Рішення № 32912530, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9423/13 17.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 684,97 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Богдан Н.О., довіреність № 48-1-4/37-Ю від 20.12.2012 р.

від відповідача: Подкуйко О.Ю., довіреність № 8 від 02.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 563,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 18 073,63 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9423/13 р., розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

19.06.2013 р. через відділ діловодство господарського суду міста Києва представником відповідача були подані заперечення на позов.

У судове засідання 19.06.2013 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9423/13 позивач виконав.

У судове засідання 19.06.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9423/13 відповідач виконав частково.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 19.06.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження по справі № 910/9423/13 від 23.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013 р.

12.07.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що вищезазначена заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до уваги.

У судове засідання 17.07.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 17.07.2013 р. з'явився, надав суду документи для долучення до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» (далі - страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 19 G - 0367213 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «Рено», державний номерний знак АА 8760 ЕА.

Позивач надав суду клопотання про витребування із Залізничного районного суду міста Сімферополя постанову по справі про адміністративне правопорушення у відношенні Попова А.Ю. за ст. 124 КУпАП по ДТП, яке сталось 25.11.2010 р. о 08 год. 40 год. на автодорозі Красноперекопськ - Сімферополь.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було задоволено клопотання позивача та направлено до Залізничного районного суду міста Сімферополя судовий запит № 06-37.1/910/9423/13 від 23.05.2013 р. про надання господарському суду м. Києва належним чином засвідченої копії постанови у справі про адміністративне правопорушення у відношенні Попова Андрія Юрійовича за ст. 124 КУпАП по ДТП, що сталося 25.11.2010 р. о 8 год. 40 хв. на автодорозі Красноперекопськ - Сімферополь за участі транспортного засобу «Ренж Ровер», реєстраційний номерний знак АК 0007 АО, що належить Попову А.Ю., та транспортного засобу «Рено Кліо», реєстраційний номерний знак АА 8760 ЕА, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тева Україна».

Станом на поточну дату відповіді на даний запит до господарського суду міста Києва не надходило.

Проте, відповідач не заперечує проти того, що Попова А.Ю. було визнано винним у скоєнні ДТП 25.11.2010 р. о 8 год. 40 хв. на автодорозі Красноперекопськ - Сімферополь за участі транспортного засобу «Ренж Ровер», реєстраційний номерний знак АК 0007 АО, що належить Попову А.Ю., та транспортного засобу «Рено Кліо», реєстраційний номерний знак АА 8760 ЕА, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», внаслідок якого автомобіль страхувальника було пошкоджено.

Відповідно до Звіту про оцінку матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 3945-12/10 від 15.05.2011 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Рено», державний номерний знак АА 8760 ЕА, складає 19 353,42 грн.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № 115777 від 17.02.2011 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Рено», державний номерний знак АА 8760 ЕА, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 18 073,63 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 115777 від 17.02.2011 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 073,63 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 947 від 28.02.2011 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Рендж Ровер», державний номерний знак АК 0007 АО, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5655071.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/5655071 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Рендж Ровер», державний номерний знак АК 0007 АО.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність Попова А.Ю., який на законних підставах керував автомобілем марки «Рендж Ровер», державний номерний знак АК 0007 АО, в момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВЕ/5655071, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що останнім було сплачено страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 876,66 грн., відповідно до розрахунку, здійсненого аварійним комісаром. На підтвердження виплати вищезазначеної суми відповідачем було надано суду банківську виписку.

Суд приймає зазначену банківську виписку як належний доказ виплати відповідачем позивачу страхового відшкодування в розмірі 13 876,66 грн., проте не погоджується з тим, що розмір страхового відшкодування було вірно розраховано аварійним комісаром відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідачем не додано до заперечення належного, в розумінні ст.атей 33-34 ГПК України, доказу на підтвердження оціненої шкоди, завданої власнику автомобіля марки «Рено», державний номерний знак АА 8760 ЕА, в результаті скоєння вищезазначеної ДТП.

Натомість позивачем було додано до позовної заяви Звіт про оцінку матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Рено», державний номерний знак АА 8760 ЕА, в результаті скоєння вищезазначеної ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приймає до уваги докази розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Рено», державний номерний знак АА 8760 ЕА, додані позивачем до позовної заяви, як належні.

У своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем було враховано сплачене відповідачем страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 878,66 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 684,97 грн. (18 073,63 грн. - сума виплаченого позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за вирахуванням 510 грн. - франшиза, встановлена Полісом ВЕ/5655071 та за вирахуванням сплаченого відповідачем на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 878,66 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 3 684,97 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 33; ідентифікаційний код: 16285602) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, будинок 19/3; ідентифікаційний код: 16467237) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 684 (три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя О.В. Нечай