем щодо викупу (оплати вартості) невикористаної упаковки (при цьому, між сторонами не існує і домовленості щодо ціни такої упаковки), а отже вимоги позивача щодо стягнення 53 150, 19 грн. вартості залишків пакувального матеріалу не відповідають досягнутим домовленостям між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Як вбачається із наведених норм, такі правові наслідки як відшкодування збитків настають у разі порушення зобов'язань. Судом встановлено, що договором не передбачено зобов'язань відповідача замовити у позивача товар в якійсь певній кількості, використати замовлену позивачем базову упаковку, тощо, і відповідно з боку відповідача не могло бути їх порушення.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді замовленої, але не використаної упаковки у розмірі 53 150, 19 грн. не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та не доведені.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03045, м. Київ, пр. Науки, буд. 8; код ЄДРПОУ 32104254; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна слобода» (63702, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, 26; код ЄДРПОУ 32358958) 8 549 (вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. основної заборгованості, 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одну) грн. 70 коп., 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 29 коп. 3 % річних, 80 (вісімдесят) грн. 13 коп. інфляційних збитків та 306 (триста шість) грн. 83 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко