Рішення № 32912481, 06.08.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/921/13-ц Провадження № 22-ц/795/1794/2013 Головуючий у I інстанції - Лиманська М. В. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І. при секретарі:Рудик І.І.за участю:відповідача ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Городняського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом прокурора Городнянського району в інтересах держави в особі Хоробицької сільської ради Городнянського району до ОСОБА_5 про припинення права власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

У травні 2013 р. прокурор Городняського району Чернігівської області заявив позов про припинення права власності громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_5 права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, посилаючись на вимоги ст.ст. 81, 140, 143 і 145 ЗК України.

Рішенням Городнянського районного суду від 26 червня 2013 року позов прокурора задоволений, припинене право власності ОСОБА_5 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,61 га (державний акт серії ЯЗ № 033261) і площею 4,91 га (державний акт серії ЯЗ № 033262); земельні ділянки передано до земель запасу Хробицької сільської ради.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Відповідач вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, на думку відповідача, прокурором пропущений строк позовної давності, а вона не заявила в суді про це лише через незнання закону. Крім того, відповідач вважає, що суд, відповідно до ст. 145 ЗК України, мав правові підстави для ухвалення рішення про примусове відчуження земельних ділянок, а не для припинення права власності без будь якої компенсації власникові.

Вислухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи встановлено, що громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_5 у порядку спадкування отримала у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,61 га та 4,91 га. Право власності відповідача підтверджене державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 033261 і № 033262 від 13 жовтня 2009 р. Частиною 4 ст. 81 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідач не виконала ці вимоги закону у добровільному порядку, що є підставою для припинення права власності відповідача на земельну ділянку, передавши її земельні ділянки в землі запасу Хоробицької сільської ради. Такий висновок суду не відповідає вимогам закону, зокрема, ч.2 ст. 145 ЗК України та ст. 348 ЦК України. Частина 2 ст. 145 ЗК України передбачає процедуру припинення права власності, а саме примусове відчуження земельної ділянки за рішенням суду. Відповідно до ст. 348 ЦК України «Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати», якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду підлягає примусовому продажу. У разі примусового майна його колишньому власнику передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, вона за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові виплачується сума, визначена рішенням суду. Безоплатне припинення права власності (конфіскація) іноземців чи осіб без громадянства, які набули право власності на земельні ділянки в порядку, встановленому законом, у випадку невиконання ними вимоги про відчуження землі у встановлені строки, законами України не передбачена.

Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на мирне володіння своїм майном кожній фізичній чи юридичній особі, а також право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що стаття 1 Першого протоколу гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак, ці три норми не можна розглядати, як «окремі», тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою. Будь-яке право органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Першого Протоколу, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_5 права власності на земельні ділянки шляхом примусового їх відчуження, відповідно до приписів ст. 41 Конституції України, ч.2 ст. 145, ст. 153 ЗК України та з врахуванням вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прокурором не заявлялись. Спосіб захисту порушеного права шляхом пред'явленого прокурором позову про примусове припинення права власності на земельні ділянки та повернення їх в землі запасу законом не передбачений, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення такого позову.

Керуючись ст.ст.11 ч.1, 303, 307, 309 п. 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 81, 140, 143, 145 ЗК України, ст. 348 ЦК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Городняського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2013 року скасувати.

У позові прокурора Городнянського району в інтересах держави в особі Хоробицької сільської ради Городнянського району до ОСОБА_5 про припинення права власності на земельні ділянки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: