Ухвала суду № 32909212, 06.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року справа №812/5447/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Бадахової Т.П., Чебанова О.О., при секретарі Крамській С.О., за участю позивача Степаненко Т.О., представника відповідача Вінари К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. у справі № 812/5447/13-а за позовом публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про стягнення суми податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46733 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з вказаним позовом до Луганського окружного адміністративного суду, в якому зазначив, що ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість 20.02.2008 року надав Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, якою визначив суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в розмірі 1 668 565,00 грн. За вказаний період було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року, результати якої викладено в акті від 07.04.2008 №201/08-3/05763797. Відповідно до акту перевірки позивач у декларації за січень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 46 733 грн. у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ «Луганськтепловоз» вантажних тепловозів та дизель-поїздів.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 №00010208013/0, яким визначено, що позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. пункту 7.4 статті 7, п. 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), та п. 5.7 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 №166 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46 733 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено ПАТ «Луганськтепловоз» в судовому порядку і постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року по справі №2а-8687/08, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року, податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 року №000102808013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46 733 грн. скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012 року по справі №К-12204/09 (№2а-8687/08) касаційна скарга податкового органу відхилена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року залишені без змін.

Вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012 по справі №2а-8687/08 ПАТ «Луганськтепловоз» отримав 06 лютого 2013 року, тому п'ять робочих днів відведених законодавцем податковій службі для надання висновку до органів казначейства становлять 07, 08, 11, 12 та 13 лютого 2013 року, а п'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби для видання платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку становлять 14, 15, 18, 19 та 20 2013 року лютого включно. Однак, грошові кошти в розмірі 46 733 грн. на рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» не надійшли, тому позивач вважає, що саме з 21 лютого 2013 року у нього виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права. З цих підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. адміністративний позов ПАТ «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46 733 грн. задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 46 733 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційні скарги мотивують порушенням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.02.2008 року позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 1 668 565,00 грн.

В період з 19.03.2008 року по 01.04.2008 року податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2008 року, оформлену актом від 07.04.2008 № 201/08-3/05763797.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00010208013/0 від 18.04.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46 733 грн.

Однак, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року по справі №2а-8687/08, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року, податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 року №000102808013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46 733 грн. скасовано.

Отже, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року набрала законної сили 18.02.2009 року, тому відповідно до ч.2 ст.14 КАС України вона є обов'язковою для виконання на всій території України.

Таким чином, рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2008 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 46 733 грн., а тому саме з 18 лютого 2009 року у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Однак, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинним до 01.01.2011 року) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, діючого з 01.01.2011 року, також визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

А як зазначалось раніше, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року по справі №2а-8687/08 набрала законної сили 18.02.2009 року, вона є обов'язковою для виконання на всій території України і тому саме з 18 лютого 2009 року відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права на протязі 1095 днів з дня виникнення такого права, тобто з 18 лютого 2009 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом лише 12.06.2013 року, тобто більше ніж через рік після спливу 1095 днів з дня отримання права на таке відшкодування.

А згідно ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду з заявою про поновлення строку для звернення до суду, оскільки вважав, що лише з 21 лютого 2013 року у нього виникло право на звернення до суду, тому що ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012 по справі №2а-8687/08 він отримав 06 лютого 2013 року і до 20 лютого 2013 року у відповідачів був строк для добровільного бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 46 733 грн.

Однак, таке твердження позивача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначалось раніше, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року по справі №2а-8687/08 набрала законної сили 18.02.2009 року, вона є обов'язковою для виконання на всій території України і тому саме з 18 лютого 2009 року відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права на протязі 1095 днів з дня виникнення такого права, тобто з 18 лютого 2009 року.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду, оскільки право на звернення до суду на протязі 1095 днів у нього виникло з 18 лютого 2009 року, а до суду з зазначеним позовом він звернувся лише 12.06.2013 року, тобто більше ніж через рік після спливу 1095 днів, тому його позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та задовольнив позов без дотриманням норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. у справі № 812/5447/13-а - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. у справі № 812/5447/13-а - скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46733 грн. залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 09.08.2013 року.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді Т.П.Бадахова

О.О.Чебанов