Рішення № 32908667, 08.08.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2013 р.Справа № 924/575/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Димбовський В.В., судді Яроцький А.М., Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Левчунець Лідії Калениківни, м. Славута

про стягнення 10321,68 грн., з яких 9910,08 грн. - основного боргу, 343,00 грн. - пені, 68,60 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Мага І.М. - за довіреністю від 05.03.2013р.

від відповідача: Левчунець В.В. - за довіреністю №995 від 06.06.2013р. (у судовому засіданні 07.08.2013р.)

за участю: Науменко Р.В. - комірник; Шаповалова С.Є. - продавець; Танасійчук В.І. - продавець (у судовому засіданні 07.08.2013р.)

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 08.08.2013р., оскільки у судовому засіданні 07.08.2013р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 10321,68 грн., з яких 9910,08 грн. - основного боргу, 343,00 грн. - пені, 68,60 грн. - 3% річних. Вказує, що на підставі договору поставки №1820 від 06.04.2012р. поставляв відповідачу товар - алкогольні напої - згідно накладних, а відповідач приймав товар та оплачував його. Між тим, поставлений відповідачу 30.12.2012р. товар на загальну суму 9910,08 грн. згідно накладної №53004 від 30.12.2012р. відповідач не оплатив, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідач заперечує факт поставки товару згідно накладної №53004 від 30.12.2012р. на суму 9910,08 грн., стверджуючи, що підпис та прізвище (Левунець) на спірній накладній йому не належать. Зауважує, що ніколи не отримує товар особисто, це обов'язки його працівників - продавців, які згідно трудового договору являються матеріально-відповідальними особами. Посилаючись на фальсифікацію документів (підробку підпису на спірній накладній), відповідач заявив клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. На розгляд експертизи просить поставити наступне питання: Чи виконаний підпис в оригіналі накладної №53004 від 30.12.2012р. Левчунець Л.К., чи іншою особою? Проведення експертизи просить доручити Київському науково-дослідному інститутут судових експертиз та витребувати для проведення даної експертизи у позивача оригінал накладної №53004 від 30.12.2012р.

У письмових поясненнях позивачем роз'яснено порядок оформлення отримання товару, а саме: експедитор, який супроводжує товар, після перевірки покупцем товару за кількістю надає покупцю два екземпляри товарних накладних, підписаних та проштампованих продавцем (ТОВ „Українська дистрибуційна компанія"). Одну накладну покупець підписує та повертає експедитору, а другий екземпляр накладної залишає собі. Експедитор перевіряє, щоб підпис в накладній, яку йому повернув покупець, відповідав підпису покупця, що міститься в договорі та/або додатковій угоді до договору (т.з. „кільцевій довіреності"). Відзначає, що експедитор Жвалюк Д.В. віддав товарні накладні №53004 від 30.12.2012р. продавцю магазина „Три Лева" у м. Славута, а продавець в свою чергу підписала накладні у Левчунець Л.К. та повернула один екземпляр експедитору позивача.

Щодо доводів відповідача стосовно написання прізвища відповідача в накладній №53004 від 30.12.2012 р. нібито „Левунець" замість „Левчунець" вважає, що це може бути механічна описка при швидкому написанні прізвища. Зауважує, що підпис відповідача у вказаній накладній збігається з підписом в договорі та додатковій угоді до договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

06.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія", м. Київ (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Левчунець Лідією Калениківною, м. Славута (покупець) укладено договір поставки №1820, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1.).

Згідно п. 2.1. вказаного вище договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

У розділі 3 договору сторонами обумовлено порядок постачання та здачі-прийому товару, зокрема, згідно п.п. 3.1. - 3.3. постачання товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця. Одержання товару покупцем здійснюється на складі покупця. Здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару постачальником не розглядаються.

До вказаного договору укладено додаткову угоду від 06.04.2012р., в якій покупець повідомив постачальника про матеріально-відповідальних осіб, яким доручається отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Українська дистрибуційна компанія" на складі, що знаходиться у м. Славута, вул. Привокзальна, 16а, магазин „Три Лева", повідомив про зразки підписів цих матеріально-відповідальних осіб, а саме: матеріально-відповідальною особою визначено Громову Марію Олександрівну.

Згідно п. 5.2. договору остаточний термін оплати, отриманої покупцем партії товару, на банківський рахунок постачальника складає 7 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

За порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків (п. 8.1.).

Наявні матеріали справи свідчать, що між сторонами існували господарські відносини з поставки товару і позивач протягом періоду квітень 2012 року - грудень 2012 року постачав відповідачу товар - алкогольні напої - згідно накладних, а відповідач приймав товар та оплачував його.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на те, що 30.12.2012р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9910,08 грн. згідно накладної №53004 від 30.12.2012р. Між тим, за поставлений товар оплату не здійснено. У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки на підставі п. 8.1. відповідачу нараховано 343,00 грн. пені (за період 08.01.2013р. - 01.04.2013р.). Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних у сумі 68,60 грн. (за період 08.01.2013р. - 01.04.2013р.).

Відповідач заперечує факт поставки товару за вказаною накладною стверджуючи, що підпис та прізвище на накладній йому не належать, підпис підроблено.

Як вбачається із товаросупровідних документів, а саме: товарно-транспортної накладної, складеної 30.12.2012р., водієм-експедитором Жвалюком Денисом Васильовичем було прийнято до перевезення товар, зокрема, згідно накладної №53004 від 30.12.2012р. У вказаній накладній замовником та вантажовідправником товару зазначено ТОВ „Українська дистрибуційна компанія", а вантажоодержувачем, між іншими, фізична особа-підприємець Левчунець Л.К., м. Славута. Пунком навантаження визначено м. Хмельницький, а розвантаження, між іншими, м. Славута.

Як вбачається з накладної №53004 від 30.12.2013р. у ній містяться наступні реквізити: дата і місце її складання - 30.12.2012р., постачальником визначено ТОВ „Українська дистрибуційна компанія", а одержувачем - приватний підприємець Левчунець Лідія Калениківна; підставою складення зазначеної накладно - договір №1820 від 06.04.2012р.; адреса доставки: магазин „Три Лева", вул. Привокзальна, 16а, м. Славута. Крім того, в накладній описано зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Вказана накладна містить підпис у графі „Відвантажив" комірник Науменко Р.В. та відтиск печатки ТОВ „Українська дистрибуційна компанія", а у графі „Товар отримано у повному обсязі, претензій до кількості та якості не має" проставлено підпис та прізвище Левунець або Левчунець.

У письмових поясненнях та у судовому засіданні 14.06.2013р. Жвалюк Денис Васильович, який працює водієм-експедитором у позивача, зазначив, що йому було доручено доставити товар згідно накладної №53004 від 30.12.2012р. Стверджує, що доставив товар у магазин „Три Лева", що знаходиться у м. Славута, і здав його продавцю. Вона, в свою чергу, винесла підписану накладну.

У судовому засіданні 07.08.2013р. та у письмових поясненнях комірник ТОВ „Українська дистрибуційна компанія" Науменко Руслан Васильович відзначив, що працює у ТОВ „Українська дистрибуційна компанія" на посаді комірника та займається відвантаженням зі складу позивача у м. Хмельницький товар, який доставляється контрагентам позивача. Після отримання товарної накладної відвантажує зі складу товар згідно позицій у накладній експедитору, який буде супроводжувати товар, підписує вказану накладну у 2 (двох) екземплярах та проставляє на них штамп ТОВ „Українська дистрибуційна компанія".

Комірник підтвердив, що в накладній №53004 від 30.12.2012р. дійсно міститься його підпис та штамп ТОВ „Українська дистрибуційна компанія", який він використовує в роботі, та підтвердив, що дійсно відвантажив експедитору Жвалюку Д.В. товар, вказаний у накладній №53004 від 30.12.2012р., для доставки контрагенту позивача ФОП Левчунець Л.К.

У свою чергу, у судовому засіданні 07.08.2013р. та у письмових поясненнях Шаповалова Світлана Євгенівна, яка працює продавцем продовольчих товарів у фізичної особи-підприємця Левчунець Лідії Калениківни на підставі трудового договору від 04.03.2011р., зазначила, що є матеріально-відповідальною особою. Стверджує, що 30.12.2012р. вона перебувала на зміні, товар від ТОВ „Українська дистрибуційна компанія" не отримувала і накладні не підписувала.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, правило належності доказів, закріплене ст. 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку з оплати вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70 з наступними змінами, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Згідно п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником), довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Разом з тим, відзначається, що згідно листа Міністерства фінансів України №31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005р. довіреність на отримання цінностей, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Згідно пункту 5.3.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" довіреність не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, відсутність довіреності, не спростовує факту поставки позивачем товару відповідачу, як і факту його отримання.

Аналогічна правова позиція щодо можливості доказування факту поставки товару через первинні бухгалтерські документи при відсутності довіреностей на отримання товару викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.04.2013р. у справі №5009/3129/12, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. у справі №924/91/13.

Відповідно до 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Судом з'ясовано, що відповідно до додаткової угоди від 06.04.2012р. відповідач посвідчила зразки підпису матеріально-відповідальної особи, якою буде підтверджуватись отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача, а саме Громової Марії Олександрівної та надала їй право на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача. Вказана додаткова угода підписана з боку позивача та відповідача.

Отже, матеріально-відповідальними особами на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача є сама фізична особа-підприємець Левчунець Лідія Калениківна та Громова Марія Олександрівна. Натомість, Шаповалова Світлана Євгенівна, яка працює у відповідача продавцем продовольчих товарів згідно трудового договору, не є матеріально-відповідальною особою за отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача. В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження повідомлення відповідачем позивача про зміну уповноважених осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей. З огляду на викладене, пояснення Шаповалової Світлани Євгенівни судом до уваги не приймаються.

У спірній накладній №53004 від 30.12.2012р. зазначено інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу, якою підписаний документ від імені одержувача, а саме: в накладній №53004 в графі „Товар отримано у повному обсязі, претензій до кількості та якості не має" проставлено підпис, який ідентичний підписам, що містяться у договорі поставки №1820 від 06.04.2012р. та додатковій угоді від 06.04.2012р. та належить фізичній особі-підприємцю Левчунець Лідії Калениківні. Стосовно посилань відповідача про те, що у спірній накладній зазначено прізвище Левунець, а не Левчунець, суд відзначає, що ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не передбачає серед обов'язкових реквізитів первинних документів такого реквізиту як "прізвище особи", а визначає лише наявність особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приймається до уваги також те, що наявні в матеріалах справи накладні свідчать про те, що до виникнення спірних відносин сторони певний час успішно співпрацювали - відповідач придбавав у позивача товар і оплачував його. Згідно наданих позивачем накладних частину товару особисто отримувала фізична особа-підприємець Левчунець Л.К. Зазначені обставини спростовують твердження відповідача про те, що вона ніколи не отримувала товар особисто. В свою чергу, подані відповідачем копії цих же накладних, за цей же період з підписами інших осіб, ніж у примірниках позивача свідчать про те, що ці особи не є матеріально-відповідальні за отримання товару від позивача, оскільки, як зазначалося вище, такими особами є безпосередньо відповідач та Громова М.О.

З огляду на викладене, суд оцінює критично та не приймає до уваги доводи відповідача про те, що підпис та прізвище на спірній накладній йому не належать. Також, не вбачається доцільним призначати по справі судову почеркознавчу експертизу, оскільки підпис на накладній від 30.12.2012р. збігається з підписами на договорі поставки, додатковій угоді та інших накладних, за якими відповідач особисто отримував товар. Судом звертається увага на те, що відповідач не позбавлений права звернутися до правоохоронних органів для проведення перевірки щодо можливої підробки підпису на спірній накладній.

Дослідивши накладну від 30.12.2012р. встановлено, що вона містить всі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., а тому є первинним документом, який в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України є належним доказом того, що господарська операція з передачі товару від позивача до відповідача відбулася. Також, факт перевезення товару відповідачу за накладною №53004 від 30.12.2012р. відображено в товарно-транспортній накладній від 30.12.2012р.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем на виконання умов договору було передано товар на суму 9910,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у строк встановлений договором, не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару є обгрунтованою.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобо'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача у разі прострочення оплати поставленого товару у вигляді сплати пені.

Здійснивши перерахунок пені, суд вважає обгрунтовано заявленою сумою 342,10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що задоволенню підлягає сума 68,42 грн.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 9910,08 грн. - основного боргу, 342,10 грн. - пені та 68,42 грн. - 3% річних.

У решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги не надав.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія", м. Київ до фізичної особи-підприємця Левчунець Лідії Калениківни, м. Славута про стягнення 10321,68 грн., з яких 9910,08 грн. - основного боргу, 343,00 грн. - пені, 68,60 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Левчунець Лідії Калениківни (м. Славута, вул. Кузовкова, 14, кв. 14; код 1685606086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія" (м. Київ, вул. Підлісна, 3; код 37310549) 9910,08 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот десять гривень 08 коп.) - основного боргу, 342,10 грн. (триста сорок дві гривні 10 коп.) - пені, 68,42 грн. (шістдесят вісім гривень 42 коп.) - 3% річних, 1720,16 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 16 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 09 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя А.М. Яроцький

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (м. Славута, вул. Кузовкова, 14, кв. 14).