Постанова № 32911217, 06.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. №27/219

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2013 року № 826/10020/13-а

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Гриценко Людмили Леонідівни Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Головного управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби 3-я особа проОСОБА_3 визнання неправомірними дії, зобовязання вчинити дії Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправними дій Державного реєстратора Гриценко Людмили Леонідівни Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме - 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3;

визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2184408 від 05.02.13 р. про проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме: 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни;

зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та відомості про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2184408 від 05.02.13 р. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 22.07.13 р.)

В судовому засіданні 31.07.13 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явилися представники відповідачів, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи; судом заслухано пояснення позивача та 3-ї особи; до матеріалів справи залучено належним чином завірену копію реєстраційної справи №2843980000; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача та 3-ї особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.11 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частини садового будинку, відповідно до якого ОСОБА_1 передає у власність (продає) ОСОБА_3, а ОСОБА_3 приймає від ОСОБА_1 (купує) 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0607 га, кадастровий номер якої - 8000000000:66:661:0005.

Відповідно до п. п. 2.1. п. 2 вказаного договору продаж зазначеного садового будинку та споруди вчиняється за ціною 396 014 гривень 00 копійок, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору становить 49 564 доларів США.

Сторони домовились, що розрахунок за продану частину садового будинку та споруди: з вищезазначеної суми 236 214 гривень 00 копійок, що за офіційним курсом Національного Банку України на день укладення цього договору становить 29 564 доларів США, сплачується покупцем продавцю готівкою до підписання цього договору, залишок, в сумі 159 800 гривень 00 копійок, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору становить 20 000 доларів США сплачується покупцем до 30 червня 2013 року включно.

Про одержання всієї суми за продану частину садового будинку та споруди, продавець повинен написати заяву про повний розрахунок з ним, підпис на якій нотаріально засвічується.

Згідно п.п. 3.1. п. 3 вказаного договору право власності на відчужувану частину садового будинку у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору, згідно ст. 334 Цивільного кодексу України та виконання покупцем умов п. 2.1. цього договору.

15.01.13 р. ОСОБА_3 подав до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про державну реєстрації права власності на садовий будинок по АДРЕСА_1

Рішенням державного реєстратора Гриценко Людмили Леонідівни Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.13 р. № 218408 вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на 7/100 частин садового будинку та споруди, що розташований: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає рішення щодо реєстрації незаконним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач посилається на ту обставину, що в якості розрахунку за договором купівлі-продажу ним отримано від покупця частину обумовленої суми в розмірі 236 214 грн., тоді як решту в розмірі 159 800 грн. ним не отримано, що свідчить про порушення вимог п.п. 2.1. п. 2 договору та про відсутність у 3-ї особи права власності на майно згідно п.п. 3.1. п. 3 договору.

Позивач посилається на ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої державний реєстратор встановлює, в тому числі, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Вказаний обов'язок державним реєстратором не виконано, оскільки ним не перевірено проведення покупцем повного розрахунку за договором.

Також позивач зазначає, що вказана обставина є достатньою для відмови у проведенні реєстраційної дії згідно ст. 24 Закону, тоді як відповідач реєстраційну дію провів, що призвело до порушення прав позивача, який не отримав повного розрахунку за договором.

Відповідачі - Державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмила Леонідівна та Головне управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби - проти задоволення позовних вимог заперечили з таких підстав.

Відповідачі зазначають, що заявником - ОСОБА_3 - при зверненні до Реєстраційної служби подано всі необхідні документи для вчинення реєстраційної дії, і підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії відсутні.

Відповідачі посилаються на ст. 334 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нотаріально посвідчено 30.12.11 р., і саме з цього дня у покупця виникло право власності на майно.

Крім того, згідно п.п. 3.1. п. 3 договору право власності на відчужувану частину садового будинку у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору, згідно ст. 334 Цивільного кодексу України та виконання покупцем умов п. 2.1. цього договору.

Договір зареєстровано у реєстрі за №2465.

Передбачені ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також п. 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.11 р. №703, підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій відсутні.

3-я особа - ОСОБА_3 - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши пояснення відповідачів.

Також 3-я особа зазначила, що позивач як продавець за договором має право на повний розрахунок за продане майно, і ним може бути поданий відповідний позов до суду, що станом на час розгляду справи не зроблено.

3-я особа посилається на той факт, що правовідносини сторін були предметом розгляду в Дніпровському районному суді м. Києва у справі №755/6167/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про скасування реєстрації права власності, і рішенням від 25.06.13 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Ознайомлення зі змістом рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.13 р. у справі №755/6167/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про скасування реєстрації права власності не дає підстави для висновку про можливість використання його висновків в порядку ч. 1 ст. 72 КАС України, оскільки позовні вимоги про оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень заявлено в цивільному процесі і не до суб'єкта владних повноважень, а до контрагента за договором.

У зв'язку з цим рішення та дії належного відповідача - суб'єкта владних повноважень не оцінювалися, і у судовому рішенні прямо зазначено про те, що повноваження в частині прийняття рішення про державну реєстрацію садового будинку або про відмову у здійсненні державної реєстрації приймаються реєстраційною службою, а не особисто громадянином, який лише звертається до уповноваженого органу із заявою про реєстрацію права власності.

