Рішення № 32908534, 01.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа № 911/2118/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»до треті особи Фізичної особи-підприємця Прокопець Тетяни Миколаївни 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» 2. Педченко Олександр Михайловичпро стягнення 19 162,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Боклан А.А. (довіреність №249-11/2 від 11.10.2012 року);від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2:не з'явились; не з'явились; не з'явились.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

03.06.2013 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №543/1849 від 27.05.2013 року (вх. №2112 від 03.06.2013 року) до Фізичної особи-підприємця Прокопець Тетяни Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 19 162,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.03.2010 року в м. Києві по вул. Декабристів у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху водієм Педченком О.М., що керував транспортним засобом «А-09202 БОГДАН» (державний реєстраційний №ВВ 2721 АА), відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в результаті якої було пошкоджено автомобіль «ХОНДА» (державний реєстраційний номер АА 7090 НВ), чим завдано матеріальної шкоди Галці В.М., що ним керувала.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» виплатило Галці В.М. страхове відшкодування у розмірі 19 162,32 грн., а тому, на думку позивача, він має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Враховуючи той факт, що винний у вчиненні ДТП гр. Педченко О.М. під час його скоєння керував автомобілем, що перебував у строковому користуванні відповідача на підставі договору оренди транспортних засобів від 25.02.2010 року, позивач звернувся до Фізичної особи-підприємця Прокопець Тетяни Миколаївни з позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2013 року порушено провадження по справі, призначено її до розгляду на 20.06.2013 року, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» та Педченка Олександра Михайловича, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду інформацію: чи був застрахованим транспортний засіб «А-09202 БОГДАН», державний реєстраційний №ВВ 2721 АА станом на 27.03.2010 року.

19.06.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області, супровідним листом №7/2-28/15449 від 13.06.2013 року (вх. №13714), від МТСБУ надійшла інформація на вимогу ухвали від 03.06.2013 року.

19.06.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №617/1849 від 13.06.2013 року (вх. №13769) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням відповідального по справі юрисконсульта та заява №618/1849 від 13.06.2013 року (вх. №13768) про долучення документів витребуваних ухвалою суду від 03.06.2013 року до матеріалів справи.

У судове засідання 20.06.2013 року учасники провадження, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явились. Представники відповідача та третіх осіб вимоги ухвали суду від 03.06.2013 року не виконали

Ухвалою від 20.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 18.07.2013 року.

У судове засідання 18.07.2013 року представники відповідача по справі та третіх осіб 1, 2, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 03.06.2013 року не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2012 року, у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.08.2013 року.

25.07.2013 року на адресу господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» надійшли письмові пояснення №61 від 22.07.2013 року (вх. №16001).

У судовому засіданні 01.08.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 01.08.2013 року представники відповідача по справі та третіх осіб 1, 2, які у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явилися. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Беручи до уваги, що встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі закінчується 07.08.2013 року, з огляду на відсутність клопотань сторін про продовження визначеного законом строку розгляду справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.08.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

28.08.2009 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (страховик за полісом, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» (страхувальник за полісом, третя особа-1 у справі) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7930245 (далі - поліс).

Строк дії полісу з 04.09.2009 року по 03.09.2010 року (п. 3 полісу).

Згідно п.п. 4, 6 полісу страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим полісом, є ТОВ «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС», забезпеченим транспортним засобом є «А-09202 БОГДАН», державний реєстраційний №ВВ 2721 АА.

27.03.2010 року в м. Києві по вул. Декабристів, у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху водієм Педченком О.М., що керував транспортним засобом «А-09202 БОГДАН» (державний реєстраційний №ВВ 2721 АА), відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в результаті якої було пошкоджено автомобіль «ХОНДА» (державний реєстраційний номер АА 7090 НВ), яким керувала Галка В.М.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про дорожньо-транспортну пригоду, видану відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 30.03.2010 року №10.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.04.2010 року по справі № 3-2828/10, винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано Педченко Олександра Михайловича та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.2. вказаного закону визначено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, який становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 29 вказаного закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1. ст. 35 вищевказаного закону).

