Рішення № 32908521, 01.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12809/13 01.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/12809/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Фармак»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»;

про стягнення 60789,74 грн.

Представники сторін:

від позивача: Слободенюк С.Д., довіреність № 17/94 від 29.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Фармак» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (надалі - відповідач) про стягнення 60789,74 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 29-12/08 про виконання робіт по розробці та затвердженню проекту землеустрою щодо відведення в користування земельної ділянки на правах оренди та організації укладення договору оренди бази відпочинку «Лісова» Київської обл. від 29.08.2011р. у визначений строк не виконав передбачені вказаним договором роботи, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 60000,00 грн., які були перераховані в якості авансу за виконання робіт. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач також просить стягнути, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних у сумі 729,86 грн. та втрати від інфляції - 59,88 грн., які нараховані за період з 01.01.2013р. по 28.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12809/13 та призначено її розгляд на 01.08.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 01.08.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання 01.08.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 08.07.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 08.07.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 18.07.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 р. між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - виконавець) було укладено Договір № 29-12/08 про виконання робіт по розробці та затвердженню проекту землеустрою щодо відведення в користування земельної ділянки на правах оренди та організації укладення договору оренди бази відпочинку «Лісова» Київської обл.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.4. договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати на платній основі комплекс робіт по виготовленню та затвердженню проекту землеустрою щодо відведення в користування на правах оренди земельної ділянки площею 1,5 га, що знаходиться за юридичною адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт. Пісківка, вул. Курортна, 13. На земельній ділянці, що є об'єктом даного договору, знаходяться будівлі та споруди майнового комплексу бази відпочинку «Лісова», що перебувають у власності та на балансі замовника.

У пункті 2.1. договору сторони визначили, що загальна вартість робіт за договором становить 100 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Порядок розрахунків за договором, сторони передбачили у пункті 2.2. договору: до початку виконання робіт замовник сплачує на користь виконавця аванс в розмірі 60 000,00 грн. Сума авансу сплачується протягом 10 календарних днів з моменту укладання договору на підставі рахунку-фактури (пп. 2.2.1.); решта вартості робіт за договором у розмірі 40 000,00 грн. сплачується замовником протягом 5 календарних днів на користь виконавця після погодження договору оренди земельної ділянки (з правом викупу або без такого) і реєстрації в Управлінні земельних ресурсів та двостороннього підписання акту приймання-передачі документації по даному договору (пп. 2.2.2.).

Відповідно до п. 2.4. договору, після виконання робіт згідно даного договору, складається акт виконаних робіт, що підписується сторонами.

Пунктом 3.1. встановлено, що договір набуває чинності від дати його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за договором терміном до 31 березня 2012 року.

Термін дії договору змінюється за двосторонньою згодою шляхом укладення додаткової угоди (п. 3.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору платіжним дорученням № 0000001410 від 06.02.2012р. перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 60 000,00 грн.

Крім того, 27.03.2012р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 29-12/08 від 29.08.2011р., якою внесли зміни до п. 3.1. договору та визначили, що договір діє до 31.12.2012р.

Оскільки відповідачем не вчинялись дії, направлені на виконання умов договору, 14.12.2012р. позивач звернувся к останньому з претензією за вих. № 17/22 про повернення суми авансу в розмірі 60 000,00 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач надіслав лист за вих. № 632 від 21.12.2012р., в якому просив відтермінувати повернення авансового платежу в розмірі 60 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи суду не надано доказів виконання відповідачем етапів робіт, передбачених у пп. 1.1.4. договору, як не надано і доказів повернення суми авансу в розмірі 60 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 60 000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання коштів у розмірі 60000,00 грн., в якості авансу за Договором № 29-12/08 від 29.08.2011р., та не надано доказів виконання робіт в обсязі та строки, передбачені вказаним договором, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 60 000,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 729,86 грн., які нараховані за період з 01.01.2013р. по 28.05.2013р., та втрати від інфляції в сумі 59,88 грн. за період з січня по квітень 2013 року.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, задовольняє їх згідно з розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві, які є арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 31807372) на користь публічного акціонерного товариства «Фармак» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63; код ЄДРПОУ 00481198) 60 000,00 грн. - боргу, 729 грн. 86 коп. - 3% річних, 59 грн. 88 коп. - інфляційних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.08.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов