Ухвала суду № 32911249, 01.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2700/12/2770

01.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, ДП "Севастопольський упрдор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"- Турчин Дмитро Сергійович, довіреність № б/н від 22.11.12

представник позивача, ДП "Севастопольський упрдор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"- Бобик Юлія Михайлівна, довіреність № б/н від 22.05.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 19.02.13 у справі № 2а-2700/12/2770

за позовом Дочірнього підприємства "Севастопольський УПРДОР" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Хрустальова, 22, Севастополь,99014)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дії протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Севастопольський УПРДОР" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 19.02.13 у справі №2а-2700/12/2770 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Севастопольський УПРДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000510222/0 від 02 листопада 2012 року та №0000500222/0 від 02 листопада 2012 року

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 19.02.13 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 жовтня 2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача по податку на прибуток та податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт перевірки №99/22-2/05422674/10/7704 від 09 жовтня 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вимог пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», та встановлено заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 850 650,00 грн.

Також податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 034 463,00 грн.

Окрім того, відповідачем зроблений висновок про порушення ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини, які укладені з постачальниками КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства,вчиненні удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб

На підставі акту перевірки, 02.11.2012р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000500222 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 210 137,00 грн., у тому числі 1 034 463,00 грн. - основний платіж; 175 674,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

- №0000510222 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 750 016,00 грн., у тому числі 611 060,00 грн. - основний платіж; 138 956,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в акті перевірки №99/22-2/05422674/7704/10 від 09 жовтня 2012 року, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відображені необґрунтовані дані, які не підтверджені письмовими доказами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції

Колегія суддів погоджується з постановою суду першої інстанції з огляду на наступне.

До висновків про наявність порушень відповідач дійшов на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентом КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс», з використанням при цьому актів про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» від 11.04.2012 р. за № 36/22/32468182 та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс» від 11.04.2012 р. за № 37/22/31263808, інформації комп'ютерних автоматизованих систем.

Вказані в актах про неможливість проведення зустрічних звірок висновки, в свою чергу, були зроблені на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи №69-0146, порушеної відносно директора ТОВ "Союз КДС" за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ БВП "Строітель-плюс" та кола фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема КП «Альянс», з метою проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників задля штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. У зв'язку з цим, податковий орган вважає, що документи, отримані позивачем від вказаних контрагентів, не мають статусу первинних та не можуть бути підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до складу валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг за результатом здійснення позивачем господарської діяльності з КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року в загальній сумі 4253250,00грн., яка має ознаки фіктивності. Таким чином, внаслідок неправомірного, на думку відповідача, віднесення до складу валових витрат вартості товарів, робіт та послуг отримних від КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс» в загальної сумі 4 253 250,00грн., позивачем був занижений податок на прибуток на загальну суму 1 034 463,00 грн.

Також в акті зазначено, що ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс». Так, податковою інспекцією було зазначено, що оскільки фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з контрагентом КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс» не підтверджено, зазначені операції спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку з чим був встановлено завищення податкового кредиту у сумі 850 650,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 850 650,00 грн.

Переглядаючи правомірність висновків податкового органу та суду першої інстанції апеляційним розглядом встановлено, що 06 травня 2010 р. ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з боку КП «Альянс» отримана податкова накладна № 1191 на загальну суму 25 702,42 грн., у тому числі НДС 4 283,74 грн. Відповідно до вказаної накладної ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з боку КП «Альянс» був наданий наступній товар: стійка металева, метізи.

За вказаний товар ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» платіжним дорученням № 2324 від 13.09.2010 г. перерахувало на користь КП «Альянс» грошові кошті в розмірі 25 702,42 грн.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з КП «Альянс», суд звертає увагу на те, що згідно довідки статистики одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аєродромах (45.23.1), функціонування інфраструктури автомобільного міського траспорту (63.21.2).

Отже, придбання позивачем у КП «Альянс» товарів безпосередньо пов'язано з основною діяльністю позивача.