Господарським судом встановлено, що 13.04.2010 року власник пошкодженого автомобіля Галка В.М. з метою отримання відшкодування звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Провіта» з відповідною заявою (копія заяви наявна в матеріалах справи).

ТДВ «Страхова компанія «Провіта» вищевказане ДТП було визнано страховим випадком згідно договору страхування, про що складено Страховий акт №712-1849-10 від 14.04.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до Висновку спеціаліста №202/10 від 03.04.2010 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку транспортного засобу «ХОНДА»,державний реєстраційний номер АА 7090 НВ, вартість матеріального збитку склала 23 726,79 грн.

Згідно страхового акту №712-1849-10 від 14.04.2010 року страхове відшкодування складає 19 162,32 грн., яке було виплачено Галці В.М. ТДВ «Страхова компанія «Провіта», що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.06.2010 року (копія наявна в матеріалах справи).

Як встановлено господарським судом, ТДВ «Страхова компанія «Провіта» звернулося до страхувальника за полісом № ВС/7930245 - ТОВ «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС», з претензією вих. № 262/712-1849 від 01.03.2013 року про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 19 162,32 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

У відповідь на вказану претензію ТОВ «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» надіслало ТДВ «Страхова компанія «Провіта» лист №44 від 01.04.2013 року, в якому зазначило, що оскільки на час скоєння ДТП транспортний засіб марки «А-09202 БОГДАН» (державний реєстраційний №ВВ 2721 АА) перебував у строковому володінні ПП Прокопець Тетяни Миколаївни згідно договору оренди транспортних засобів №03 від 25.02.2010 року, а винний у скоєнні ДТП Педченко О.М. є працівником ПП Прокопець Тетяни Миколаївни, то вказана претензія є безпідставною та необґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2010 року між ТОВ «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» (орендодавець за договором) та Приватним підприємцем Прокопець Тетяною Миколаївною (орендар за договором) було укладено договір оренди транспортних засобів №03, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає транспортний засіб (надалі ТЗ), зокрема, марки «А-092БОГДАН» (державний реєстраційний №ВВ 2721 АА), а орендар приймає його в строкове, платне володіння і користування для здійснення своєї статутної діяльності. Приймання-передача транспортного засобу здійснюється за Актом приймання-передачі ТЗ, який є невід'ємною частиною договору.

Строк оренди визнається договором, початок - момент передачі ТЗ орендарю, кінець - дата повернення ТЗ орендодавцю (п. 1.2 договору оренди).

Господарським судом встановлено, що транспортний засіб марки «А-092БОГДАН» (державний реєстраційний №ВВ 2721 АА) було передано відповідачу згідно Акту прийому-передачі транспортних засобів від 25.02.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Оскільки доказів повернення відповідачем вказаного транспортного засобу ТОВ «ЛУГАНСЬКІНТЕРРЕСУРС» сторонами не надано, господарський суд дійшов висновку, що на час вчинення ДТП 27.03.2010 року Фізична особа-підприємець Прокопець Тетяна Миколаївна на відповідній правовій підставі (оренда) володіла транспортним засобом марки «А-092БОГДАН» (державний реєстраційний №ВВ 2721 АА).

Статтею 228 Господарського кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. 1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах

Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу (ст. 804 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав(договору оренди, довіреності тощо).

Як підтверджується матеріалами справи, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля «ХОНДА», реєстраційний номер АА 7090 НВ, станом на момент скоєння ДТП належав Фізичній особі-підприємцю Прокопець Тетяні Миколаївні відповідно до договору оренди №03 від 25.02.2010 року.

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої з вини водія Педченко О.М. покладається відповідно до законодавства на Фізичну особу-підприємця Прокопець Тетяну Миколаївну.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Прокопець Тетяни Миколаївни 19 162,32 грн. суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованою та законною.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів дійшов висновку про доведеність позивачем належними і допустимими доказами позовної вимоги та її задоволення в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прокопець Тетяни Миколаївни» (07420, Київська область, Броварський район, смт. Калита, вул. Леніна, буд. 26, кв. 9, ідентифікаційний код 2105313909) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, ідентифікаційний код 31704186) 19 162 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 32 коп. страхового відшкодування та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 09.08.2013 року