За таких обставин суд оцінює рішення та дії державного реєстратора в адміністративній справі в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 15.01.13 р. - дата подачі 3-ю особою заяви про вчинення реєстраційних дій) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 9 Закону державний реєстратор, в тому числі:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.11 р. №703.

Згідно п. 26, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Згідно наявних пояснень учасників по справі та матеріалів реєстраційної справи заявником ОСОБА_3 для проведення реєстраційної дії було надано договір купівлі-продажу частини садового будинку від 30.12.11 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_1 передає у власність (продає) ОСОБА_3, а ОСОБА_3 приймає від ОСОБА_1 (купує) 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0607 га, кадастровий номер якої - 8000000000:66:661:0005.

Згідно п. 7.4 договору цей договір та право власності підлягає державній реєстрації; договір зареєстровано в реєстрі за №2465.

На думку суду, вказаний договір не міг бути підставою для вчинення оскаржуваної реєстраційної дії - прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2184408 від 05.02.13 р. про проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме: 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, а саме.

Згідно п.п. 3.1. п. 3 договору купівлі-продажу право власності на відчужувану частину садового будинку у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору, згідно ст. 334 Цивільного кодексу України та виконання покупцем умов п. 2.1. цього договору.

Вказаний пункт договору передбачає таку сукупність умов для виникнення у покупця права власності на нерухоме майно (і відповідно, права на звернення за проведенням державної реєстрації цих прав на його ім'я) -

державна реєстрація договору (проведена в момент укладення та нотаріального посвідчення договору 30.12.11 р., що підтверджується витягом за №10909402 з Державного реєстру правочинів, складеного згідно Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 р. №671 (втратив чинність з 01.01.13 р.);

дотримання вимог ст. 334 Цивільного кодексу України, згідно якої (в редакції станом на 30.12.11 р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, дотримання вимог вказаної статті означає нотаріальне посвідчення договору та державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Станом на 15.01.13 р. перша подія мала місце, друга - ні, оскільки за проведенням державної реєстрації прав і звернулась 3-я особа до Реєстраційної служби);

виконання покупцем умов п. 2.1. цього договору (станом на 15.01.13 р. вказану умову не виконано, оскільки 3-ю особою не проведено повного розрахунку за договором, що підтверджено позивачем та 3-ю особою в судовому засіданні).

Таким чином, передбачені договором підстави для переходу до покупця права власності на нерухоме майно та, відповідно, його державної реєстрації, не настали (не проведено повний розрахунок за договором), що мало бути перевірено та встановлено державним реєстратором згідно його обов'язків, передбачених ст. 9 Закону та п. 30 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому, суд не може погодитися з відповідачами та 3-ю особою, які стверджують про достатність нотаріального посвідчення договору для переходу права власності на нерухоме майно згідно положень ст. 334 Цивільного кодексу України.

Ст. 334 Цивільного кодексу України дійсно передбачає імперативну норму, згідно якої право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Проте, аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку про наявність у сторін правочину права по-іншому регулювати свої правовідносини, зокрема, і момент переходу права власності.

Згідно ст. 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Обов'язковість нотаріальної форми правочину не позбавляє сторін права передбачити в договорі купівлі-продажу вказане обмеження, що ними і було зроблено.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільний кодекс України є актом цивільного законодавства згідно ст. 4 кодексу; ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України не містить положення про неможливість у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу по-іншому визначити момент переходу права власності на майно; обов'язковість положень ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України не випливає із суті відносин між сторонами, оскільки сторони очевидно пов'язували перехід права власності на майно з повним розрахунком за нього.

Окремо суд зазначає, що у випадку неможливості сторонами за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна визначити перехід права власності на майно інакше, ніж передбачено ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, положення ст. 9 Закону про обов'язок державного реєстратора перевірити наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, не мало би жодного сенсу, оскільки договір у будь-якому випадку не міг по-іншому регулювати вказане питання.

Наявність у Законі відповідної норми в якості обов'язку державного реєстратора свідчить про визнання і підтвердження законодавцем такого права, передбаченого Цивільним кодексом України.

З врахуванням вищевикладеного державний реєстратор мав перевірити наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, що ним зроблено не було.

Згідно ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В даному випадку 3-ю особою не подано відповідних доказів на виконання п. 3.1 договору купівлі-продажу щодо проведення повного розрахунку за договором, а державним реєстратором не перевірено виконання 3-ю особою вказаних вимог на порушення ст. 9 Закону.

Вказане порушення є достатнім для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення на порушення принципу обґрунтованості, на порушення покладених на державного реєстратора обов'язків згідно ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , що є підставою для задоволення позовних вимог.

Окремо суд зазначає, що наявність згідно чинного законодавства інших способів захисту права продавця за договором купівлі-продажу, зокрема, шляхом звернення з позовом про стягнення коштів, не позбавляє позивача права оскаржувати рішення та дії державного реєстратора щодо реєстрації відчуженого об'єкта нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме - 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2184408 від 05.02.13 р. про проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме: 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, прийняте Головним управлінням юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби.

4. Зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2184408 від 05.02.13 р. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: 7/100 частин садового будинку та споруди АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3.

5. Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 34, 41 грн. судового збору.

6. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 06.08.13 р.