Ухвала суду № 32909522, 06.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1588/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року №0005282301 та №0005292301. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2012 року ДПІ у м.Черкасах ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Терапостаченерго» з питань проведення господарських взаємовідносин з ТОВ «Палмаст» у липні 2012 року, з ПП «Дніпротара» у липні та серпні 2011 року, з ПП «Інтерторгстрой» у серпні, вересні, жовтні 2011 року, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року №287/22-14/35754906, в якому встановлено порушення позивачем ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено, що в наданих документах відсутні необхідні реквізити первинного документа; порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 424764,00 грн., у тому числі за липень 2011 року - 125528,00 грн., за серпень 2011 року - 174120,00 грн., за вересень 2011 року - 55092,00 грн., за жовтень 2011 року - 70024,00 грн.; порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 488480,00 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 417301,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - 488480,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Терапостаченерго» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, з платником податків-постачальником ТОВ «Палмаст» в частині отримання ТМЦ у липні 2012 року на загальну суму 309211,31 грн., та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в частині подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Палмаст» ТМЦ платнику податків-покупцю ПП «Дорстрой» у липні 2012 року на загальну суму 332055,00 грн.

На підставі акту перевірки №287/22-14/35754906 від 30 жовтня 2012 року ДПІ у м.Черкасах ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року №0005282301, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 530955,00 грн., у тому числі 424764,00 грн. за основним платежем та 106191,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0005292301, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 488480,00 грн., у тому числі 488480,00 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч.платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2012 року між ТОВ «Палмаст» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №НП-30/12, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти товар (бітум дорожній) у кількості 200 тн (на інші нафтопродукти). Кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюється продавцем та покупцем та підтверджуються виставленими рахунками-фактури.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні від 18 червня 2012 року №РН-0000029, від 26 червня 2012 року №РН-0000031, від 03 липня 2012 року №РН-0000032, від 05 липня 2012 року №РН-0000033, податкові накладні від 18 червня 2012 року №2, від 25 червня 2012 року №3, від 02 липня 2012 року №1, від 05 липня 2012 року №2, а також виписку з банківського рахунку щодо сплати коштів на користь постачальника за бітум.

Між ПП «Дніпротара» (постачальник) та позивачем (покупець) 11 липня 2011 року було укладено договір постачання №1107, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар. Відповідно до п.1.2 даного договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються рахунком та видатковою накладною та специфікацією, яка є додатком до договору.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано специфікації до договору №1 від 17 липня 2011 року, №2 від 21 липня 2011 року, №3 від 25 липня 2011 року, №4 від 28 липня 2011 року, №5 від 29 липня 2011 року, №6 від 29 липня 2011 року, №7 від 01 серпня 2011 року, видаткові накладні від 17 липня 2011 року №РН-00033, від 21 липня 2011 року №РН-00034, від 25 липня 2011 року №РН-00035, від 28 липня 2011 року №РН-00040, від 29 липня 2011 року №РН-00044, від 29 липня 2011 року №РН-00045, від 01 серпня 2011 року №00046, податкові накладні від 17 липня 2011 року №6, від 21 липня 2011 року №7, від 25 липня 2011 року №10, від 28 липня 2011 року №30, від 29 липня 2011 року №31, від 29 липня 2011 року №32, від 01 серпня 2011 року №1, а також виписки з банківського рахунку щодо сплати коштів на користь постачальника за мазут.

Також між позивачем (покупець) та ПП «Інтерторгстрой» (постачальник) було укладено договір №41 від 01 серпня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів - пічне паливо, бітум, мазут. Товар призначений для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Відповідно до п.1.2 даного договору якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території країни та підтверджуватися сертифікатом відповідної якості.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні від 03 серпня 2011 року №Аг-11, від 12 серпня 2011 року №Аг-26, від 15 серпня 2011 року №Аг-29, від 16 серпня 2011 року №Аг-32, від 19 серпня 2011 року №Аг-42, від 22 серпня 2011 року №Аг-45, від 31 серпня 2011 року №Аг-21, від 02 вересня 2011 року №Вр-11, від 06 вересня 2011 року №Вр-14, від 20 жовтня 2011 року №Жт-40, від 25 жовтня 2011 року №Жт-52, від 03 листопада 2011 року №Л-13, від 04 листопада 2011 року №Л-18, від 11 листопада 2011 року №Л-26, від 18 листопада 2011 року №Л-37, від 22 листопада 2011 року №Л-41, від 23 листопада 2011 року №Л-42, від 28 листопада 2011 року №Л-45, від 28 листопада 2011 року №Л-46, податкові накладні від 03 серпня 2011 року №11, від 12 серпня 2011 року №26, від 15 серпня 2011 року №29, від 16 серпня 2011 року №32, від 19 серпня 2011 року №42, від 22 серпня 2011 року №45, від 10 серпня 2011 року №21, від 02 вересня 2011 року №11, від 06 вересня 2011 року №14, від 20 жовтня 2011 року №40, від 25 жовтня 2011 року №52, від 03 листопада 2011 року №13, від 04 листопада 2011 року №18, від 11 листопада 2011 року №26, від 18 листопада 2011 року №37, від 22 листопада 2011 року №41, від 23 листопада 2011 року №42, від 28 листопада 2011 року №45, від 28 листопада 2011 року №46, а також виписки з банківського рахунку щодо сплати коштів на користь постачальника за мазут.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами поставки зазначеними контрагентами товарів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону, оскільки у вищезазначених документах відсутні посади, прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, в накладних відсутня інформація щодо номеру та дати довіреностей, на підставі яких отримувався товар. Крім того, позивачем не було надано первинних документів для підтвердження транспортування ПММ та якості продукції (відсутні сертифікати, встановленні стандартом ДСТУ 4058-2001 «Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови»).

Позивачем не надано документи щодо транспортування нафтопродуктів, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20 травня 2008 року №281/171/578/155, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів, зокрема, відсутні товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), в яких зазначаються номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Крім того, зважаючи на те, що позивачем надано документи, які свідчать про подальшу реалізацію придбаного бітуму та мазуту, та приймаючи до уваги, що зазначені документи підтверджують реалізацію лише частини придбаних нафтопродуктів, до суду не надано докази щодо можливості зберігання залишку придбаних нафтопродуктів самостійно або шляхом укладення договору зберігання з третіми особами, а також ведення обліку неафтопродуктів, які реалізовуються та перебувають на зберіганні, у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Черкасах ДПС від 13 листопада 2012 року №0005282301 та №0005292301, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Палмаст», ПП «Дніпротара», ПП «Інтерторгстрой» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.