Сума ПДВ по податковій накладнійї № 1191 була включена позивачем до складу податкового кредиту травень 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період. Крім того, вартість товару, поставленого КП «Альянс», була віднесена позивачем до складу валових витрат 2010 року.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з КП «Альянс» підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» встановленно, що між ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» 06.10.2008 р. був укладений договір постачання № 2213.

Відповідно до умов договору № 2213 від 06.10.2008 р. БВП «Строитель - плюс» зобов'язується систематично поставляти будівельні матеріали, а ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» приймати та оплачувати такі будівельні матеріали.

За період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. БВП «Строитель - плюс» поставлено товарів та надано послуг на загальну суму 2 211 725,31 грн., у т.ч. ПДВ 368 620,88 грн. Вартість отриманих товарів та послуг була віднесена до валовых витрат позивача у відповідних податкових періодах. Сума податку на додану вартість у загальному розмірі 368 620,88 грн. була відображена за періоди: січень 2009 року у сумі 36 067,00 грн., лютий 2009 року у сумі 17 964,00 грн., березень 2009 року у сумі 110 468,00 грн., квітень 2009 року у сумі 10 939,00 грн., травень 2009 року у сумі 14 487,00 грн., червень 2009 року у сумі 19 091,00 грн., липень 2009 року у сумі 29 620,00 грн., серпень 2009 року у сумі 955,00 грн., жовтень 2009 року у сумі 8 878,00 грн., листопад 2009 року сумі 17 677,00 грн., грудень 2009 року у сумі 62 475,00 грн. включено до складу податкового кредиту ДП «Севастопольськії УПРДОР ВАТ «ДАК» «АДУ» відповідно за січень 2009 року у сумі 36 067,00 грн., лютий 2009 року у сумі 17 964,00 грн. березень 2009 року у сумі 110 468,00 грн., квітень 2009 року у сумі 10 939,00 грн., травень 2009 року у сумі 14 487,00 грн., червен 2009 року у сумі 19 091,00 грн., липень 2009 року у сумі 29 620,00 грн., серпень 2009 року у сумі 955,00 грн., жовтень 2009 року сумі 48 878,00 грн., листопад 2009 року у сумі 17 677,00 грн., грудень 2009 року у сумі 62 475,00 грн., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ ДП «Севастопольськії УПРДОР ВАТ «ДАК» «АДУ» за 2009р.

Вказаний період перевірявся податковою службою, що відображено в акті перевірки № 44/231/05422674/3456 від 28.05.2010 р., в якому не зафіксованно порушень податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з БВП «Строитель - плюс».

Також, вказаний період досліджувався Контрольно-ревізійним управлінням м. Севастополя за результатами перевірки складено акт № 06-21/203 від 18.08.2010 р., в якому також не зафіксовано порушень законодавства при здійсненні господарської діяльності ДП «Севастопольськії УПРДОР ВАТ «ДАК» «АДУ» по взаємовідносинам з БВП «Строитель - плюс» за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. відносно закупівлі товарів та використання їх в подальшому в своїй господарській діяльності.

20 січня 2011 р. між ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» був укладений договір поставки № 1-т/160.

Відповідно до умов договору Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» зобов'язується систематично поставляти бітум 60/90 у кількості 700 тонн, а ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» приймати та оплачувати його.

Згідно з актом ревізії № 06-21/187 від 26.10.2012 р. Державної фінансової інспекції в м. Севастополі фактично була здійснена поставка 104,21 тон бітума на загальну суму 759 312,16 грн., а саме:

- 04.04.2011 року, за накладною № 962 - 27,4 тони, по ціні 6179,85 грн. на суму 169 327,73 грн.;

- 16.06.2011 року за накладною № 1811 - 21,4 тони, по ціні 7575,32 грн. на суму 162 111,91 грн.;

- 22.07.2011 року за накладною № 2180 - 27,66 тони, по ціні 7721,94 грн. на суму 213 588,86 грн.;

- 01.08.2011 року за накладною № 2409 - 27,75 тони, по ціні 7721,94 грн. на суму 214 283,66 грн.;

Оплата за вказані поставки ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на розрахунковий рахунок Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» здіснена в повному обсязі.

В акті ревізії № 06-21/187 від 26.10.2012 вказується на порушення інтересів дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК« Автомобільні дороги України», у зв'язку з невиконання господарських зобов'язань з тендерного договора виконавцем, а саме БВП« Будівельник-плюс».

Слід зазначити, що в акті ревізії № 06-21/187 від 26.10.2012 були підтверджені господарські операції, що здійснювалися між дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК« Автомобільні дороги України» і Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» з поставки товару.

Відносно Рішення господарського суду м. Севастополя від 6 лютого 2013р. по справі № 5020-1302/2012 судова колегія зазначає наступне:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 6 лютого 2013р. по справі № 5020-1302/2012 за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України, Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: КП «Альянс» до Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс», до ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про визнання недійсним рішення комітету конкурсних торгів оформлене протоколом від 27.12.2010р. щодо оцінки пропозицій конкурсних торгів і визнання Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» переможцем конкурсних торгів на закупівлю бітуму та недійсним договору поставки № 1-т/160 / від 20.01.2011р. позов задоволено в повному обсязі.

Проте, підставами для визнання недійсним договору поставки № 1-т/160 від 20.01.2011р. було встановлення факту порушення підприємством Закону України «Про здійснення державних закупівель», а не відсутність реальних господарських операцій.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнання договору недійсним в зв'язку з порушення сторонами вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», не може бути доказом відсутності реальних господарських операцій між дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК« Автомобільні дороги України» і Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» з поставки товару.

05.10.2011 р. між ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» був укладений договір поставки № 1338

Відповідно до умов договору Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» зобов'язується систематично поставляти будівельні матеріали, а ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» приймати та оплачувати його.

Товар з боку Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» отримувався позивачем відповідно до податкових накладних, що відображено в акті перевірки податкового органу (стр. 19).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до складу податкового кредиту позивача відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та данним декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2011 року.

Обсяги витрат за накладними у повному обсязі включено до складу валових витрат ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Судова колегія не приймає до уваги Рішення господарського суду м. Севастополя АР Крим від 04.02.2013 року по справі № 5002-17/4152-2012 як доказ по справі в зв'язку з наступним:

Рішенням господарського суду АР Крим від 04.02.2013 року по справі № 5002-17/4152-2012 за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України, ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» про визнання недійсним договору поставки № 1338 від 05.10.2011, укладений між ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс», та стягнення з Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» на користь ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» безпідставно отриманні кошти в розмірі 288 158,4 грн. В позові прокурору відмовлено в повному обсязі.

На момент здійснення перевірки та розгляду справи договір поставки № 1338 від 05.10.2011 є діючим, в судовому порядку не був визнаний недійсним. Факти, які встановлені при розгляді справи № 5002-17/4152-2012 не підтверджують, що господарські операції між ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» не здійснювались, оскільки це не було предметом судового дослідження в межах вказаній справи.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звертає увагу на те, що згідно довідки статистики одним з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво автострад,доріг,вулиць,залізниць,злітно-посадкових смуг на аеродромах (45.23.1), функціонування інфраструктури автомобільного міського транспорту (63.21.2).

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з Будівельно-виробничим підприємством «Строитель - плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи документами

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської операції з КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у період, що перевірявся) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що валові витрати та податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс» були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та відповідают формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 р. N 469).

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Колегія суддів зазначає, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та його контрагентами вищенаведених правочинів, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Таким чином, первинні документи, які містяться в матеріалах справи, є належними доказами реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угоди, укладеної між позивачем та КП «Альянс», Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - плюс», як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 71 КАС України, зокрема, обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч цьому, відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази того, що господарські операції позивача з контрагентами КП «Альянс» та Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-плюс» не пов'язані з господарською діяльністю або взагалі не були виконані.

Стосовно посилань апелянта на вирок Київського районного суду від 10.04.2013 р. за обвинуваченням ОСОБА_5. за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, колегія суддів вказує наступне.

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В той же час, колегією суддів установлено, що вирок суду постановлений стосовно особи, яка не є посадовою особою позивача, та що нею здійснювалося пособництво позивачеві, отже зазначені обставини не є підставою для визнання правочину нікчемним та не є належним доказом у адміністративній справі.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування штрафних санкцій, оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 19.02.13 у справі №2а-2700/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна