Ухвала суду № 32908570, 06.08.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 918/955/13

за позовом Мале приватне підприємство "Профіт" (Волинська обл., смт. Ратне, вул. Серпнева 8) до відповідача ТОВ "Автотранселіт" (м. Рівне, вул. Кавказька, 7, офіс 309 )

про стягнення заборгованості в сумі 25 505 грн. 16 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : Саранін В.О. (довіреність б/н від 05.08.2013 року);

від відповідача : Герасимчук О.П. (довіреність б/н від 23.07.2013 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Мале приватне підприємство "Профіт" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранселіт" про стягнення 25 505,16 грн., з яких 17200 грн. основного боргу, 5133,16 грн. інфляційних втрат, 172,00 грн. відсотків річних, 3000 грн. моральної шкоди.

05.08.2013 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній позовні вимоги не визнає з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, на основі діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема транспортної заявки №16/01/12 від 16.01.2012 року та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 січня 2012 року № ОУ-0000002 на суму 8600,00 грн., та № ОУ-0000003 на суму 8600,00 грн. виконавцем (МПП "Профіт") були надані замовнику (ТОВ "Автотранселіт") автопослуги на загальну суму 17200,00 грн.

Відповідно до пункту 14 транспортної заявки №16/01/12 від 16.01.2012 року оплата здійснюється з розрахункового рахунку на протязі 7-10-ти банківських днів після отримання транспортних документів.

Докази які підтверджують оплату замовником наданих позивачем послуг в матеріалах справи відсутні, таким чином суд приходить до висновку, що замовник (відповідач) за надані послуги не розрахувався.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене суд погоджується з позивачем, що за вказані вище послуги відповідачем не оплачені чим останній порушив зобов'язання в частині оплати за надані послуги. Разом з тим, суд зазначає наступне.

05.08.2013 року відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву №1-2307 від 23 липня 2013 року.

Зі змісту відзиву слідує, що відповідач просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, та в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Так, ТОВ "Автотранселіт" здійснило замовлення перевезення у позивача, а відтак МПП "Профіт" відносно відповідача виступало перевізником, а ТОВ "Автотранселіт" перед позивачем вантажовідправником, що підтверджується таким.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В розумінні Правил договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним

транспортом загального користування.

Таким чином ТОВ "Автотранселіт" у правовідносинах з позивачем виступало вантажовідправником та при цьому користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Про такі обставини також свідчить той факт, що всі документи надані позивачем на підтвердження своїх вимог були укладені безпосередньо з відповідачем ТОВ "Автотранселіт".

У зв'язку з викладеним до правовідносин між сторонами спору застосовуються положення цивільного законодавства які регулюють перевезення вантажів.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Аналогічні положення містить ч. 3, ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Стосовно моменту з якого обраховується строк позовної давності, то він визначений положеннями Статуту автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 168 Статуту автомобільного транспорту позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Таким чином до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Оскільки транспортна заявка №16/11/12 була підписана сторонами 16.01.2012 року, акти здачі-прийняття послуг № ОУ 0000002 та ОУ 0000003 - 24.01.2013 року, а позивач звернувся до суду лише 13.05.2013 року (через 16 місяців) відтак суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущений, та в зв'язку з з'явленням відповідачем до вказаного зобов'язання строку позовної давності суд вважає що в задоволенні позову слід відмовити.

Шодо заявлених позивачем 3000 грн. моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України (Відшкодування моральної шкоди), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З наведеного суд вбачає, що моральна шкода може бути відшкодована юридичній особі лише у випадках порушення її ділової репутаці. Обставин щодо порушення відповідачем ділової репутації позивачем не наведено.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Малого приватного підприємства "Профіт" відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

повне рішення складено 09.08.2013 року

Суддя Качур А.М.