Рішення № 32912114, 06.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/796/13-ц Головуючий у І інстанції Кулініченко Г.В.Провадження № 22-ц/780/3294/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 06.08.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Яворського М.А., Коцюрби О.П.

за участю секретаря: Бобко О.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до договору від 29 лютого 2008 року на умовах фінансового лізингу ОСОБА_1 було передано обладнання, вартість якого становить 4 777.5 грн. За умовами вказаного договору у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання що сплати орендних платежів. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем було укладено договір поруки в групі LeaseIT №08031102 від 11.03.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які несуть солідарну відповідальність перед оператором LeaseІТ за неналежне виконання зобов'язань інших учасників, що виникають із договорів про отримання обладнання, інших товарів та послуг. Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за договором, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість у розмірі 5872,87 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» заборгованість в сумі 2056, 71 грн. та судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп., а всього 2271, 31 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, через неповне з'ясування обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 212 ЦПК України, внаслідок чого не застосовано норми матеріального права ст.ст. 11, 218,509,526,629,806 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій", в особі ТОВ "Версія-Сістемс" в особі Міхайлик Артема Вікторовича та яке діяло на підставі довіреності від 27.09.2007 року та ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач 1) було укладено договір № 08022905 про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT (надалі договір).

На забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 було укладено договір взаємної поруки в Групі LeaseІT Invite від 11 березня 2008 року з ОСОБА_2 (відповідач 2), ОСОБА_3 (відповідач 3), ОСОБА_4 (відповідач 4) та ОСОБА_5 (відповідач 5), де кожен із учасників групи виступає поручителем перед оператором LeaseІТ за виконання зобов'язання іншими учасниками групи.

Відповідно до заявки на отримання обладнання, інших товарів та послуг № 20083559 від 29.02.2008 року відповідач 1 отримав ноутбук ASUS F5RL, загальною вартістю 4777,50 грн. Факт отримання зазначеного обладнання підтверджується накладною-вимогою № 20083559 від 29.02.2008 року.

Згідно п.16.1. укладеного між сторонами договору, останній діє протягом строку, на який його укладено, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що договором та правилами не встановлено нарахування індексації з врахуванням курсу долара США до української національної валюти-гривні, а тому слід стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість в сумі 2056,71 грн., при цьому будь-яких розрахунків з яких суд виходив визначаючи саме таку суму заборгованості судом не наведено. Крім того, суд відмовив у задоволенні вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів суми боргу, мотивуючи це тим, що договір поруки між сторонами відсутній.

Проте, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до пакету LeaselT, який є невід'ємною частиною договору, вид договору визначено, як фінансовий лізинг.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а згідно статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, таким чином між сторонами повинен бути укладений договір поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2008 року укладено договір взаємної поруки в Групі LeaseІT Invite № 08031102 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Згідно даного договору кожен із відповідачів взяв на себе зобов'язання бути поручителем перед оператором LeaseІТ за договорами, укладеними відповідачами в системі LeaseІT.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір взаємної поруки укладено в письмовій формі, він містить власноручні підписи всіх відповідачів, в ньому зазначено предмет, дату укладення та обсяг поручительства (повний).

Отже, висновки суду про відсутність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості не відповідають фактичним обставинам справи.

Також не відповідають обставинам справи висновки суду про відсутність правових підстав для повного задоволення позову згідно наданого розрахунку позивачем заборгованості за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідач на умовах договору взяв на себе обов'язок, передбачений п.3.1. та п. 5.4.2. договору, сплачувати платежі згідно з Пакетом LeaseІT та договором в строк до 20 числа поточного місяця.

Не виконання стороною умов договору тягне за собою відповідальність визначену п. 14.2. правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.12 Правил у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, Оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється Клієнту в рахунку на оплату чергового платежу.

Відповідно до ст. ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку грошових нарахувань та надходжень від 05.02.2013 заборгованість відповідача за договором складає 5872,87 грн. та відповідає умовам договору. Відповідачі не надали доказів на спростування зазначеної суми заборгованості та проти позову з цих підстав не заперечували.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованою.

За наведених обставин, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, оскільки ст. 88 ЦПК України не передбачено солідарне стягнення судових витрат, а тому суму судових витрат необхідно розподілити між відповідачами, стягнувши з кожного в сумі 68 грн. 82 коп. ((229,41+114.71):5) пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, проживаючої в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, проживаючого в АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, проживаючого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4, проживаючого в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_5, проживаючої в АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» суму заборгованості у розмірі 5872,87 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» суму судових витрат у розмірі 68,82 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Коцюрба О.П.