Рішення № 32912536, 06.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11774/13 06.08.13

За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради

2) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ"

про стягнення 125 780,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача-1 не з'явився

Від позивача-2 Чалий О.О. (дов. № 050/05-4783 від 30.05.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Від прокуратури Семенко В. П. (старший прокурор прокуратури Святошинського

району відп. посвідчення № 016417).

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Святошинського району м. Києва (далі по тексту - прокуратура) звернувся в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради (далі по тексту - позивач-1) 2) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу (далі по тексту - позивач-2) до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 125 780,00 грн. заборгованості за договором № 330 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 18.06.2012 року з яких 106 410, 00 грн. сума основного боргу, 193 700, 00 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11774/13, розгляд справи призначено на 23.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.08.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача та позивача - 1 в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 06.08.2013 року представники позивача - 1 та відповідача не з'явились, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 330 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 18.06.2012 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 125 780, 00 грн., яка складається з суми основного боргу 106 410, 00 грн. та з суми пені, яка становить 19 370, 00 грн.

Відповідно до поданої прокурором в матеріали справи роздруківки від 22.07.2013 року з сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» http://irs.gov.ua, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, пр-т Миру, 15-А.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2012 року між позивачем - 2 та відповідачем, як власником нерухомості, було укладено Договір № 330 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі за текстом - договір), предметом якого є сплата власником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (надалі пайовий внесок), у зв'язку з реконструкцією приміщення № 1 під центр обробки даних загальною площею 693, 60 кв. м. (за даними БТІ) по вул. Василя Стуса, 35-37 (літ. Д) у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.3. договору, розмір пайового внеску, згідно з розрахунком від 29.05.2012 року становить 106, 41 тис. грн. Даний розрахунок є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору власник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 106, 41 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору власник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. цього договору, у строк до 03.07.2012 року включно на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за вказаними в договорі реквізитами.

Відповідно до п. 3.9 договору підтвердженням виконання власником зобов'язань за цим договором є надання Головним управлінням економіки та інвестицій власнику довідки про повну сплату пайового внеску.

Згідно п. 4.1. договору, у випадку порушення зазначених в п. 3.1 цього договору строків сплати пайового внеску: сума платежу на момент здійснення власником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті. У випадку, якщо індекс інфляціє є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається (п. 4.1.1. договору); власник сплачує пеню в розмірі 0, 1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування (п. 4.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.7 договору, у разі відсутності письмового звернення власника до Головного управління економіки та інвестицій з заявою із зазначенням причини несплати пайового внеску протягом 3 днів після виникнення причини несплати, власник не звільняється від сплати нарахованих штрафних санкцій, не дивлячись на існування об'єктивної з боку власника причини несплати платежів пайового внеску.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті пайового внеску згідно договору від 18.06.2012 року № 330 станом на 12.06.2013 року, поданого в матеріали справи позивачем, відповідачем фактично перераховано коштів - 0, 00 тис. грн., заборгованість відповідача по сплаті пайових внесків становить 106, 41 тис. грн., сума пені становить 19, 37 тис. грн., всього 125, 78 тис. грн.

Позивач - 2 звертався до відповідача з претензією на суму 108, 01 тис. грн., якою вимагав сплатити заборгованість по сплаті пайового внеску (Вих. № 049-18/4215-12 від 19.07.2012 року). Доказів направлення зазначеної претензії матеріали справи не містять.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Листа позивача - 2 на ім'я прокуратори Святошинського району міста Києва від 13.06.2013 року Вих. № 050/18-5151 від відповідача відповіді на претензії, а також будь-які інші звернення після укладання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 330 від 18.06.2012 року до позивача - 2 не надходило.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Відповідно до п. 1 Додатку 16 «Про визначення розмірів пайової участі (внеску) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва» Рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» № 537/5385 від 30.12.2010 року пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (наді - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ. Залучені кошти спрямовуються виключно на фінансування об'єктів соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, передбачених в Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва.

Згідно з п.п.4.6 зазначеного Рішення (додаток 16) пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється:

- при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю;

- при інвестуванні будівництва нежилих приміщень - після погодження з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища функціонального призначення та передує оформленню документів про право власності;

- при переплануванні об'єктів - після погодження з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища функціонального призначення (в разі його зміни) та передує оформленню документів про право власності;

- при зміні функціонального призначення (перепрофілюванні, переобладнанні тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення;

- при зміні функціонального призначення жилих будинків (приміщень) на нежилі - після погодження Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища подальшого функціонального призначення до затвердження відповідного розпорядчого документа;

- при будівництві, прокладанні, влаштуванні телекомунікаційних мереж - після погодження в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища плану зовнішніх мереж та передує оформленню дозвільних документів на створення технічних засобів телекомунікацій та телекомунікаційних мереж у м. Києві.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами Цивільного кодексу України, а саме статтями 526, 530 встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 та п.7 ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, своїми діями по не сплаті пайових внесків за договором відповідач порушив умови укладеного ним з позивачем - 2 договору та вимоги законодавства щодо обов'язку сплати пайових внесків до місцевого бюджету України на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Києва.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.2 ст. 343 Господарського кодексу України (відповідальність за порушення строків розрахунків) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не поширюється на правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем. У преамбулі зазначеного закону зазначено - дія цього закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.

Кошти від пайової участі спрямовуються у місцевий бюджет міста Києва (ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Враховуючи викладене, розмір пені, встановлений п. 4.1.2 договору не суперечить чинному законодавству України.

Згідно норм ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачі просять стягнути з відповідача пеню в сумі 19, 37 тис. грн. за період з 03.07.2012 по 28.12.2012 року, тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 4.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 125, 78 тис. грн. (сума основного боргу 106, 41тис. грн. + пеня в розмірі 19, 37 тис. грн.) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 125, 78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати пайового внеску, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 106, 41 тис. грн. та пені в розмірі 19, 37 тис. грн. за період з 03.07.2012 року по 28.12.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 25, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн - ІТ» (02105, м. Київ, пр-т Миру, буд. 15-а; код ЄДРПОУ 23721848; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 0463342, одержувач: ГФУ КМДА, банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31517921700001, код доходів: 24170000) 106 410 (сто шість тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 19 370 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн - ІТ» (02105, м. Київ, пр-т Миру, буд. 15-а; код ЄДРПОУ 23721848; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 2 515 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 60 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко