Рішення № 32908268, 06.08.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
06.08.2013
Номер справи
904/5243/13
Номер документу
32908268
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.13р. Справа № 904/5243/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДЕЛЬТА", м. Київ

до Приватного підприємства "РАМС АГРО", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором консигнації в сумі 46 651 грн. 40 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Зудінов О.С., дов. №27/13-СР від 03.06.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ДЕЛЬТА" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "РАМС АГРО" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором консигнації в сумі 39 428 грн. 40 коп. - основний борг, 3 336 грн. 00 коп. - 3% річних, 3 887 грн. 00 коп. - інфляційні втрати та судові витрати.

Позовні вимоги Позивача обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем умов договору консигнації № 310301 від 31.03.2010 року.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру АБ №581952, станом на 26.06.2013 року юридична адреса Відповідача: 49022, м.Дніпропетровськ, вул.Маршала Малиновського, 130 (а.с. 23-24).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштове повідомлення 07951783), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 року між Позивачем (далі-Консигнант) та Відповідачем (далі-Консигнатор) був укладений Договір консигнації №310301, якому також, відповідно до бухгалтерського програмного забезпечення 1-С Позивача, присвоєно №ДГ-0000004 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Консигнант передає Консигнаторові товари згідно з доданою до Договору специфікацією (надалі іменується Товари) для зберігання на складі Консигнатора, демонстрації та продажу товарів третім особам від імені Консигнатора на умовах Договору.

Строк реалізації товарів становить до 31.12.2010 року з дня передання їх Консигнаторові (п.1.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору, Консигнант має право відізвати товари раніше встановленого строку їх реалізації, але до моменту їх викупу чи продажу Консигнатором. Отримані на консигнацію товари не можуть бути передані у заставу.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, мінімальна ціна реалізації товарів встановлюється у Специфікації, що додається до Договору.

Пунктом 2.1.5 Договору передбачено надання Консигнатором Консигнанту щомісячно звіту, до 30 числа поточного місяця, про повну інформацію, щодо реалізації товару (або його частки), залишків товару, та перерахування Консигнанту, на підставі звіту та виставленому Консигнантом Консигнатору рахунку, грошові кошти, отримані від реалізації товару.

Дія Договору починається з моменту його укладення, підписання його сторонами та скріплення печатками сторін (п. 4.1 Договору) та закінчується 31.12.2010 року (п. 4.2 Договору)

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що закінчення строку його дії не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

31.03.2010 року між сторонами була підписана специфікація №1, відповідно до якої визначено повний перелік, обсяг та вартість товару, що передається Позивачем Відповідачу за Договором (а.с. 13).

На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 39 428 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 від 08.04.13 року (а.с. 17), підписаною сторонами.

Відповідно до звіту Відповідача за Договором станом на 01.07.2010 року (а.с. 18), Відповідачем реалізовано товару на загальну суму 35 404 грн. 76 коп.

Гарантійним листом №090701 від 09.07.2010 року Відповідач зобов'язався оплатити заборгованість в сумі 34 539 грн. 60 коп. в строк до 31.07.2010 року (а.с. 19).

У зв'язку з не виконанням умов договору та не оплатою залишку грошових коштів на його виконання, 21.11.2012 року Позивач на адресу Відповідача направив претензію №02-01/377 від 21.11.2012 року з проханням сплатити заборгованість, яка виникла у останнього перед Позивачем. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

Так як строк реалізації товарів передбачений п. 1.2 Договору до 31.12.2010 року з дня передання їх Консигнаторові, Позивач просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі суми 39 428 грн. 40 коп.

Сторонами суду не надано доказів стосовно погашення вказаної заборгованості Позивачу.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір консигнації є договором комісії оскільки, в силу ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

До відносин комісії, застосовуються відповідні положення глави 69 Цивільного кодексу України, інших глав ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1022 ЦК України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахований Позивачем розмір 3% річних становить суму у розмірі 3 336 грн. 00 коп., яка є меншою ніж сума, розрахована судом за період з 01.08.2010 року по 18.06.2013 року, таким чином господарський суд погоджується з сумою 3% річних, яка дорівнює 3 336 грн. 00 коп. відповідно до розрахунку Позивача.

Розраховані Позивачем збитки від інфляції становлять суму в розмірі 3 887 грн. 00 коп., з якою господарський суд погодитись не може, оскільки відповідно до розрахунку зробленого судом розмір інфляційних втрат на суму основного боргу за період з 01.08.2010 року по 18.06.2013 року становить суму в розмірі 3 864 грн. 76 коп., яка і підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 39 428 грн. 40 коп. - основного боргу, 3 336 грн. 00 коп. - 3% річних, 3 864 грн. 76 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони, пропорційно задоволених позовних вимог.

Крім того, господарським судом встановлено факт недоплати судового збору Позивачем, про що свідчить платіжне доручення №107 від 20.06.2013 року на суму 1 720 грн. 00 коп. (а.с. 7).

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Місячний розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року N 5515-VI станом на 1 січня 2013р. складає 1147,00 грн.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, Позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто у сумі 1 720,50 грн.

Відповідно до пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Таким чином різниця недоплати Позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 00 грн. 50 коп., яка підлягає стягненню з Позивача до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "РАМС АГРО" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 130, ЄДРПОУ 36439951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДЕЛЬТА" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30-А, офіс 3, ЄДРПОУ 36645204) 39 428 грн. 40 коп. - основного боргу, 3 336 грн. 00 коп. - 3% річних, 3 864 грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 1 719 грн. 68 коп. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДЕЛЬТА" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30-А, офіс 3, ЄДРПОУ 36645204) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, р/р31219206700005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) суму 00 грн. 50 коп. - судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. КрасотаРішення підписано 12.08.2013р.

Попередній документ : 32908266
Наступний документ : 32908269