Рішення № 32908331, 24.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10216/13 24.07.13

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Міністерства оборони України

про стягнення 8 101,27 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Іванов П.О. за дов. № 274\10 від 14.12.2012 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Міністерства оборони України суму заборгованості в розмірі 8 101,27 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/10216/13, призначено розгляд справи на 26.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року розгляд справи відкладено на підставі т. 77 ГПК України на 24.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, позов підтримав та наполягав на задоволенні.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З Двосторонніх Актів подачі-прийняття та реалізації газу за грудень 2009, березень 2010 року, підписаних між Вінницькою філією Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Військовою частиною А-2783 вбачається, що НАК «Нафтогаз України» передало, а Військова частина А-2783 прийняла природний газ загальним об'ємом 3,061 тис.куб.м., з яких у грудні 2009 року споживач прийняв 2,489 тис.куб.м. природного газу, у березні 2010 року - 0,572 тис.куб.м. природного газу.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків від 14.05.2010 року, підписаного та скріпленого печатками сторін без зауважень, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 976,22 грн.. Суд приймає Акт звірки взаємних розрахунків від 14.05.2010 року як належний доказ, підтверджуючий наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.

18.05.2012 року ДК «Газ України» направило відповідачу Вимогу № 31/10-2294 від 17.05.2013 року про оплату вартості поставленого газу.

Позивач зазначає, що зобов'язання з оплати вартості поставленого газу відповідач не виконав.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 8 101,27 грн..

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, внаслідок укладення між сторонами двосторонніх актів подачі-прийняття та реалізації газу за грудень 2009, березень 2010 року, між сторонами мав факт укладання правочину на поставку природного газу, який ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки двосторонні акти підписані обома сторонами, скріплені печатками, містить одиницю виміру об'єму газу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 191 ГК України, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про природні монополії» транспортування природного газу і нафтового газу трубопроводами та його розподіл входить до сфери регулювання діяльність суб'єктів природних монополій.

Відповідно до статті 8 Закону, предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з Законом є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополів.

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання. Згідно пункту 8 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконаних органів міських рад щодо регулювання цін (тарифі)» Національна комісія регулювання електроенергетики України, зокрема, встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що постановляють ся споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання.

Постановами НКРЕ від 01.12.2009 № 1371, від 30.12.2009 року № 1555, від 29.01.2010 року № 81 та від 26.02.2010 року № 178 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів» затверджено граничний рівень ціни на природний газ (протягом грудня 2009 року - березня 2010 року) для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 кум.м., з яких ПДВ становить 441,1310 грн., а всього з ПДВ - 2461,381 грн..

Постановою НКРЕ від 01.12.2009 року № 1376 унесено зміни до додатка 2 до постанови НКРЕ від 07.08.2008 № 935 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання газу» та вирішено у пункті 1 цифри « 120,20» замінити цифрами « 99,80» (транспорт розподільчий); у пункті 2 цифри « 22,20» замінити цифрами « 23,00» (тариф на постачання)» рядок 42 цифри « 1,80» цифрами « 22,30» (транспорт магістральний).

Постановою НКРЕ від 1 грудня 2009 року № 1371 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік встановлено цільову надбавку у розмірі 2% до затвердженого тарифу.

Судом встановлено, що вартість поставленого споживачу природного газу в грудні 2009 року становить 6 587,85 грн., а в березні 2010 року - 1 513,97 грн..

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

У Листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом, природний газ прийнятий відповідачем за двосторонніми актами подачі-прийняття та реалізації газу за грудень 2009, березень 2010 року, отже строк виконання зобов'язання у відповідача почався з моменту прийняття природного газу.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату за поставлений природний газ, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належним чином виконав зобов'язання.

Згідно листа Головного управління регіональної статистики за вих.. № 23-07/31д-5 від 27.03.2013 року ідентифікаційний код 08018011 передано Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку підпорядкованих суб'єктів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 34022) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул.. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827), суму боргу за поставлений природний газ у розмірі 8 101 (вісім тисяч сто одна) грн.. 27 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.07.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала